Ухвала суду № 36147401, 15.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 р.Справа № 818/1319/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 818/1319/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашсервіс"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомашсервіс", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в м. Сумах, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000082250/0/8494 від 11 лютого 2013 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є таким, що не відповідає законодавству. Позивач стверджує, що висновки викладені в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях та не підтверджується документально.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000082250/0/8494 від 11 лютого 2013 року.

Державна податкова інспекція в м. Суми, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ДПІ у м Сумах була проведена перевірка позивача, за результатами якої було складено акт перевірки №230/2250/31849920/5 від 24.01.2013 року "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Енергомашсервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ПП "ОСОБА_1" за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року" (а.с. 8-16). На підставі зазначеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082250/0/8494 від 11 лютого 2013 року, яким збільшено ТОВ "Енергомашсервіс" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі - 84500 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 21125 грн.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновки про те що господарські операції між позивачем та ПП "ОСОБА_1" не мають реального товарного характеру, внаслідок чого ТОВ "Енергомашсервіс" порушено п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 84500,00 грн., в тому числі за серпень 2012 року в сумі 25000 грн., за вересень 2012 року - 59500 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Вважає, що висновки позивача викладені в зазначеному акті перевірки ґрунтуються на припущеннях. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Енергомашсервіс" (покупець) та ПП "ОСОБА_1" (продавець) був укладений договір купівлі - продажу №28-08/12 від 28.08.12 року (а.с. 39-40). Предметом договору є купівля - продаж запасних частин до центрифуг ФГН 2001 К-01 та ОГШ 501К - 06, строк дії договору до 31.12.2012 року.

Згідно додатковій угоді №1 від 28.12.2012, п. 8.1 договору №28-08/12 від 28.08.12 року викладено у наступній редакції: "Даний договір вступає в силу з 28 серпня 2012 року і діє до 31 грудня 2013 року" (а.с. 42).

На виконання умов договору позивачем було сплачено кошти ПП "ОСОБА_1" згідно платіжних доручень № 409 від 29.08.2012 на суму 150000,00 грн. та №486 від 26.09.12 на суму 357000,00грн.(а.с. 34). На підставі цього ПП "ОСОБА_1" на адресу позивача виписано податкові накладні (а.с. 50-55).

Доставка товару здійснювалася перевізником ФОП Яловець, з яким ТОВ "Енергомашсервіс" укладено договір на перевезення вантажів автотранспортом № 04 від 11.02.2013р. (а.с. 179) Факт доставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними, актами надання послуг (а.с. 99 - 101, 192). Зазначений товар як і послуги з його перевезення були в повному обсязі оплачені позивачем, що підтверджується виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями.

Перелічені вище первинні документи свідчать про фактичне виконання договору поставки.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документи щодо операцій по виконанню договору поставки між позивачем та ПП "ОСОБА_1" мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв"язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10. ст. 9 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, та не оспорюється податковим органом, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, надані позивачем документи свідчать, що оскаржений правочин був реальним, товар був отриманий на підставі зазначеної угоди, оплата товару здійснена через банк, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено. Податковим органом не надано суду доказів зворотнього.

Щодо твердження відповідача про те що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно додатковій угоді №1 від 28.12.2012, строк дії договору №28-08/12 від 28.08.12 року було продовжено до 31 грудня 2013 року. Як вбачається з акту перевірки, вона проводилась з 11.01.2013 по 17.01.2013 за період з 01.07.12 по 30.09.12. Отже на момент здійснення перевірки строк дії договору №28-08/12 від 28.08.12 року не сплинув, фактично доставка товару була здійснена в лютому 2013 року, тобто після завершення перевірки, при цьому під час перевірки позивачем були надані податковому органу всі документи щодо оплати вказаного вище товару.

П. 198.2 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відтак, за наявності факту списання коштів з банківського рахунку після отримання від ПП "ОСОБА_1" податкових накладних, ТОВ "Енергомашсервіс" набуло право на податковий кредит на підставі п. 198.2 ПК України.

Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2 ст.71) Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Жодного належного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо пов'язана зі спірними правочинами і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 818/1319/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст ухвали виготовлений 22.07.2013 р.