Постанова № 36155177, 25.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р. Справа № 804/3627/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Дьоміна А.О., відповідача - Івлєвої А.М., Ваховської Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біформ»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції

м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біформ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.01.2013 року № 0000201501.

Під час судового розгляду справи судом задоволено клопотання про заміну відповідача на його правонаступника - Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Біформ» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість на рахунок латника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових (звітних) періодах за вересень 2012 року, на підставі якої було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки необґрунтованими, винесене податкове повідомлення - рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись, при цьому, на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначивши, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства, в результаті чого ТОВ «Біформ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року. За наслідками встановлених порушень складено акт перевірки та винесено податкове повідомлення - рішення від 21.01.2013 року № 0000201501.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2013 року ТОВ «Біформ» було надано до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за вересень 2012 року.

Відповідно до зазначеної декларації ТОВ «Біформ» було задекларовано в рядку 23 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в сумі 428304 грн.

Згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх періодів податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податного кредиту наступного податкового періоду вбачається, що зазначений залишок був сформований за період: у серпні 2009 року - 265563 грн., у грудні 2009 року - 82763 грн., у лютому 2010 року - 1394 грн., у березні 2010 року - 53506 грн., у грудні 2010 року - 84 грн., у квітні 2011 року - 22677 грн., у липні 2012 року - 1128 грн., у серпні 2012 року - 1189 грн.

Факт правомірності формування залишку від'ємного значення за період серпень та грудень 2009 року підтверджений актом перевірки № 2431/23/33612878 від 30.03.2010 року.

18.01.2013 року відповідно до наказів Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 15.01.2013 року № 53 та від 17.01.2013 року № 63 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Біформ» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових (звітних) періодах за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 239/15-3/33612878.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем порушено вимоги :

- пункту 200.4 «а», «б» ст. 200 Податкового кодексу України, а саме, ТОВ «Біформ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року: згідно уточнюючого розрахунку (вх. № 9082219411 від 27.12.2012 року)- у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових (звітних) періодах на 82763 грн.; згідно уточнюючого розрахунку (вх. № 9000799405 від 16.01.2013 року) - на рахунок платника у банку на 344166 грн.

21.01.2013 року на підставі висновків перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0000201501, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 426929 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 106732 грн. 25 коп.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням ТОВ «Біформ» було подано до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська скаргу за вих. № 05/02-1 від 05.02.2013 року.

11.02.2013 року Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби листом за вих. № 4336/10/19-135 повідомила ТОВ «Біформ» про наявність у останнього податкового боргу в сумі 103430 грн. 13 коп., у зв'язку з чим, було зазначено про необхідність виділення ліквідного майна для внесення в податкову заставу з детальною характеристикою, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу.

12.02.2013 року на адресу позивача було надіслано рішення щодо результатів розгляду скарги за вих. № 05/02-1 від 05.02.2013 року, згідно якого скаргу ТОВ «Біформ» залишено без розгляду.

Суд вважає винесене податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно з поданими ТОВ «Біформ» до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за вересень 2012 року та додатками:

- сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок платника у відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту,нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за серпень 2009 року - 265563 грн., за лютий 2010 року - 1394 грн., за березень 2010 року - 53506 грн., за грудень 2010 року - 84 грн., за квітень 2011 року - 22677 грн., за липень 2012 року - 1128 грн., за серпень 2011 року - 1189 грн.

- сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних податкових (звітних) періодах, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за грудень 2009 року - 82763 грн.

В ході проведення перевірки, встановлено, що:

В порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, з урахуванням п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, ТОВ «Біформ» при наявності сум податку, фактично сплачених постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах не скористалось правом на отримання бюджетного відшкодування протягом 1095 днів від дня отримання такого права, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ: в серпні 2009 року на суму 265563 грн., в грудні 2009 року на суму 82763 грн.

Також, перевіркою встновлено, що за грудень 2010 року ТОВ «Біформ» надано податкову декларацію від 20.01.2011 року за № 117887, згідно якої задеклароване - від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду (ряд. 18.2) складає 18890 грн.

