Ухвала суду № 36147361, 12.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 р.

Справа № 29110/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оволайн ЛТД» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оволайн ЛТД» до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Державної податкової адміністрації України про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

12.04.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оволайн ЛТД» (далі - ТОВ) звернулося до суду з вищевказаним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Державної податкової адміністрації України (далі - ДПІ) про скасування рішення відповідача від 14.05.2009 №0002222303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що в момент перевірки ТОВ було проведено через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) розрахункові операції на суму 0грн, що підтверджується денним звітом, який роздруковано в присутності перевіряючих. Зазначає, що готівкові кошти в сумі 155,55грн виявлені ревізорами в приміщенні торгової одиниці знаходились в сейфі, що помилково розцінено ДПІ місцем проведення розрахунків та застосовано штрафну санкцію передбачену ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265/95-ВР).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року в справі №2а-1360/10/0970 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини викладені у позовній заяві, а також вказує, на неповне з’ясування судом першої інстанції всіх обставин у справі.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що підприємством не спростовано доводи відповідача про невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена у денному звіті, а тому відповідач правомірно застосував штрафні санкції.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем 22.04.2009 була проведена перевірка торгового місця яке належить позивачу з питань дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, в результаті якої складено акт №3150/18/19/23/34623849/631 (а.с.18-21).

В акті перевірки зазначено, що позивачем незабезпечено відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено рішення від 14.05.2009 №0002222303 про застосування до ТОВ штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 777,75грн за порушення п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Не погодившись із таким рішенням відповідача ТОВ звернулось до суду із цим позовом.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР.

Згідно п.13 ст.3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

В силу вимог ст.2 Закону №265/95-ВР, місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до п.4.5 «Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА) від 01.12.2000 №614 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту. Не проводиться через РРО видача готівки, не пов'язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z-звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції «службове внесення».

Крім того, згідно листа ДПА від 08.07.2002 №5354/5/23-2116 «Про визначення терміну «місце проведення розрахунків» збереження готівкових коштів за реалізовані товари у межах торгової площі, але не на місці проведення розрахунків, можливе лише за умови здійснення операції «службова видача» та оприбуткування їх у касовій книзі.

Пунктом 23 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833, встановлено, що забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Відповідно до ст.22 Закону №265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Як вбачається з матеріалів справи, продавцем ТОВ був здійснений опис і перерахунок готівкових коштів, які знаходилися на місці проведення розрахунків, сума яких склала 155,55грн (а.с.45).

Згідно денного звіту РРО за 22.04.2009 сума коштів за реалізований товар становила 0грн, що позивачем не заперечується.

Таким чином, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО становить 155,55грн.

Суду першої та апеляційної інстанцій не було надано доказів, які б свідчили, що позивачем здійснювалося зберігання грошових коштів у межах торгової площі у розмірі 155,55грн з використанням операцій «службове внесення» чи «службова видача».

Щодо посилань апелянта на протиправність проведеної відповідачем перевірки як на підставу для скасування спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, то апеляційний суд вважає такі безпідставними та зазначає, що позивач вразі відсутності повноважень на проведення перевірки у працівників ДПІ вправі був не допускати таких до її здійснення, однак вказаним правом не скористався, надав усі необхідні документи для її проведення та жодних заперечень чи пояснень не надав, чим фактично визнав право відповідача на проведення перевірки та зафіксовані нею порушення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Враховуючи все вищенаведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ТОВ щодо скасування рішення відповідача від 14.05.2009 №0002222303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки таке було правомірно прийнято податковим органом за виявлені під час перевірки порушення вимог Закону №265/95-ВР.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оволайн ЛТД» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя О.І. Мікула