Ухвала суду № 36154372, 10.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3804/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" Укрінтек" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000482203/1826 від 23.07.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2013 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано вказане податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу та заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено перевірку позивача за результатами якої складено Акт №2656/22-3/37462850 від 25.06.2013 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Торговий будинок "Домен" (код ЄДРПОУ 31940144) за березень 2012 року, із ТОВ "Промальянс Енерджі" (код ЄДРПОУ 37033545) за серпень 2012 року та з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2013 року" (далі Акт) стверджено, що на порушення п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, ТОВ "Компанія Укрінтек" занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за березень, серпень 2012 року та лютий 2013 року на суму ПДВ 221538 гривень, в т. ч. в розрізі звітних періодів: березень 2012 року в сумі ПДВ 783 гривень; серпень 2012 року в сумі ПДВ 61153 гривень; лютий 2013 року в сумі ПДВ 159602 гривень (стор. 44 справи). На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000482203/1826 від 23.07.2013 року. Вказане рішення оскаржувалось в адміністративному порядку проте за результатами розгляду податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що висновки суб'єкта владних повноважень, про вказані порушення позивачем не підтверджені доказами.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення так як прийняте з порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів не погоджується з посиланнями апелянта з таких підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції між ТОВ "ТБ "Домен" (постачальник) та позивачем (покупець) 12.03.2012 року укладено договір на поставку товару, а також договір про поставку товару №154 від 01.02.2012 року між позивачем та ТОВ "Промальянс Енерджі".

Реальність проведення господарських операцій з контрагентами позивача по вказаних договорах підтверджується належно оформленими документами, а саме: видатковими накладними; податковими накладними; товарно-транспортними накладними; витягами з журналів доручень; сертифікатами відповідності; платіжними дорученням, які надані позивачем до матеріалів справи.

Крім того, реальність операцій позивача по спірним договорам поставки підтверджується правочинами укладеними з ПАТ "Чернігівобленерго", ДП "Підприємство Збаразької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області (63)", а також документами на підтвердження виконання цих договорів, що містяться в матеріалах справи. Адже по вказаним правочинам позивач в подальшому реалізовував товар отриманий по договорам поставки з ТОВ "ТБ "Домен" та ТОВ "Промальянс Енерджі".

Відтак наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновки податкового органу, що укладені позивачем договори не підтверджені належними документами, а тому є безтоварними.

Окрім того, наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В свою чергу, суд першої інстанції вірно врахував рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/4623/13-а від 03.07.2013 року, яким визнано протиправними дії Західної МДПІ м. Харкова по проведенню документальної позапланової перевірки ТОВ "ТБ "Домен" за результатом якої був складений Акт №1236/22.4-07/31940144 від 09.04.2013 року. А також, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №822/3074/13-а від 13.08.2013 року у якій встановлено реальність договору поставки №154 від 01.02.2013 року між ТОВ "Промальянс Енерджі" і ТОВ "Компанія Укрінтек", яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, колегія суддів вважає безпідставними. Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Безпідставними є посилання відповідача, на те що документи на перевезення вантажу не відповідають вимогам первинної документації, оскільки ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПКУ. Крім того, суд зважає на те, податковий орган не уповноважений провдити експертні дослідження а повинен керуватись підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України згідно якого, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд І інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.