Ухвала суду № 36146979, 21.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р.справа № 2а/0470/12962/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Бідник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Новомосковське автотранспортне підприємство» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі №2а/0470/12962/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Новомосковське автотранспортне підприємство» до про Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Новомосковське автотранспортне підприємство» (далі по тексту - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002122320 від 28.09.2011 року, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств у сумі 191060 грн.; №0002132320 від 28.09.2011 року, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 26599 грн.; №0001111710 від 29.09.2011 року, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб в сумі 406 грн. 92 коп.; визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ПАТ «Новомосковське АТП» та ТОВ «Видавництво «Зоря», що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті № 362/232/03113450 від 15.09.2011 року позапланової виїзної перевірки ПАТ «Новомосковське АТП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року. (т.1, а.с.3-11)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/12962/11. (т.1, а.с. 1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та прийнятими всупереч чинного законодавства України. Позивач вважає протиправними дії Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо викладення в акті перевірки безпідставних висновків про нікчемність правочинів, які ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на їх підтвердження.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі №2а/0470/12962/11 у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Новомосковське автотранспортне підприємство» відмовлено. (суддя - Дєєв М.В.) (т.2, а.с.75-81)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що встановлені судом обставини свідчать про отримання позивачем майнової вигоди та права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Новомосковське автотранспортне підприємство», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а/0470/12962/11 від 11 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. (т.2, а.с. 89-95)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що висновки відповідача щодо встановлення порушень ПАТ «Новомосковське автотранспортне підприємство» діючого законодавства, не відповідають дійсності та не базуються на вимогах законодавства України щодо правил ведення бухгалтерського та податкового обліку, нарахування та порядку сплати податків та обов'язкових платежів. Позивач вказує, що посадові особи відповідача грубо порушивши встановлений Податковим кодексом України порядок проведення перевірки, умисно не дослідили первинні документи, що підтверджують господарську діяльність ПАТ «Новомосковське автотранспортне підприємство», та зробили неправомірні висновки щодо фіктивної діяльності реально працюючого підприємства, яке сумлінно сплачує всі податки.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

20 листопада 2012 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№253530/12 надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

За таких обставин, враховуючи заявлене відповідачем клопотання, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

В судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 09 серпня 2011 року по 22 серпня 2011 року посадовими особами Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Новомосковське автотранспортне підприємство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року, результати якої оформлено актом № 362/232/03113450 від 15.09.2011 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем:

- пп. 4.1.6. п. 4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2., п.5.1., пп. 5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 року за № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми на прибуток на загальну суму 157162 грн., в т.ч.: у 2 кв.2008 року на 1875 грн., у 3 кв. 2008 року 3275 грн., у 4 кв. 2008 року на 2622 грн., у 4 кв.2009 року на 33527 грн., у 3 кв. 2010 року на 103662 грн., у 1 кв. 2011 року на 12201 грн.;

- п.1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.5.1 п.7.5 , п.п. 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.198. 6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ в результаті чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 21959 грн., в т.ч.: за червень 2008 року на 404 грн., за квітень 2010 року на 1329 грн., за серпень 2010 року на 18847 грн., за березень 2011 року на суму 1379 грн.;

- п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 та п.п.20.3.2 п.20.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889- ІУ (із змінами та доповненнями), п. 3.2 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 «Про порядок заповнення та податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на платників податку, і сум утриманого з них податку» та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу від 2 грудня 2010 року №2755-УІ, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 391 грн. 66 коп., в т.ч.: травень 2008 року - 66 грн. 92 коп., жовтень 2008 року - 38 грн. 62 коп., грудень - 38 грн. 62 коп., жовтень 2010 року - 225 грн., грудень 2010 року - 22 грн. 50 коп.

На підставі акту перевірки №362/232/03113450 від 15.09.2011 року відповідачем по справі прийняті податкові повідомлення - рішення №0002122320 від 28.09.2011 року, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 191060 грн., №0002132320 від 28.09.2011 року, яким нараховано позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 26599 грн., №0001111710 від 29.09.2011 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 406 грн. 92 коп.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що проведеною перевіркою встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» декларації за 1 квартал 2011 року в сумі 48805грн.

У відповідності до п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Суть зазначеного перерахунку балансової вартості запасів полягає в порівнянні вартості залишків заздалегідь включених до валових витрат, на початок та на кінець звітного періоду. За результатами такого перерахунку проводиться коригування валових витрат та валових доходів:

- у бік збільшення валових доходів, якщо балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду;

- у бік збільшення витрат, якщо балансова вартість запасів на кінець звітного періоду менше їх балансової вартості на початок того самого звітного періоду.

