Постанова № 36150973, 26.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. справа № 2а/0470/4576/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Футбольний клуб Дніпро-96" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року

у адміністративній справі № 2а/0470/4576/12 за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Футбольний клуб Дніпро-96" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Акціонерного товариства закритого типу "Футбольний клуб Дніпро-96" щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0001531502 від 05.04.2012 року про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 85427,00 грн. за січень 2012 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права та ухвалити нову, якою задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив ії задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не прибув, хода відповідач належним чином повідомлявся про час та місце судового перегляду справи, що відповідно до вимог ч.4 ст.196 КАСУ надає можливість розглянути справи за відсутності представника податкового органу.

Колегія суддів заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, оскільки судом помилково застосовано до спірних правовідносин з позивачем приписи п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фактичною підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 85427,00 грн. за січень 2012 року, згідно податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ №779/15-231/24440560 від 06.03.2012 року (а.с.13-15), в якому зафіксовано, що розмір від'ємного значення (рядки 21.2, 22 та 24) в декларації з ПДВ за січень 2012 року не відповідає результатам перевірки, оскільки підприємством в додатку №2 до декларації відображена сума від'ємного значення у розмірі 85427 грн., як фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах з терміном виникнення січень 2009 р., тобто, із закінченням терміну позовної давності.

Відмовляючи у задоволені позову у цій справі, суд першої інстанції наводячи зміст п.п. 198.3 п. 198, ст.200, та п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, виходив з того, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішення відповідача, що оскаржується, оскільки позивач тому немає права на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ у зв'язку з порушенням ним вимог п.198.3 ст.198 та п.102.5 ст.102 ПКУ.

Із такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач своєчасно та правомірно задекларував суми податкового кредиту та в подальшому проводив декларування сум від'ємного значення з ПДВ у відповідності до норм діючого законодавства, які у свою чергу, позивач відобразив у рядку 24 декларації з податку на додану вартість (за січень 2012 року).

Відповідачем помилково застосовано до позивача приписи п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, а судом першої інстанції це підтримано безпідставно, оскільки зазначена норма передбачає, що подання вищеназваної заяви є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України періоду, для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.14.1.39. ПК України).

Таким чином п.102.5 ст.102 ПК України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом ПК України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації за січень 2012 року.

Також колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум ПДВ, що переноситься на майбутні податкові періоди. Термін давності, вказаний у п.102.5. Кодексу, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (п.102.1), для стягнення податкового боргу (п.102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань (п. 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (п. 101.2.3).

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету та не звертався до відповідача із необхідною заявою, даних про те, що позивач подавав заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, не надано, що не заперечувалось відповідачем по справі, тому позивачем не порушувався строк 1095 днів, передбачений п.102.5 ст.102 ПКУ, і відповідно податковим органом при проведенні перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення п.200.4 ст.200 ПКУ у її зв'язку із нормою права п.102.5 ст.102 ПК України, яка визначає строки на подання заяви про бюджетне відшкодування.

Таким чином, застосування відповідачем до вказаних правовідносин норм п.200.4 ст.200, п. 102.5. ст.102 ПКУ є помилковим, а зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість, що виникло, через пропущення строків давності - неправомірним. Оскільки висновки про наявність порушень законодавства, які стали підставою для прийняття спірного рішення, є необґрунтованими, то і рішення, прийняте на підставі цих висновків є безпідставним та протиправним.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку судової колегії відповідач не довів правомірності спірного рішення, а позивачем по справі повністю доведено правомірність своїх вимог, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нове рішення про задоволення вимог позивача у пвному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Футбольний клуб Дніпро-96"- задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року - скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову Акціонерного товариства закритого типу "Футбольний клуб Дніпро-96".

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0001531502 від 05.04.2012 про зменшення Акціонерному товариству закритого типу «Футбольний клуб «Дніпро-96» розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 85427,00 грн. за січень 2012 року.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов