Ухвала суду № 36147534, 19.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р. Справа № 9104/30252/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Рибачука А. І., Попка Я. С.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі №2а - 728/10/1970 за адміністративним позовом Підприємства споживчої кооперації «ТЕКО Шумськ» до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації «ТЕКО Шумськ» звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції і просило скасувати податкові повідомлення - рішення №0000162300/0 від 16 листопада 2009 року, №0000162300/1 від 15 грудня 2009 року та №0000182300/1 від 15 грудня 2009 року.

В ході судового розгляду справи позивач у відповідності до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України збільшив позовні вимоги і просив, також, скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0000162300/2 від 04 березня 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 13 листопада 2009 року, зокрема: щодо порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп., 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2008 - 2009 роки на суму 21 189 гривень 20 коп. є безпідставними. В ході проведення перевірки посадовій особі були представлені податкові накладні. Крім цього, право на податковий кредит з податку на додану вартість не пов'язується з обов'язковою сплатою платником податку у звітному періоді відповідних сум. Видана податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту, що і було зроблено підприємством.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції №0000182300/1 від 15 грудня 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції сторони у відповідних частинах, що стосується інтересів кожної із сторін, оскаржили вищевказану постанову в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в порядку ст. 193 Кодексу адміністративного судочинства України подав до Львівського апеляційного адміністративного суду заяву про відмову від апеляційної скарги на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року апеляційне провадження у цій частині закрито у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги та прийняття відмови судом.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча були належним чином та у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. При цьому сторони направили суду заяву про досягнення примирення та відповідно просять визнати нечинною постанову суду першої інстанції і закрити у зв'язку з цим провадження у справі.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, заяви сторін, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід визнати нечинною, а провадження у справі - закрити.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими визначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документам. Згідно з актом перевірки на момент її проведення позивачем не представлено податкові накладні на загальну суму 11 100 гривень 24 коп. по податку на додану вартість, суми по яких включені до складу податкового кредиту. При цьому, як зазначає суд першої інстанції, позивачем не доведено факту представлення до перевірки податкових накладних.

Також, невиконання ПСК «Теко» коопмаркет «Шумськ», ПП «Кенді Трейд», ДП «Савсервіс Галичина», ТОВ «Континент 2005» своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих юридичних осіб і не є підставою для позбавлення платника податку (позивача по справі) права на відшкодування податку на додану вартість, так як ним виконано усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Твердження відповідача, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, судом першої інстанції не враховано у своїх висновках, оскільки Законом України «Про податок на додану вартість» такої умови не визначено.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29 листопада 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої 13 листопада 2009 року складено акт перевірки за №1223/2300/34401989.

В акті перевірки зазначено, що за вказаний період позивачем допущено порушення: пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2008 - 2009 роки на суму 11 100 гривень 24 коп. та пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого знижено податок на додану вартість за 2008 - 2009 роки на суму 10 088 гривень 96 коп..

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000162300/0 про сплату 16 650 гривень 36 коп. податку на додану вартість, в тому числі: 11 100 гривень 24 коп. - за основним платежем та 5 550 гривень 12 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; №0000172300/0 про сплату 15 133 гривні 44 коп. податку на додану вартість, в тому числі: 10 088 гривень 96 коп. - за основним платежем та 5 044 гривні 48 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованих з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивачем оскаржено в адміністративному порядку податкове повідомлення - рішення №0000162300/0 від 16 листопада 2009 року до ДПА в Тернопільській області та ДПА України, які своїми рішеннями про результати розгляду повторних скарг платника податку залишили вищенаведене податкове - повідомлення рішення без змін, а скарги без задоволення. Відповідачем в свою чергу, з метою доведення граничного строку сплати податкових зобов'язань, 04 березня 2010 року прийнято відповідно податкове повідомлення - рішення №0000162300/2.

Підставами для винесення оспорюваних податкових повідомлень - рішень стали викладені в акті перевірки обставини, що на момент проведення перевірки підприємством не представлено податкові накладні на загальну суму 11 100 гривень 24 коп. по податку на додану вартість, суми по яких включені до складу податкового кредиту, в тому числі: за вересень 2008 року - на суму 850 гривень 27 коп., за серпень 2008 року - на суму 22 гривні 52 коп., за липень 2008 року - на суму 478 гривень 87 коп., за червень 2008 року - на суму 175 гривень 79 коп., за травень 2008 року - на суму 604 гривні 33 коп., за квітень 2008 року - на суму 2 309 гривень 62 коп., за жовтень 2008 року - на суму 857 гривень 30 коп., за листопад 2008 року - на суму 778 гривень 35 коп., за грудень 2008 року - на суму 1 339 гривень 41 коп., за січень 2009 року - на суму 1 092 гривні 12 коп., за лютий 2009 року - на суму 244 гривні 79 коп., за березень 2009 року - на суму 236 гривень 21 коп., за квітень 2009 року - на суму 298 гривень 44 коп., за червень 2009 року - на суму 1 435 гривень 15 коп.. Тобто, до податкового кредиту віднесено суми податку, не підтверджені податковими накладними, внаслідок чого завищено податковий кредит та занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень - грудень 2008 року та січень - червень 2009 року на суму 11 100 гривень 24 коп..

Також, проведеним аналізом інформації, згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту та згідно «Пошуково - довідникової системи» встановлено, що позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено 10 088 гривень 96 коп. на підставі податкових накладних, виписаних ПСК «Теко» коопмаркет «Шумськ», ПП «Кенді Трейд», ДП «Савсервіс Галичина», ТОВ «Континент 2005», проте вказана сума не знаходить підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім цього, відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положень Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що матеріали справи та наявні докази підтверджують правомірність податкових повідомлень - рішень відповідача №0000162300/0 від 16 листопада 2009 року, №0000162300/1 від 15 грудня 2009 року, №0000162300/2 від 4 березня 2010 року, а також невідповідність податкового повідомлення - рішення №0000182300/1 від 15 грудня 2009 року вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» і без урахування всіх обставин справи.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду погоджується із твердженнями суду першої інстанції, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані платника податку на додану вартість, а також, що позивачем не представлено до перевірки податкових накладних.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає встановленим ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень у адміністративних справах, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Позивачем відповідно до ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України подано заяву про відмову від адміністративного позову і відповідно - про закриття провадження у справі.

Згідно положень ст. 203 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після ухвалення судового рішення, яке є законним і обґрунтованим, судом апеляційної інстанції таке рішення визнається нечинним, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України з дотриманням вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 157 ч. 1 п. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Згідно ст. 112 Кодексу про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. При цьому, суд не приймає відмови від адміністративного позову , якщо ці дії позивача суперечать закону чи порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що у даному випадку відмова позивача від адміністративного позову не суперечать закону та не порушує чиїх - небудь прав, свобод або інтересів.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції та положень ст. ст. 112, 157, 203 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід визнати нечинною, а відмову позивача від адміністративного позову слід прийняти, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закритю.

Керуючись ст. ст. 113, 157, 194, 197, 198, 203, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі №2а - 728/10/1970 за адміністративним позовом Підприємства споживчої кооперації «ТЕКО Шумськ» до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень - рішень визнати нечинною.

В адміністративній справі №2а - 728/10/1970 прийняти відмову Підприємства споживчої кооперації «ТЕКО Шумськ» від адміністративного позову до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Шумського відділення) про скасування податкових повідомлень.

Провадження у справі №2а - 728/10/1970 за адміністративним позовом Підприємства споживчої кооперації «ТЕКО Шумськ» до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень - рішень закрити у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову і прийняття відмови судом.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з дня направлення особам, які беруть участь у справі копії ухвали і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: А. І. Рибачук

Я. С. Попко