Постанова № 3615413, 10.04.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА[1]

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2009 рокум. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого –Димерлія О.О.суддів –Яковлева Ю.В., Потапчука В.О.при секретарі –Мішиєвій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві на постанову господарського суду Миколаївської області від 14 лютого 2008 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20 грудня 2007 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (надалі – ТОВ «МГЗ») звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом.

В позовній заяві зазначено, що 03 вересня 2007 року спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві (надалі – СДПІ) було проведено невиїзну позапланову перевірку з питань дотримання ТОВ «МГЗ» вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом № 15-201-0107 від 20.01.2007 р. За результатами перевірки складено акт № 688/ 36/ 33133003 від 03 вересня 2007 року, який був отриманий представником позивача 06 вересня того ж року.

10 вересня 2007 року ТОВ «МГЗ» надало заперечення до вказаного акту перевірки. Податкова інспекція заперечення відхилила та 17 вересня 2007 року прийняла рішення № 00013936/ 0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 222615, 22 гривень. Рішенням від 04 жовтня 2007 року відповідач продовжив строк розгляду скарги. 05 листопада 2007 року податкова інспекція залишили первинну скаргу без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій – без змін. 08 листопада 2007 року СДПІ на підставі згаданого акту прийняла рішення № 00013936/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Посилаючись на порушення відповідачем норм діючого законодавства, ТОВ «МГЗ» просив суд визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення №00013936/0 від 17.09.2007 р.

14 лютого 2007 року постановою господарського суду Миколаївської області позов задоволено.

12 березня 2007 року податкова інспекція звернулась з апеляційною скаргою на згадану постанову, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Апелянт просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 14 лютого 2007 та прийняти нову, якою відмовити ТОВ «МГЗ» в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 20 січня 2007 року між ТОВ «МГЗ» та компанією «International Petrochemical Group (Suisse) S.A.» (Швейцарія) укладено контракт купівлі - продажу соди каустичної. Згідно вказаного контракту Швейцарська компанія (продавець) зобов’язалась поставити, а ТОВ «МГЗ» (покупець) – прийняти та сплатити товар. На виконання умов імпортного контракту 15 лютого 2007 року позивач перерахував на адресу продавця – нерезидента валютні кошти в сумі 288119,10 доларів США, що за курсом НБУ (5,05) становить 1455000,95 гривень. 06 липня 2007 року було імпортовано гідроксид натрію у кількості 1999,820 тон згідно оформленої вантажної митної декларації (надалі – ВМД) типу ІМ – 40 №504010000/7/001501 від 06.07.2007 року. Фактурна вартість імпортованого товару складає 14 55001, 46 гривень, що за курсом НБУ (5,05) становить 288119,10 доларів США. Податкова інспекція, вважаючи, що ТОВ «МГЗ» на 51 день прострочено дебіторську заборгованість, наклала на позивача штрафні санкції. На думку СДПІ, кінець відстрочення поставки співпадає з моментом остаточного оформлення ВМД.

Як вбачається з матеріалів справи, при накладенні на позивача штрафних санкцій податкова інспекція керувалась ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.091994 року.

Вказана норма Закону є відсилочною і передбачає відповідальність за порушення дев’яностоденного терміну відстрочення поставки товару, що передбачений ст. 2 того ж Закону.

Відповідно до положень ст. 2 Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентом згаданого строку тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), що передбачено ст. 4 Закону.

Таким чином, згадана норма передбачає відповідальність за порушення строку, встановленого ст. 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.091994 року.

Податкова інспекція посилається також на порушення ТОВ «МГЗ» п.3.1 Інструкції «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями» від 24.03.1999 року, яким передбачено наступне: імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Вказане свідчить, що відлік терміну відстрочення пов’язаний із настанням однієї з подій, а саме: здійснення авансового платежу, або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, або, при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива, з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента.

Таким чином, відлік відстрочки починається з моментувнесення плати за товар.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата за соду каустичну була здійснена покупцем 15.02.2007 року шляхом перерахування коштів на валютний рахунок продавця.

Отже відлік передбаченого Законом дев’яностоденного терміну починається з 15.02.2007 року.

Зі змісту згаданого Закону випливає, що відстрочення поставки закінчується моментом здійснення такої поставки.

Суд першої інстанції визнав дії податкової інспекції з притягнення ТОВ «МГЗ» до відповідальності неправомірними, посилаючись на ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року.

З цього приводу слід зазначити таке.

Вказана норма Закону визначає момент здійснення імпорту, який співпадає з моментом перетину товаром митного кордону або переходом права власності на зазначений товар від продавця до покупця.

Однак, Закон "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року пов’язує закінчення відстрочення поставки із здійсненням такої поставки, а не з моментом імпорту товару.

Крім того поняття «здійснення поставки» визначено в нормативно-правовому акті, а саме в Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями від 24.03.1999 року.

Згідно п. 1.1 Інструкції здійсненням поставки у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція підлягає митному оформленню – є оформлення ВМД.

До того ж банк, як це передбачено п.3.3 Інструкції, знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД.

З матеріалів справи вбачається, що ВМД була належним чином оформлена 06.07.2007 року.

Таким чином, відстрочення поставки тривало з 15.02.2007 року до 06.07.2007 року, тобто 141 день.

Оскільки Законом встановлено дев’яностоденний термін відстрочки поставки товару, то позивачем порушено встановлений термін на 51 день.

Вказане свідчить, що дії податкової інспекції з накладення на ТОВ «МГЗ» штрафних (фінансових) санкцій за прострочення встановленого законом терміну відстрочки поставки товару на 51 день є правомірними.

Тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність скасування судового рішення, оскільки судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 КАС України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві – задовольнити.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 14 лютого 2007 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення – скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» – відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді:

[1]Справа №22а-7353/2008Головуючий першої інстанції суддя – Ткаченко О.В.Категорія : 2.11.11Доповідач суддя – Димерлій О.О.

[1]Справа №22а-7353/2008Головуючий першої інстанції суддя – Ткаченко О.В.Категорія : 2.11.11Доповідач суддя – Димерлій О.О.