Постанова № 36147268, 10.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12806/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Гластек Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гластек Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень та рішення, -

В С Т А Н О В И В :

09 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гластек Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу №2171 від 25.12.2012 року, податкових повідомлень-рішень №0000592220 та №0000622220 від 23.01.2013 року, рішення №3075/10/12-1-13 від 03.04.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду позивач просить її скасувати, та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 25.12.2012 року №2171, виданого ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором, відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС, інспектором податкової служби 1 рангу Бартковим О.О. згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гластек Україна» в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року за результатами якої складено акт №6108/22-222/34292585 від 29.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гластек Україна» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року».

Відповідно до зазначеного акту за позивачем встановлені порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 32 500 грн., у тому числі за І квартал 2010 року на суму 12 500 грн. та за півріччя 2010 року на суму 32 500 грн.; пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 21 755 грн., у тому числі за березень 2010 року у сумі 9 664 грн. та за квітень 2010 року у сумі 12 091 грн., та призвело до завищення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 4 245 грн. у тому числі за березень 2010 року у сумі 336 грн. та за квітень 2010 року у сумі 3 909 грн.

Позивач не погоджується із оскаржуваними повідомленнями-рішеннями та в обґрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» були реальними.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Гластек Україна» мало господарські відносини з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» на підставі укладеного договору №0102-1 від 01.02.2010 року, відповідно до умов якого ТОВ «Гластек Україна» (замовник) доручає а ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» (виконавець) зобов'язується виконувати замовлення з постачання матеріалів та послуг, виконання робіт.

У підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акт прийому передачі від 12.04.2010 року, видаткова накладна №070402 від 07.04.2010 року, рахунки-фактури №280402 від 07.04.2010 року та №290314 від 29.03.2010 року, податкові накладні №070402 від 07.04.2010 року та №290314 від 29.03.2010 року.

Відповідач у свою чергу в Акті перевірки посилається на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №4098/22-222-35976635 від 07.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2009 року по 31.10.2012 року».

Відповідно до вище згаданого акту за ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, під час обстеження юридичної адреси встановлено, що підприємство за вказаною адресою не знаходиться, на підприємстві працює 1 співробітник, відсутні виробничі потужності, використовуючи які можливо здійснювати господарську діяльність, відсутні складські приміщення, на яких можливе розміщення придбаних товарів для іх подальшої реалізації, відсутні транспортні засоби, за допомогою яких можливо здійснювати перевезення товарів.

Також, варто зазначити, що в провадженні Головного слідчого управління ДПС України знаходиться кримінальна справа №69-149, порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Відповідно до матеріалів даної справи через ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» здійснювались операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку.

Тому, на підставі вище сказаного відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Гластек Україна» та ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс».

Однак, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача зазначила, що при розгляді вказаної справи в суді першої інстанції, суд не звернув увагу на те, що на момент проведення перевірки контрагент позивача ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мав свідоцтво платника ПДВ, також, судом не було здійснено дій щодо з'ясування та встановлення того факту, що на момент здійснення господарських операцій стосовно оспорюваного договору контрагент не мав іншого статусу як діюче дійсне підприємство. Представник позивача вказала, що у контрагента вони купували профілі для вчинення дій, таких як: встановлення дверей і вікон, які використовувались у власній господарській діяльності. Так, у власній господарській діяльності, куплений у ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» товар (профілі), позивач реалізував шляхом їх перепродажу іншим контрагентам, а також для самостійного використання - встановлення (монтажу) дверей та вікон, що підтверджується наданими копіями договорів виконання підрядних робіт, актів прийому-передачі на роботи, довіреностями, податковими та видатковими накладними, а також проведеним фотозвітом.

Під час апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції, було з'ясовано, що вказані документи під час перевірки позивача податковому органу не надавались, оскільки, як зазначила представник позивача, податковим органом витребовувалися документи лише по господарським операціям з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс».

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, представник позивача пояснила, що у них відсутній власний транспорт, товар було поставлено на ліцензійний склад, який орендується позивачами в м.Бровари, і з цього складу продавався товар іншим контрагентам з самовивозом, що було пояснено податковій інспекції.

Наведені вище обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» несли реальний характер, їх виконання оформлено документально.

Разом з цим, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення від 25.12.2012 року №17379/10/22-211 та копія наказу від 25.12.2012 року №2171 щодо проведення перевірки направлено рекомендованим листом на юридичну адресу позивача 26.12.2012 року, а тому, порядок проведення перевірки відповідачем не порушено.

Також, виходячи із вище зазначених статей, вимога про скасування наказу від 25.12.2012 року №2171 задоволенню не підлягає, оскільки на час звернення до суду з даним позовом наказ від 25.12.2012 року №2171 був фактично виконаний, перевірка позивача проведена та оформлена відповідним актом.

Таким чином, наказ, як правовий акт індивідуальної дії, вичерпав свою дію фактичним виконанням, а тому згідно висновків викладених в рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2009 року №7-рп/2009 не може бути змінений чи скасований.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гластек Україна» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гластек Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень та рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0000592220 та №0000622220 від 23.01.2013 року.

В іншій частині позовних вимог - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.