Згідно п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вищезазначеного Закону передбачено, що бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених Наказом МФУ від 29 жовтня 2000 року №356, облікові регістри (книги, відомості, тощо) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку документів.

Таким чином, для проведення перерахунку балансової вартості запасів використовуються дані бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, відображених за вищезазначеними рахунками щодо запасів.

Згідно даних Таблиці 1 Додатку К1/1 поданої до податкового органу декларації з податку прибуток за 1 квартал 2011 року (реєстраційний № 28042 від 10.05.2011 року) приріст балансової вартості запасів товариства станом на 01.01.2011 року складає - 597382 грн., вартість запасів на кінець звітного періоду (31.03.2011 року ) - 607391грн., в т.ч. на складах (ряд. А 1)-607391грн. При цьому, перевіркою встановлено фактично вартість запасів на кінець звітного періоду - 656196 грн., в складах (ряд. А 1) - 656196 грн.

Таким чином, в порушення п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у 1 кварталі 2011 року внаслідок невірного визначення вартості запасів на кінець звітного періоду (на складах) занижено суму приросту балансової вартості запасів у розмірі 48805 грн.

Крім того, проведеною відповідачем перевіркою позивача встановлено, що відповідно до регістрів бухгалтерського обліку (оборотно - сальдова відомість по рахунку 631) станом на 01.04.2008 року та на 31.03.2011 року обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Техновиробінвест плюс» в розмірі 134110 грн. за запчастини, термін виникнення заборгованості 08.12.2006 року. Зазначена кредиторська заборгованість на час перевірки залишилась нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги п.п 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою передбачено включення такої заборгованості до складу валових доходів.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Техновиробінвест плюс» та ПАТ «Новомосковське АТП» укладений договір поставки.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно зі ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до Інформаційного листа Верховного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», в разі закінчення строку дії договору, що передбачав невизначений строк виконання зобов'язання, початок перебігу строку позовної давності слід визначати саме з моменту закінчення строку дії договору.

Кошти, сплачені за договором, строк дії якого закінчився, стають безповоротною фінансовою допомогою після закінчення трирічного терміну з дати закінчення строку дії договору.

Судом встановлено, що договір поставки, у вигляді домовленості між сторонами, був укладений у 2006 році, без визначення строку його дії.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, ст. 267 Господарського кодексу України, перебіг позовної давності за даною поставкою продукції розпочався з моменту закінчення терміну дії договору поставки, а саме, з 2007 року.

Відповідно до п.п. 1.22.1. п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно пп. 4.1. ст. 4 вищевказаного Закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності до підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що до складу валового в податку на прибуток, крім іншого, включається суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», включається до складу його валових доходів.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, позивачем не включено до складу валових доходів декларацій за 2009 рік вартість простроченої кредиторської заборгованості в сумі 134110 грн.

Також проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді, згідно договору № 2 від 04.02.2008 року ПАТ «Новомосковське АТП» отримувало консультативні послуги від ПП ОСОБА_1 та згідно договору № 32 від 03.03.2008 року від ПП ОСОБА_1

При цьому, до актів виконаних послуг не надано звіт про виконані роботи та надані послуги, а акти виконаних послуг містять лише інформацію про найменування та загальну вартість послуг, що не дає змоги встановити факт використання даних послуг в господарській діяльності товариства. В бухгалтерському обліку товариства дана операція відображена: Д - т рах. №92, К-т рах. № 631.

У відповідності п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, лише у тому разі, коли у пунктах 5.3 - 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.

Пункт 5.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю. За наявності цього у платника податків є всі законні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Тому такі документи мають відповідати вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, де чітко визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, та які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Суд вважає, що надані позивачем документи, на підставі яких до складу валових витрат включена вартість послуг, оформлені як консультаційні та інформаційні послуги, не можуть бути достатнім підтвердженням того, що у процесі надання вказаних послуг підприємством проведена певна робота і одержані результати, які замовник може використовувати в діяльності, що приносить дохід та в порушення п. 5.1 ст.5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПАТ «Новомосковське АТП» необґрунтовано збільшено валові витрати у 2 кварталі 2008 року на суму 75000 грн., у 3 кварталі 2008 року на суму 13098 грн., у 4 кварталі 2008 року на суму 10490 грн.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 і пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині неправомірного завищення показників у рядку 04.1 декларації за 3 квартали 2010 року «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» в сумі 188478 грн., тобто в частині сум врахованих у складі скоригованих валових витратах по операціям придбання у ТОВ «Видавництво «Зоря» у серпні 2010 року.

Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська для врахування в роботі, листом № 19895/7/230-148 від 21.06.2011 року до Новомосковської ОДПІ надано акт документальної невиїзної перевірки від 17.06.2011 року №2455/23/35542876 про результати перевірки ТОВ «Видавництво «Зоря» з питань дотримання законодавства за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами.

На момент проведення перевірки ПАТ «Новомосковське АТП» підприємство ТОВ «Видавництво «Зоря» має стан « 14» (визнано банкрутом).

Серед покупців ТОВ «Видавництво «Зоря» у серпні 2010 року зазначено ПАТ «Новомосковське АТП».

Згідно договору поставки № 62 від 30.06.2010 року, у серпні 2010 року ПАТ «Новомосковське АТП» отримало від ТОВ «Видавництво «Зоря» дизпаливо 33300 л за ціною 5,66 грн. за 1 л на підставі рахунку від 30.08.2010 року, згідно видаткової накладної від 30.08.2010 року № 014983008 на суму 188478 грн.

У серпні - вересні 2010 року відбулося списання ПММ в кількості 33300л. на суму 188478 грн. методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках бухгалтерського обліку 91 «Загальновиробничі витрати» і 203 «Паливо» за дебетом та кредитом відповідно.

При цьому, розрахунки між суб'єктами господарювання за дизпаливо, отримане у серпні 2010 року, здійснено частково готівкою в сумі 150, 5 тис. грн. (Д-т рах.631 К-т раз. 311) та готівкою через касу ПАТ «ЕКБ» за рахунок коштів фізичних осіб, які згідно наданих до перевірки контрактів знаходились в трудових відносинах з ПАТ «Новомосковське АТП». По даному контрагенту до складу валових витрат у 3 кварталі 2010 року віднесено суму 188478 грн.

Перевіркою позивача встановлено порушення п.1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.5.1 п.7.5 , п.п. 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, ПАТ «Новомосковське АТП» отримало від ТОВ «Видавництво «Зоря» згідно договору поставки № 62 від 30.06.2010 року дизпаливо в кількості 33300 л згідно видаткової накладної від 30.08.2010 року № 014983008 на суму 226173 грн., в тому числи ПДВ 37695 грн. Отримання ТМЦ в бухгалтерському обліку підприємства відображено: Д-т рах. 203 - К - т рах. 631 - 188478 грн., Д-т рах. 644 - К - т рах. 631 - 37695 грн.

Сума податку на додану вартість по податковій накладній від 30.08.2010 року № 014983008 на суму 226173 грн. , в тому числі ПДВ - 37695 грн. включено до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року № 40468 від 20.09.2010 року у додатку до декларації № 5, розділ ІІ (Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту) запис 9 по коду 355428704640 в сумі 18847 грн. та операції з придбання ПДВ, які не надають право формування податкового кредиту запис 9 по коду 355428704640 в сумі 18847 грн., відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2010 року.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У відповідності до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що передбачені договором №62 від 30 червня 2010 року документи щодо ціни, обсягу, кількості та асортименту, які є невід'ємною частиною договору, позивачем надані не були. Також позивачем не надано відповідні довіреності на отримання ТМЦ та акти приймання - передачі.

Встановлені судом обставини свідчать про отримання позивачем майнової вигоди та права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.

Таким чином, позивачем неправомірно завищено податковий кредит у серпні 2010 року на суму 18847 грн. (у частині операцій з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту). Факт невірного обчислення об'єкту оподаткування вплинув на порядок та механізм формування суміжних об'єктів оподаткування та податків (податок на прибуток підприємств) в частині придбання ТМЦ у ТОВ «Видавництво «Зоря».

Також, перевіркою встановлено, що ПАТ «Новомосковське АТП» у 2010 році не утримало податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до вимог п.1.15 ст.1, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Стаття 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому, платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язання або податкового боргу.

Згідно з п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та п.4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою КМУ від 26.12.2003 року, при застосуванні податкової соціальної пільги остання зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Судом встановлено, що в порушення вимог п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 та пп. 20.3.2 п 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ПАТ «Новомосковське АТП» не утримано податок при виплаті доходу приватному нотаріусу - ОСОБА_2, в результаті чого нараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 22 грн. 50 коп.; не утримало податок на доходи фізичних осіб в сумі 77 грн. 24 коп. по працівникам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5; при нарахуванні та виплаті орендної плати фізичних особам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не утримано 225 грн.

Враховуючи викладені обставини справи та зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції стосовно того, що відповідачем було доведено законність його дій з приводу прийняття за наслідками перевірки оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції від 11 квітня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Новомосковське автотранспортне підприємство» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі №2а/0470/12962/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 04 червня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна