Ухвала суду № 36146899, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1841/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Бойку А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Ніжинський дослідно-механічний завод» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що працівниками Ніжинської ОДПІ не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом TOB «ІТЕР» не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. Приймаючи, до уваги, наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин платника податків з ТОВ «ІТЕР», та податкової накладної, оформленої у повній відповідності з чинним законодавством, платник податків мав повне право на віднесення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту. Наявність вказаних документів, а саме: рахунку, видаткової накладної, податкової накладної, прибуткової накладної, платіжного доручення, як і відсутність підстав щодо безтоварності операцій, підтверджується актом перевірки. Крім того, за змістом відомостей викладених в акті, підтверджується і той факт, що на момент проведення господарських операцій з ТОВ «ІТЕР», а також віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, вказаний контрагент був зареєстрований у державному реєстрі та як платник ПДВ. На думку платника податку на даний час відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі цін, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкової накладної вказаного контрагента та виключення суми ПДВ за нею зі складу податкового кредиту. Крім того, вважаємо за необхідне звернути увагу, що платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 08 січня 2013 року № 0000032200.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що працівниками Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Ніжинський дослідно-механічний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕР" за грудень 2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт №1505/23-01033390 від 21.12.2012 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет за грудень 2010 року всього у сумі 3879,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року № 0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4849,00 грн., з них: + 3879,00 грн. - за основним платежем та 970,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.18).

Не погоджуючись з винесеним Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області податковим повідомленням-рішенням, позивач 21.01.2013 року подав до Державної податкової служби в Чернігівській області скаргу, однак рішенням Державної податкової служби в Чернігівській області від 14.03.2013 року №561/10/10-215 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення - залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.55-58).

Не погоджуючись з винесеним Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області податковим повідомленням-рішенням, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу, однак рішенням Міністерства доходів і зборів України від 22.04.2013 року №1133/6/99-99/10-01-15 про результати розгляду скарги оскаржене податкове повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року № 0000032200 залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с.52-54).

Не погоджуючись з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на момент спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом першої інстанції було встановлено, що основними видами господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Ніжинський дослідно-механічний завод" є: лиття сталі; лиття чавуну; лиття легких кольорових металів; лиття інших кольорових металів; виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства; виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва ПАТ "Ніжинський дослідно-механічний завод" є платником податку на додану вартість (а.с.19).

Господарські відносини між ПАТ "Ніжинський дослідно-механічний завод" та ТОВ "ІТЕР" за грудень 2010 року підтверджуються:

- рахунком-фактурою на придбання стрічки транспортер (з обкладкою 5-2 2Т2-650-ТК-200 РБ ГОСТ20-85) № 911 від 23.12.2010 року в кількості 33,8 кв.м на загальну суму 23277,38 грн., в т.ч. ПДВ - 3879,56 грн. (а.с.37);

- видатковою накладною на придбання стрічки транспортер (з обкладкою 5-2 2Т2-650-ТК-200 РБ ГОСТ20-85) № 2 від 13.01.2011 року в кількості 33,8 кв.м на загальну суму 23277,38 грн., в т.ч. ПДВ - 3879,56 грн. (а.с.38).

Поставка даного товару підтверджується декларацією про прийняття вантажу № ХАР-004796 від 24.01.2011 року та реєстром довіреностей за січень 2011 року із зазначенням довіреності ТОВ "ІТЕР" (а.с.40,46).

Позивач належним чином розрахувався за придбаний товар, що підтверджується карткою рахунку: 3711: Контрагенти: ТОВ "ІТЕР" та випискою по рахунку (а.с.41-42).

Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕР" було виписано податкову накладну № 10291202 від 29.12.2010 року на загальну суму 23277,38 грн., в т.ч. ПДВ - 3879,56 грн. (а.с.39).

Одержання придбаного товару підтверджується звітом про партії номенклатури, із зазначенням постачальника - ТОВ "ІТЕР", матеріалу - стрічка транспортер (з обкладкою 5-2 2Т2-650-ТК-200 РБ ГОСТ20-85), місця зберігання - склад ТМЦ (а.с.43).

Зберігання придбаного товару підтверджується карткою рахунку: 202: Місце зберігання: склад ТМЦ: стрічка транспортер 2Т2-2ТК-200 650 (а.с.45), актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.66).

Придбання даного товару було відображено в бухгалтерському обліку товариства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 631 та відомістю по основним засобами за травень 2013 року, Обладнання ливарної ділянки (а.с.44,67).

Дана стрічка транспортер (з обкладкою 5-2 2Т2-650-ТК-200 РБ ГОСТ20-85) використовується в господарській діяльності згідно технічних умов державного стандарту 20-85 стрічки транспортер (з обкладкою 5-2 2Т2-650-ТК-200 РБ ГОСТ20-85) та паспорту конвеєру стрічкового типу (а.с.64-65).

На момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ "ІТЕР" було належним чином зареєстроване в якості суб'єкту господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та в реєстрі платників ПДВ (а.с.68).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарська операція з придбання між позивачем та ТОВ "ІТЕР" мала реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податковій та видатковій накладних, відбулось з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Ніжинський дослідно - механічний завод", наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Проте, колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки ТОВ "ІТЕР" обставини, як відсутність основних фондів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності товариства, не є підставою вважати правочин недійсним, або таким, що не відбувся, та не спростовують реальності виконання господарської операції. Представником позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарської операції позивача з контрагентом ТОВ "ІТЕР".

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, податковий орган не подав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Також колегія суддів зауважує, що відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про застосування до ТОВ "Інтер", яке є котрагентом позивача у спірних правовідносинах, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Вказане, на думку колегії суддів, відповідно до правил ч. 1 ст. 72 КАС України є підтвердженням обгрунтувань позивача правомірності здійснення ним господарської діяльності та свідченням безпідставного прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції було встановлено, що всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року № 0000032200.

Оскільки судом першої інстанції було достовірно встановлено на підставі досліджених доказів підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентом позивачу товару, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було порушено вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 08 січня 2013 року №0000032200, з підстав наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.