Постанова № 3615056, 03.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

      № 2-а-5692/08/2070

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

Іменем України

м. Харків03 квітня 2009 року

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:головуючого судді  -Тацій Л. В.при секретарі судового засідання -                           Андрієць М.О.за участю:представника позивача – Кригіна Н.О., діє за дорученням від 12.05.08представника відповідача – Тамошюнас А.Р., діє за дорученням № 15911/10/10-020 від 08.10.08

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ТОВ «Іресталь Україна» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000151620/0 від 04.04.2008р., № 0000151620/1 від 23.04.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007р. у розмірі 32044,00 грн., за грудень 2007р. у розмірі 77297,00 гри.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав свій позов. В обґрунтування якого зазначив наступне. При проведенні виїзної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2007 року  відповідачем було встановлено порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає незаконними, оскільки висновки спеціаліста податкової інспекції під час проведення перевірки позивача є помилковими і суперечать законодавству. Відповідачем помилково визначено базу оподаткування з поставки товарів на рівні не нижче звичайних цін, а в цьому випадку, не нижче митної вартості товару, оскільки відповідач підміняє поняття і помилково використовує порядок визначення бази оподаткування для нарахування податкового зобов’язання з ПДВ при імпорті при визначенні бази оподаткування для нарахування податкового зобов’язання з ПДВ при продажу товарів на митній території України.

            Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на відповідність прийнятого рішення вимогам діючого законодавства.

            Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Червонозаводському  районі м. Харкова було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Іресталь Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період листопад - грудень 2007року. За результатами вказаної перевірки було складено акт № 1335/16-008/34017064 від 24.03.08. (а.с. 26-52) Відповідно до вказаного акту перевірки, встановлено, що ТОВ «Іресталь Україна» здійснює реалізацію на митній території України товарів, які були імпортовані. Реалізація товарів (та відповідно включення до складу податкових зобов’язань з ПДВ) на митній території України здійснюється за договірними цінами, що є нижчими від митної вартості таких товарів, яка визначена державним митним органом та задекларована у ВМД відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказана обставина визнається як представником відповідача, так і представником позивача. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. 

В акті перевірки зазначено, що в жовтні 2007 року позивачем здійснено операцій з продажу товарів, попередньо імпортованих на митну територію України на загальну суму 1457833,00 грн. (а.с. 39 т.1). Сума ПДВ, що була нарахована позивачем у зв’язку з продажем цих товарів і відображена в розділі І «Податкові зобов’язання» з урахуванням коригування, склала –  291068,00грн. (а.с. 39 т.1). Загальна сума податкового кредиту з ПДВ включеного позивачем до розділу ІІ «Податковий кредит» декларації з ПДВ за жовтень 2007 року склала – 388958,00грн. (а.с. 41 т.1). Як вбачається з акту перевірки (а.с. 41, т.1) порушень у формуванні позивачем вказаної суми податкового кредиту ДПІ не встановлено. Сума визначеного позивачем в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2007 року від’ємного значення ПДВ склала – 97890,00 грн. і, як з’ясовано судом та підтверджено матеріалами справи, була обрахована позивачем як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань з ПДВ за жовтень 2007 року з урахуванням коригування (291068,00грн.) та загальною сумою податкового кредиту цього ж звітного податкового періоду (388958,00грн.). (а.с. 39 т.1, а.с.42 т.1). Від’ємне значення податку у сумі 97890,00 грн. включено позивачем до рядка 22.2 декларації з ПДВ за жовтень 2007 р. та перенесено до рядка 23 декларації з ПДВ за наступний звітний податковий період – листопад 2007 р. (а.с. 97, т. 1).

