Постанова № 36155171, 19.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 р. Справа № 804/13843/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Шушенко Н.Ю. Нікулиця Л.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

21.10.2013 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 року № 0002501540 Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про нарахування суми грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 7 411 609,33 грн., з яких: сума збільшеного грошового зобов'язання за основним платежем - 5 929 287,46 грн., сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 482 321,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно нарахував грошове зобов'язання з орендної плати за землю комунальної власності, оскільки умовами договору оренди землі передбачено сплата позивачем орендної плати у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Позивач зазначає, що між ним та Дніпропетровською міською радою не підписано угоди про внесення змін до договору оренди землі. Також позивач наголошує на тому, що договір оренди землі комунальної власності є цивільно-правовим, а отже стягнення заборгованості з орендної плати повинна здійснювати Дніпропетровська міська рада, як сторона договору оренди - орендодавець, а не відповідач.

Ухвалою суду від 14.11.2013 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наголосив на тому, що станом на день розгляду справи між ним та Дніпропетровською міською радою не підписано не підписано угоди про внесення змін до договору оренди землі стосовно зміни розміру орендної плати.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України. Відповідач зазначив, що зміни до договору оренди землі, який укладено між позивачем та Дніпропетровською міською радою, в частині зміни розміру орендної плати, внесено на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року № 7/105-10 (30/234-09), яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011 року. Відповідачем донараховано позивачу орендну плату з моменту набрання чинності вказаним вище судом рішенням, тобто з 05.07.2011 року по березень 2013 року, виходячи із розміру орендної плати 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у відповідності до п.123.1 ст. 123 ПК України.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ум. Артема» з питання достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати орендної плати за землю.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 21.05.2013 року № 1339/15-4/00218911, у якому зазначено про порушення позивачем статті 21 Закону України «Про оренду землі», п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що позивач починаючи з 05.07.2011 року по березень 2013 року декларував та сплачував орендну плату за землі комунальної власності у меншому розмірі ніж визначено умовами договору оренди землі від 29.01.2003 року з урахуванням рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року № 7/105-10 (30/234-09), яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 13.06.2013 року № 0002501540 про нарахування суми грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 7 411 609,33 грн.

Суд погоджується з доводами відповідача, які викладені у акті перевірки з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою 29.01.2003 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 22,5118 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 98 для фактичного розміщення заводу.

16.03.2005 року сторонами підписано Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 року, якою встановлено, що річна орендна плата становить 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та дорівнює розміру земельного податку.

Також сторони погодили, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексацію провадиться без внесення змін до договору оренди. Зміна з інших підстав розміру орендної плати допускається за взаємною згодою сторін договору оренди та у випадках, перелік яких вказано у п. 3.7 договору оренди.

У п.2.1 вказаного договору сторони встановили, що термін дії оренди становить до 18.12.2051 року.

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 29.01.2003 року та додаткова угода від 16.03.2005 року до нього посвідченні нотаріально та зареєстровані у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року по справі № 7/105-10 (30/234-09), яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011 року, внесено зміни до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та позивачем, з урахуванням додаткової угоди від 16.03.2005 року, шляхом викладення його у наступній редакції: «Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України «Про оренду землі» та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року № 39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати встановленої Законом України «Про оренду землі».

У відповідності до статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Згідно ч.5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року по справі № 7/105-10 (30/234-09) договір оренди земельної ділянки від 29.01.2003 року є зміненим.

На підставі викладеного, судом відхиляються доводи позивача стосовно необхідності укладення між позивачем та Дніпропетровською міською радою додаткової угоди на виконання рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року по справі № 7/105-10 (30/234-09) та її реєстрації.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт "в" статті 12 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею другою Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ (чинного на час укладення договору оренди) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» № 161-ХІV та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 21 Законом України «Про оренду землі» № 161-ХІV річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Суд зазначає, що у Податковому кодексі України у пунктах 276.3 ст. 276, п.281.1 ст. 281 та 285.5.1 ст. 285 встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір орендної плати для інших категорій земель не може бути меншим трикратного розміру земельного податку.

Таким чином, судом встановлено, що із набранням чинності Податковим кодексом України не змінились ставки орендної плати, а також те, що саме договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.06.2013 року по справі № 21-443а12 (номер у ЄДРСР 32532892) договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи те, що зміни до договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 року внесено судовим рішенням, то позивач повинен сплачувати орендну плату у відповідності до змінених умов договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з 05.07.2011 року, тобто з моменту набрання рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року по справі № 7/105-10 (30/234-09) законної сили, позивач повинен подавати декларації із орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з урахуванням змін внесених до договору оренди вказаним вище судовим рішенням.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивачем не збільшено розмір орендної плати починаючи з 05.07.2011 року, що відображено у акті перевірки та не заперечується сторонами.

На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідач правовірно нарахував позивачу грошове зобов'язання з орендної плати з урахуванням внесених змін до договору оренди земельної ділянки починаючи з 05.07.2011 року і по березень 2013 року у розмірі 5 929 287,46 грн. виходячи із розміру орендної плати у трикратному розміру земельного податку, що встановлений Законом України «Про плату за землю».

Згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі викладеного судом встановлено, що відповідач правомірно нарахував позивачу штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 482 321,87 грн.

Суд також зазначає, що орендна плата за землі державної і комунальної власності є платою за землю, яка у відповідності до п.п.14.1.147 ст. 14 ПК України є загальнодержавним податком.

У відповідності до п.п.20.1.18 та 20.1.19 ст. 20 ПК України контролюючи органи, до яких відноситься відповідач, мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, відповідач вправі стягувати з позивача орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності.

На підставі, викладеного судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що стягувати орендну плату за оренду земель комунальної власності вправі лише орендодавець, тобто відповідний орган місцевого самоврядування.

Отже, суд не знаходить правових підстав для задоволення адміністративного позову.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 19.12.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін