Постанова № 36154207, 04.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р. Справа № 818/4265/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Максим" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 818/4265/13-а

за позовом Малого приватного підприємства "Максим"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Мале приватне підприємство "Максим" (далі - позивач, МПП "Максим") звернулося до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач) за №0000032201 від 07.02.2013р. , відповідно до якого позивачу було збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 8108 грн. 00 коп. з яких за основним платежем - 6486 грн., за штрафними санкціями - 1622 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 р. посилаючись на її незаконність та необґрунтованість та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Шосткинською ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку МПП "Максим" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТПК "Техномашпостач" за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.01.2013 р. № 100/22-005/14017731 (а.с. 21-28).

За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем зокрема п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97 зі змінами та доповненнями (що діяв на момент вчинення порушення до вступу в законну силу податкового кодексу України) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6486 грн., у тому числі за ІУ квартал 2010 року на суму 6486 грн.

07.02.2013 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 6486 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 1622 грн. (а.с.19).

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення стало зменшення за результатами перевірки валових витрат та податкового кредиту МПП "Максим" на суму витрат, понесених по операціях з ТОВ "Торгово-промислова компанія "Техномашпостач" м. Бориспіль, Київської області, оскільки по цих правочинах документи бухгалтерського та податкового обліку складались без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування.

На обґрунтування своєї правової позиції ДПІ посилається на те, що:

- у контрагента відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій з поставки;

- зазначене підприємство зареєстровано на підставних осіб, які не мали будь-якого відношення до їх господарської діяльності;

- вказане підприємство не здійснювало реальної підприємницької діяльності, а фактично надавало різним суб'єктам господарювання послуги з транзиту та конвертації безготівкових коштів у готівку за винагороду.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ складення платником пакету документів для отримання необґрунтованої податкової вигоди, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин з ТОВ "ТПК "Техномашпостач" створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

Такі висновки зроблені податковим органом на підставі акту Бориспільської ОДПІ від 07.04.2011 № 279/7/23-1/36803875 документальної невиїзної перевірки податкової звітності ТОВ "ТПК "Техномашпостач" з податку на додану вартість за період 2010 рік, січень, лютий 2011 року, висновку спеціаліста - почеркознавця №74 від 30.03.2011 р, постанови про порушення кримінальної справи за звинуваченням посадових осіб контрагента позивача у вчинені злочину, передбаченого ст. ч. 3 ст. 212 КК України, ознаки фіктивності підприємства контрагента позивача (а.с. 100-116, 82-90,).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача є обґрунтованим, податковий орган при його винесенні діяв на підставі, в порядку та межах повноважень, наданих законом.

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з листопада 2010 року по грудень 2010 р. позивач придбав в у ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (постачальник) матеріальні цінності (головки ВШГ, круги ХВГ тощо), без укладення письмової угоди, шляхом обміну первинними документами щодо купівлі-продажу (поставки) товарів .

На підтвердження реальності здійснення операцій позивачем як до податкової перевірки, так і до суду надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (а.с. 30-32, 34-36).

Оплата ТМЦ проведена позивачем у безготівковий спосіб, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про виконання (а.с. 29,33).

Товар від постачальника до покупця переміщено силами позивача, отримано на підставі довіреностей, що відображено у журналі реєстрації довіреностей по підприємству (а.с. 75).

Отже, матеріалами справи підтверджено факт реального укладення та здійснення договірних відносин між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до пункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, здійснення, укладених між позивачем та TOB «ТПК «Техномашпостач» договорів постачання товару у власній господарській діяльності підтверджується належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту, відповідно вимог п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Здійснюючи позивачу донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток податковий орган врахував акт невиїзної перевірки податкової звітності контрагента позивача, складений Бориспільською ОДПІ від 07.04.2011р., висновок спеціаліста № 74 від 30.03.2011р., постанови про порушення кримінальної справи від 19.01.2012р. та 10.04. 2012р.

Зазначені докази були враховані судом першої інстанції при вирішенні справи по суті.

Висновки суду першої інстанції щодо подання податкової звітності контрагентом позивача ТОВ "ТПК Техномашпостач" за підписом не уповноваженої особи , та врахування висновку спеціалісту № 74 від 30.03.2011р. старшого експерту сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ, колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Колегія суддів зазначає, що надана податковим органом копія висновку спеціаліста № 74 від 30.03.2011р. , в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі № 580 від 12.05.2010р. виконаний не нею, а іншою особою, не є належним доказом по даній справи, оскільки взаємовідносини по цьому договору не були предметом податкової перевірки.

Крім того, належним доказом є висновок почеркознавчої експертизи, яка у даній справі не призначалась.

Посилання податкового органу та суду першої інстанції на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин є необгрнутованими та не підтвердженими належними доказами.

Відповідач та суд першої інстанції посилається на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків , за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України, в зв'язку з чим вважають згадану угоду фіктивною.

Відповідач також посилається на те, що 19.01.2012 р. СВ ПМ ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, ТОВ "ТПК "Техномашпостач", згідно якої в ході досудового слідства виявлено та доведено злочинну діяльність невстановлених осіб, причетних до створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Колегія суддів відхиляє вище наведені доводи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Посилання податкового органу на порушення кримінальної справи за фактом вчинення умисного ухилення від сплати податків, не обґрунтовано прийнято до уваги судом першої інстанції , оскільки зазначені постанови не можуть вважатися належним доказом, враховуючи те, що вони не містять інформації щодо предмету доказування, а саме правильності формування позивачем валових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Акт про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Бориспільської ОДПІ від 07.04.2011 № 279/7/23-1/36803875 не доводить обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та спірне податкове повідомлення-рішення.

Відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних та інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою станом на час проведення позапланової перевірки не свідчить про безтоварність операцій з позивачем, яка укладалася та виконувалася у часі в період листопад-грудень 2010 року, тобто раніше податкової перевірки.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на формування валових витрат і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Відповідачем не досліджено в межах перевірки можливість залучення контрагентом позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів у період виконання спірних правочинів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі.

Крім того, позивач як сумлінний платник податків має право на отримання законної податкової вигоди навіть у випадку наявності недоліків у первинних документів, де відображено оподатковувані операції, оскільки реальність і факт поставок в межах господарських операцій позивачем належним чином доведена.

До податкової перевірки відповідача та до суду позивачем надано документальне підтвердження поставок, доказів фіктивності вказаних первинних документів, як то висновків судово-бухгалтерських, судово-економічних експертиз матеріали справи не містять.

Постанови про порушення кримінальних справ колегія суддів не вважає належним доказом фіктивності господарських відносин позивач та його контрагента, оскільки не стосується осіб, що безпосередньо брали участь (погоджували, підписували істотні умови) при обміні первинними документами та здійсненні поставок ТОВ "ТПК "Техномашпостач" на користь позивача, не спростовує наданих позивачем доказів, не доводить відсутності поставлених товарів в натурі, або лише номінальне відображення операцій без їх фактичного здійснення.

Доказів наявності умислу на вчинення порушення податкового законодавства, з метою безпідставного отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів позивача, або самого позивача при укладенні та/або виконанні операцій відповідачем не наведено.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договірних відносин між позивачем та його контрагентом, контролюючим органом в акті перевірки позивача не зазначено, як і не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом, визнані недійсними.

Податковий орган не вправі самостійно у позасудовий спосіб надавати оцінку господарського правочину на відповідність вимогам ЦК, ГК України (фіктивність, удаваність, нікчемність) та пов'язувати з такою оцінкою податкову (фінансову) відповідальність платника податків, оскільки вказане належить до виключеної компетенції суду відповідної юрисдикції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що достатніх і належних доказів правомірності висновків податкової перевірки позивача податковим органом не наведено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані позивачем первинні документи в якості належних і достатніх доказів реальності господарських операцій позивача і відхилив їх у якості підстави виникнення у позивача права на формування валових витрат відповідного періоду.

На думку колегії суддів вказані документи, зокрема, податкові накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій є безпідставними.

За таких обставин висновок суду про безтоварний характер спірних операцій з поставки товарів позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Крім того, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року по справі №818/4264/13-а де позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення Шосткинської ОДПІ від 07.02.2013р. за №0000042201 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ на суму 7773 грн. (за листопад 2011 року та грудень 2011 року), яке було також прийнято за наслідками перевірки від 21 січня 2013 року за №100/22-005/14017731, та задоволено позовні вимоги МПП "Максим".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження реальності виконання сторонами Договорів постачання, укладених між МПП «Максим» і TOB «ТПК «Техномашпостач» та обґрунтованість висновків відповідача про заниження податку на прибуток.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Максим" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 818/4265/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов малого приватного підприємства " Максим" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської Об'єднаної державної податкової інспекції від 07.02.2013 № 0000032201, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 8 108,00 грн. (основний платіж - 6 486,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 622,00 грн.).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О.М.