За наслідками справляння ПДВ з господарських операцій, що здійснювалась у листопаді 2007 р., а саме здійснення продажу товарів, попередньо імпортованих на митну територію України, позивачем була визначена і відображена в розділі І «Податкові зобов’язання» сума ПДВ в розмірі 440171,00грн. (а.с.43 т.1). Загальна сума податкового кредиту з ПДВ включеного позивачем до розділу ІІ «Податковий кредит» декларації з ПДВ за листопад 2007 року склала – 661559,00грн. (а.с. 45 т.1) Як вбачається з акту перевірки (а.с. 45 т.1) порушень у формуванні позивачем вказаної суми податкового кредиту ДПІ не встановлено. Сума визначеного позивачем в податковій декларації з ПДВ за листопад 2007 року від’ємного значення ПДВ склала – 221388,00 грн. і, як з’ясовано судом та підтверджено матеріалами справи, була обрахована позивачем як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань з ПДВ за листопад 2007 року (440171,00грн.) та загальною сумою податкового кредиту цього ж звітного податкового періоду (661559,00грн.). (а.с. 42 т.1, а.с.46 т.1). Від’ємне значення податку у сумі 221388,00 грн. включено позивачем до рядка 22.2 декларації з ПДВ за листопад 2007 р. та перенесено до рядка 23 декларації з ПДВ за наступний звітний податковий період – грудень 2007 р. При цьому, залишок від’ємного значення ПДВ попереднього звітного податкового періоду (жовтень 2007 р.) за розрахунками позивача склав 97890,00грн. і згідно з волевиявленням позивача (рядки 25 і 25.1 декларації з ПДВ за листопад 2007 р. –а.с.97 т.1, розрахунок суми бюджетного відшкодування-а.с.98 т.1) підлягав відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Здійснивши в грудні 2007 р. продаж товарів, попередньо імпортованих на митну територію України, позивач визначив і відобразив в розділі І «Податкові зобов’язання» суму ПДВ з урахування коригування в розмірі 180226,00грн. (а.с.47 т.1) Загальна сума податкового кредиту з ПДВ включеного позивачем до розділу ІІ «Податковий кредит» декларації з ПДВ за грудень 2007 року склала – 548729,00грн. (а.с. 49 т.1) Як вбачається з акту перевірки (а.с. 49 т.1) порушень у формуванні позивачем вказаної суми податкового кредиту ДПІ не встановлено. Сума визначеного позивачем в податковій декларації з ПДВ за грудень 2007 року від’ємного значення ПДВ склала – 368503,00грн. і, як з’ясовано судом та підтверджено матеріалами справи, була обрахована позивачем як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2007 року з урахування коригування (180226,00грн.) та загальною сумою податкового кредиту цього ж звітного податкового періоду (548729,00грн.). (а.с. 46 т.1, а.с.50 т.1). При цьому, залишок від’ємного значення ПДВ попереднього звітного податкового періоду (листопад 2007 р.) за розрахунками позивача склав 221388,00грн. і згідно з волевиявленням позивача (рядки 25 і 25.1 декларації з ПДВ за грудень 2007 р. –а.с.101 т.1, розрахунок суми бюджетного відшкодування – а.с. 103 т.1) підлягав відшкодуванню на рахунок платника у банку.

З матеріалів справи вбачається і позивачем підтверджується, що сума податкового зобов’язання з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2007 року була визначена у зв’язку з поставкою товару попередньо імпортованого на митну територію України. При цьому, база оподаткування визначалась позивачем виходячи не з митної вартості цього товару, а з договірних цін, які є нижчими від такої вартості, що мало своїм наслідком виникнення від’ємного значення з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2007 року. Суд визнає обґрунтованим висновок податкової інспекції, що внаслідок цих дій позивач допустив порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», так як повинен був визначати базу оподаткування ПДВ не нижче від митної вартості товару. 

Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Враховуючи викладене, суд приходить до наступного. Внаслідок продажу товару на митній території України по ціні, яка нижче митної вартості, штучно створюється від’ємне значення податку на додану вартість. Суд зазначає, що при визначенні об’єкту оподаткування за правилами п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідно враховувати, що наведена норма, визначає, що ціна продажу не повинна бути нижче звичайної. А звичайна ціна, враховуючи ввезення товару через кордон, не може бути нижче митної вартості товару, яка була визначена митним органом на підставі п. 4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Статтею 261 Митного кодексу України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відтак, база оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з поставки товарів, попередньо імпортованих на митну територію України повинна бути визначена позивачем у сумі 1615560,00 грн. за жовтень 2007 р. (а.с. 39, т. 1), у сумі 2587340,00грн. (а.с.43 т.1) за листопад 2007 р., у сумі 1047230,00грн. (а.с. 47 т.1) за грудень 2007 р., а згідно з п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» суми ПДВ, що мають бути нараховані на зазначений обсяг поставки дорівнюють відповідно – 323112,00 грн., 517468 грн.., 209446,00 грн.

Оскільки при обчисленні від’ємного значення з ПДВ за жовтень 2007 року позивач враховував суму податкового зобов’язання по ПДВ з урахуванням коригування в сумі 291068,00 грн., замість 323112,00 грн., за листопад 2007 року в сумі 440171,00 грн., замість 517468,00 грн., в грудні 2007 р. (з урахування коригування) в сумі 180226,00 грн., замість 208596,00 грн., то суд доходить висновку, що позивач занизив податкове зобов’язання з ПДВ за названі періоди на 32044,00 грн., 77297,00 грн., 28370,00 грн. відповідно, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем.

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу наведеної норми закону суд робить висновок, що заниження платником ПДВ суми податкового зобов’язання з ПДВ звітного податкового періоду призводить до завищення розміру від’ємного значення з ПДВ цього періоду та завищення суми бюджетного відшкодування наступного.

Отже, сума від’ємного значення з ПДВ жовтня 2007 року повинна складати не 97890,00 грн. як це визначив позивач (а.с. 94, т. 1), а 65846,00 грн. (323112,00 грн. – 388958,00грн.) і саме ця сума згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» має враховуватись при визначенні суми бюджетного відшкодування листопада 2007 року. Сума від’ємного значення з ПДВ листопада 2007 року повинна складати не 221388,00 грн. як це визначив позивач (а.с. 97, т. 1), а 144091,00 грн. (517468,00грн. – 661559,00 грн.) і саме ця сума згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» має враховуватись при визначенні суми бюджетного відшкодування грудня 2007 року.

При вирішенні спору суд виходить з положень п.п. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податку на додану вартість», де вказано, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як встановлено матеріалами справи за жовтень 2007 року сума від’ємного значення з ПДВ склала – 65846,00 грн.Спору щодо фактичної оплати вказаної суми позивачем на користь постачальників саме у жовтні 2007 року між сторонами не існує. 

Як встановлено матеріалами справи за листопад 2007 року сума від’ємного значення з ПДВ склала – 144091,00 грн. Спору щодо фактичної оплати даної суми позивачем на користь постачальників саме улистопаді 2007 року між сторонами не існує. 

Оскільки зазначені суми від’ємного значення залишились непогашеними сумами податкового боргу або сумами податкових зобов’язань відповідно листопада 2007 р. та грудня 2007 р., то вони за правилами п.п. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягають бюджетному відшкодуванню на користь позивача.        Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи позивача суд зауважує, що стверджуючи про неможливість ідентифікації конкретної партії товару, позивач разом з тим не надав жодного доказу дотримання ним вимог п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» і здійснення поставки товару за ціною, яка є не нижчою від його митної вартості. Натомість позивач наполягає на відсутності правових підстав для врахування при визначенні бази оподаткування операцій з поставки імпортованого товару митної вартості такого товару. З огляду на приписи п.4.1 та п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» суд відхиляє ці доводи як необґрунтовані.

Згідно з ч.4 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. За результатами вжиття таких заходів судом не встановлено доказів того, що позивач визначав базу оподаткування ПДВ по операціям з поставки імпортованого товару на рівні не менше від митної вартості цього товару.

Суд також не знаходить правових підстав для врахування висновку експертизи, оскільки з аналізу її змісту вбачається, що експерт діяв з перевищенням наданих Законом України «Про судову експертизу» повноважень і результати дослідження вмотивував не даними первинних документів, а власним тлумаченням норм чинного законодавства, зазначивши про відсутність в Законі України «Про ПДВ» норм, які б дозволяли прирівняти митну вартість імпортованого товару до звичайної ціни.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Червонозаводському районі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 92 КАС України якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 7Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 261 Митного кодексу України,   ст.ст. 9, 71, 72, 94, 99, 100, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову ТОВ «Іресталь Україна» до Державної

податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити в повному обсязі.

            2. Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Іресталь Україна» (ідентифікаційний номер: 34017064, місцезнаходження: 2-й Староверещаківський в’їдз, 1, м. Харків, 61030) вартість судової експертизи в розмірі 8460,00 (вісім тисяч шістдесят грн. 00 коп.)

3.  Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінченняапеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2009 року.

Суддя                                  (підпис)                                                            Л.В. Тацій    

З оригіналом згідно. Постанова не набула законної сили.

Суддя