Постанова № 3615304, 11.03.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДo:p>/o:p>

Головуючий суддя у 1-ій                                                                Справа № 2-а-3773/08

інстанції – Захарчук Н.В.

Категорія статобліку –  2.11.6

                                                                 ПОСТАНОВА

      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 березня 2009р.                                                                               м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя               Мірошниченко М.В.,

суддя                                     Туркіна Л.П.

суддя                                     Проценко О.А.

при секретарі                       Галоян О.Г.

за участю представників сторін:

позивача:  Чорний Г.І. дов. від 25.03.2004р., Волкова Т.І. дов. від 23.02.2006р.

відповідача:не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу     Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську,

                                      м. Дніпродзержинськ

на постанову              Дніпропетровського окружного адміністративного  суду

                                      від     11.09.2008р.

у справі                        № 2-а-3773/08

за позовом                   Приватного підприємства правової компанії «Захисник»,

                                      м. Дніпродзержинськ

до відповідача            Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську,

                                      м. Дніпродзержинськ

про  визнання недійсним рішення  

                                                                ВСТАНОВИВ:

                  Приватне підприємство правова компанія «Захисник» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання недійсним рішення № 654153/0/41349 від 30.11.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

                  Постановою від 11.09.2008р.  Дніпропетровський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив та визнав недійсним рішення відповідача № 654153/0/41349 від 30.11.2007р..

                  Суд першої інстанції, з посиланням на п. 4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181), зазначив, що оскільки позивач у встановлений законодавством строк подав річний звіт по комунальному податку за 2005 рік, це звільняє його від обов’язку подавати декларацію по комунальному податку за 3 квартал 2005року. Також суд першої інстанції зазначив, що до спірних правовідносин слід застосовувати ст. 250 Господарського кодексу України, якою встановлено граничний термін застосування штрафних санкцій до суб’єкта господарювання.

Відповідач – Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2008р. по справі № 2-а-3773/08, подав апеляційну скаргу в якій просить вищезазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

                  В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4; ст. 15; п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, ст. 250 Господарського кодексу України та порушено норми ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її скасування відсутні. Зазначає, що є безпідставним довід у апеляційній скарзі про неможливість на протязі тривалого періоду часу вручення позивачу повідомлення-рішення за адресою позивача. У відповідності до ст. 250 ГК України строк застосування адміністративно-господарських санкцій визначений в шість місяців. Такий строк відповідачем пропущений.

Представник відповідача до судового засідання   не з’явився.    Відповідач про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином. Від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи внаслідок неможливості явки представника, оскільки відсутнє державне фінансування витрат на відрядження. Колегія суддів на підставі п.4 ст. 196 КАС України клопотання залишила без задоволення, оскільки: по-перше, відсутність коштів на відрядження не є належною підставою для відкладення розгляду справи, по-друге, розгляд справи є можливим без участі представника відповідача за наявними у справі доказами.

                  Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.  

                  Фіксація судового засідання 11.03.2009р. здійснювалась за допомогою технічного комплексу «Оберіг».

В судовому засіданні 11.03.09р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали та обставини справи, доводи  апеляційної скарги, перевіривши їх доказами, колегія суддів встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

                  30.11.2007р. Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську прийнято податкове повідомлення-рішення № 654153/0/41349, яким приватному підприємству правовій компанії «Захисник» було визначено податкове зобов’язання по комунальному податку у сумі 170 грн.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став акт від 23.10.2007р. № 563/153/32401238 про результати перевірки з питання несвоєчасного подання розрахунку по комунальному податку.

Проведеною перевіркою встановлений факт несвоєчасного подання розрахунку комунального податку за 3 квартал 2005 року, в порушення ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93р. № 56-93 «Про місцеві податки та збори», р. 4 «Положення про порядок обчислення і сплати комунального податку» затвердженого рішенням міської ради від 25.03.03р. № 128-05/ХХІV «Про внесення змін і доповнень до рішень міської ради від 06.09.97р. № 82-9/ХХІ «Про місцеві податки та збори» та від 06.07.01р. № 316-18/ХХІІІ «Про впорядкування механізму сплати і звітності по місцевих податках і зборах», де встановлено, що податкові декларації (розрахунки) надаються до державної податкової інспекції за базовий звітний період, який дорівнює календарному кварталу, на протязі 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Таким чином граничний термін подання декларації (розрахунку) за 3 квартал 2005р. є 09.11.2005р., декларація фактично подана позивачем лише 27.03.2006р.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідальність за несвоєчасне подання розрахунку по комунальному податку передбачена п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону, і становить штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне неподання декларації або за її затримку. Сума штрафу нарахована за вказане порушення складає 170,00 грн.

      Порушення зафіксовано актом перевірки, докази виконання позивачем вимог законодавства щодо подання розрахунку комунального податку за 3 квартал 2005 року у встановлений законодавством строк надані не були.

                  Податковим органом нараховано штрафну санкцію за неподачу декларації по комунальному податку за 3 квартал 2005 року. Посилання суду на ст. 250 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки строки встановлені цією статтею не поширюються на строки застосування штрафних фінансових санкцій, передбачених пп. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181. Так, відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України він визначає основні засади господарювання в Украйні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання поряд з суб’єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Як визначено ст. 4 Господарського кодексу України, даний закон не регулює адміністративні та інші відносини управління за участю суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не наділений господарською компетенцією і не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.

                  Що стосується застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону  № 2181, то органи державної податкової інспекції не відносяться до суб’єктів наділених господарською компетенцією та не здійснюють організаційно-господарських повноважень відносно суб’єкта господарювання.

                  За таких обставин колегія суддів відзначає, що на строки застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181 дія ст.250 ГК України не поширюється.

                  Також, слід зазначити наступне, в преамбулі Закону № 2181 зазначено, що цей Закон є спеціальним Законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовується до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Таким чином, при вирішенні питання застосування строків давності слід застосовувати ст. 15 даного Закону, згідно до якого податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

                  Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи у суді першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки оскаржуваної постанови не відповідають обставинам справи, що  згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування постанови  суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198 п.3, 202, 207 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                                ПОСТАНОВИВ:

                         Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ задовольнити.

                  Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2008р. у справі №   2-а-3773/08 скасувати.

                  Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства правової компанії «Захисник», м. Дніпродзержинськвідмовити.

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця  до адміністративного суду касаційної інстанції.

            Постанова виготовлена в повному обсязі – 17.03.2009р.

                        Головуючий суддя                                                            М.В. Мірошниченко

                        Суддя                                                                                   Л.П. Туркіна

 Суддя                                                                                    О.А. Проценко