В наступному податковому періоді (січень 2011 року), платником ТОВ «Біформ» надано податкову декларацію від 21.01.2011 року за №7095, згідно якої задеклароване позитивне значення різниці між сумою позикового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду у сумі 29490 грн., тобто від'ємне значення попереднього періоду повністю погашене податковими зобов'язаннями наступного податкового періоду та не може брати участь у розрахунку бюджетного відшкодування по періодам виникнення такого залишку.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що ТОВ «Біформ» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 84 грн., в порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Також, відповідач зазначив, що відповідно до п.4.6 Наказу № 41 та п. 5.12 Порядку № 166, переносяться суми податкового кредиту по податку на додану вартість, які не були погашені податковим зобов'язанням на протязі мінімально двох звітних податкових періодів.

Тобто, у зазначеному р.22 відображається не перекритий значенням р.18 декларації по податку на додану вартість залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду. Заповнення р.22 надає право на бюджетне відшкодування у разі відсутності обмежень, встановлених п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України. Лише після визначення суми бюджетного відшкодування залишок включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

ТОВ «Біформ» надано податкові декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року від 14.09.2012 року №9055804826 та вересень 2012 року від 17.10.2012 року №9063862308. В додатках № 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» до цих податкових декларацій з податку на додану вартість в графі 4 «частина залишку много значення фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) ...» інформація про сплату не декларувалась.

Посилаючись на листи від 30.01.2009 року №1793/7/16-1517-07 та від 01.04.2009 року №6810/7/16-1517 ДПА України відповідач зазначив, що в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року необхідно було задекларувати бюджетне відшкодування за ті періоди, по яких виникло право бюджетне відшкодування в серпні-вересні 2012 року.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що в порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України(п.п.7.7.2 ст.7 Закону №168), ТОВ «Біформ» при наявності сум податку, фактично сплачених постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах не скористалось правом на отримання бюджетного відшкодування в попередніх податкових (звітних) періодах, в результаті чого завищило суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 78519 грн., в тому числі за звітні (податкові) періоди, у яких виникла сума: за лютий 2010 року на суму 1394 грн.,березень 2010 року на суму 53506 грн., квітень 2011 року на суму 22677 грн., липень 2012 року на суму 942 грн.

Дане порушення відповідачем встановлено при звірці первинних документів та банківських платіжних доручень.

Таким чином, відповідач зазначив, що в порушення пункту 200.4 «а», «б» статті 200 Податкового кодексу України, ТОВ ТОВ «Біформ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року:

- згідно уточнюючого розрахунку (вх. № 9082219411 від 27.12.2012 року) - у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових (звітних) періодах - на 82763 грн.;

- згідно уточнюючого розрахунку (вх. №9000799405 від 16.01.2013 року) - на рахунок платника у банку - на 344166 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість за актом перевірки в розмірі 106732 грн. 25 коп.

Суд вважає вищевказане твердження відповідача помилковим, з огляду на наступне.

Згідно п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, платнику податків надається право віднесення до податкового кредиту сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів/послуг та основних фондів з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем були надані копії первинних документів на підтвердження факту придбання товару в серпні 2009 року, оплату на придбання товару позивачем, податкова накладна.

Положеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. За правилами, визначеними пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на

такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Позивач зауважує на тому, що він не звертався до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість чи про їх відшкодування, сума податку на додану вартість, що була заявлена до відшкодування з бюджету не є сумою надміру сплачених грошових зобов'язань, так як сума відшкодування цих сум із бюджету може бути здійснене тільки у майбутньому (в наступних податкових періодах) при виконанні певних умов. У зв'язку з вищевикладеним, позивач стверджує, що посилання відповідача на п. 102. 5 Податкового кодексу України, яким визначено граничний термін 1095 днів не може бути застосований до порядку відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування може включатися до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Посилання відповідача на недотримання позивачем приписів статті 102 Податкового кодексу України не можуть вважатися обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Так, з аналізу норм пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України вбачається, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість. Саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Тобто, застосування даної норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Крім того, податковий орган не заперечує правомірність формування позивачем сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, в результаті чого і була сформована сума від'ємного значення податку на додану вартість в деклараціях, також із матеріалів справи вбачається, що позивач своєчасно та правомірно задекларував вказані суми податкового кредиту, які належним чином підтверджені податковими накладними та своєчасно відображені у податкових деклараціях.

З урахуванням вказаних норм суд вважає, що позивачем правомірно було визначено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, оскільки норми податкового законодавство не містять положень, згідно з якими платник ПДВ втрачає право на декларування залишку від'ємного значення податку на додану вартість до повного його погашення у разі, якщо він не скористався правом на декларування бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом 1095 днів.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біформ»- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000201501 від 21.01.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 30.09.2013 року.

Суддя М.В. Дєєв