Ухвала суду № 36146853, 10.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14119/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Наш дім» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 жовтня 2013 року адміністративний позов Державного підприємства «Наш дім» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 31 травня 2013 року №0006141501.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що податковим органом було застосовано штрафну (фінансову) санкцію за неподання позивачем розрахунку чистого прибутку за 1 квартал 2013 року, тому винесене податкове повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 31 травня 2013 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток (за звітний період 1 квартал 2013 року), за результатами якої складено акт №614/15-01 від 31 травня 2013 року, в якому встановлено, що позивачем несвоєчасно надано розрахунок чистого прибутку за 1 квартал 2013 року (граничний строк подання 13 травня 2013 року), що є порушенням п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України та порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток.

На підставі акту перевірки №614/15-01 від 31 травня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року №0006141501, згідно якого за порушення пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: частина прибутку (доходу) у розмірі 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням ДПІ у Печерському районі м.Києва від 31 травня 2013 року №0006141501, позивачем було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у м.Києві, яку рішенням від 02 серпня 2013 року №2834/10/26-15-10-04-04 залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішенням - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України є необґрунтованим, оскільки позивач є суб'єктом малого підприємництва та звільняється від подачі декларації з податку на прибуток підприємств, тому винесене податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року №0006141501 є безпідставним та неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до п.49.1, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.46.2 ст.46 Податкового кодексу України, платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. У складі фінансової звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно ст.55 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва. Суб'єктами малого підприємництва є, зокрема, юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно штатного розпису ДП «Наш дім» за 2013 рік, який наданий до матеріалів справи, середня кількість працівників позивача не перевищує 50 осіб. Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік та розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2012 рік, поданої позивачем до матеріалів справи, ДП «Наш дім» не отримував річний дохід від будь-якої діяльності в сумі, що перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ДП «Наш дім» є суб'єктом малого підприємництва у розумінні ст.55 Господарського кодексу України з огляду на те, що у його структурі середня кількість працівників не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, а тому відповідно до положень п.46.2 ст.46 Податкового кодексу України позивач не повинен подавати декларацію з податку на прибуток підприємства та фінансову звітність за І квартал 2013 року, внаслідок чого фінансова санкція застосована до позивача безпідставно, а податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року №0006141501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку, що введений у справі про банкрутство позивача мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником зобов'язань, які виникли після введення мораторію, оскільки в силу ч.1 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно ч.3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, серед іншого, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.19 вищезазначеного Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, тобто кредиторів за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не зупиняє виконання боржником своїх зобов'язань і зобов'язань щодо подання податкової звітності, які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16 грудня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.