Ухвала суду № 36147397, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3832/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Експедиція» до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Експедиція» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідачі) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000172203 від 11.02.2013р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, основними видами діяльності ТОВ «ВВС-Експедиція» є, зокрема, вантажний автомобільний транспорт, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, транспортне оброблення вантажів, надання в оренду вантажних автомобілів, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

У період з 21.01.2013 по 23.01.2013 на підставі наказу Васильківської ОДПІ від 21.01.2013 №32, повідомлення від 21.01.2013 №32, посадовою особою Васильківської ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВВС-Експедиція» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування та повноти сплати податків і зборів при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Берніс Продакт» за період з 01.02.2011 по 29.02.2012.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання послуг у ТОВ «Берніс Продакт», який ґрунтується на висновках акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.04.2012 №148/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берніс Продакт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2011 по 29.02.2012.

На підставі Акта перевірки Васильківською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.02.2013 №0000172203, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 143 305,50 грн. у тому числі за основним платежем - 121 183,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22 122,50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що правочини між ТОВ «ВВС-Експедиція» та контрагентом були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у позивача та його контрагентів умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що з метою здійснення власної господарської діяльності, між клієнтом - ТОВ «ВВС-Експедитор» та експедитором - (контрагентом) ТОВ «Берніс Продакт» укладено договір транспортної експедиції від 01.06.2011 №б/н (том І а.с.40).

За зазначеним договором експедитор бере на себе зобов'язання силами свого представника здійснити для клієнта допоміжні операції пов'язані з перевезенням вантажу, а саме: оформлення необхідних документів для проїзду до місця завантаження/розвантаження; оформлення накладних та інших необхідних документів на вантаж, що відправляється; оформлення відповідних погоджень та дозволів ДАІ, якщо планується перевезення вантажів з виходом за межі дозволених габаритів по висоті; надання необхідної допомоги та контроль завантаження/розвантаження вантажу водієм перевізника; перевірку правильності кріплення вантажу при завантаженні; перевірку надійності кріплення вантажу при перевезенні; вжити усіх необхідних заходів для збереження вантажу під час стоянки (у тому числі вимушеної); організувати зберігання вантажу у пункті призначення, якщо вантажоодержувач не в змозі прийняти вантаж одразу по його прибутті, або якщо вантаж прибуває у неробочий час (пункт 1 договору).

На підтвердження виконання умов договору транспортної експедиції від 01.06.2011 №б/н, позивачем до перевірки та матеріалів справи, надані акти приймання-передачі робіт (надання послуг) на загальну суму 727 100,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 121 183,32 грн., (том І а.с.68-73) на підставі яких здійснювалася оплата наданих послуг.

За результатами господарських операцій ТОВ «Берніс Продакт» видано на користь ТОВ «ВВС-Експедиція» податкові накладні на загальну суму 727 100,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 121 183,32 грн.(том І а.с.80-86).

Тобто, у період з червня 2011 року по жовтень 2011 року позивачем було сплачено контрагенту ТОВ «Берніс Продакт» за надані експедиторські послуги грошові кошти у загальному розмірі 727 100,00 грн., про що свідчать платіжні доручення (том І а.с.87-97).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження факту реальності господарської операції та безпосереднього зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю ТОВ «ВВС-Експедиція», позивачем у судовому засіданні суду першої інстанції були надані оригінали товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, договори оренди вантажних транспортних засобів, договори транспортного експедирування, укладених між перевізником ТОВ «ВВС-Експедиція» та замовниками - філією ТОВ «Інтрер Фуд» «Торговий дім «Інтер Фуд» договір від 01.04.2011 №46-ФТДІН/ІН, ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» договір від 16.03.2011 №433-Мл-БМК/ВР, акти здачі-прийняття виконаних робіт, складених за результатами виконання зазначених договорів.

Отже, надання експедиторських послуг контрагента ТОВ «Берніс Продакт» підтверджено, окрім інших первинних документів, документами складання яких є обов'язковим, для даного виду операцій, передбачено законодавством України (том ІІ а.с.10-97).

Крім того, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «Берніс Продакт» господарських операцій за спірним Договором, наявності факту узгодженості дій з позивачем з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ТОВ «Берніс Продакт», тобто, висновки відповідача про відсутність у контрагента умов для здійснення фінансово-господарської діяльності є безпідставними та не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Але, відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, якщо контрагенти платника податків по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.