Рішення № 36146622, 11.12.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел./факс: 774-462

просп.Миру,20 тел.:698-166

Іменем України

РІШЕННЯ

11 грудня 2013 року Справа № 927/1499/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

б-р. Т.Шевченко 18, м. Київ, 01030

в особі: Цеху телекомунікаційних послуг № 21 Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

вул. Київська 166, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500

до відповідача: Комунального лікувально - профілактичного закладу „Прилуцька центральна міська лікарня",

вул. Київська, 56, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Предмет спору: про стягнення 35265,28 грн.

Суддя Селівон А.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Чорноморець Я.А. - провідний юрисконсульт, дов. № 1031 від 20.12.13 р.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 21 Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось з позовом до Комунального лікувально - профілактичного закладу „Прилуцька центральна міська лікарня" про стягнення 35265,28 грн., а саме 33808,64 грн. основного боргу, 894,47 грн. пені, 79,89 грн. інфляційних нарахувань, 482,28 грн. відсотків річних та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 27.11.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/1499/13, розгляд справи призначено на 11.12.13 р.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на те, що в порушення умов укладеним між сторонами Типового договору № 1315 про надання послуг електрозв'язку від 03.10.06 р. та Договору № 5366 від 28.02.12 р. про надання послуги доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг за період з 01.08.12 р. по 01.11.13 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 33808,64 грн.

В судове засідання 11.12.13 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Про дату та час проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400602915842.

До початку судового засідання 11.12.13 р. на виконання вимог ухвали суду від 27.11.13р. через канцелярію суду позивачем подані письмові пояснення № 11/2889 від 09.12.13 р., які разом з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.

В письмових поясненнях позивач зазначає, зокрема, що штраф в розмірі 1400,00 грн. (420,00 грн.+300,00 грн.+420,00 грн.) нарахований відповідачу в листопаді 2012 р. за порушення додаткових угод до договору про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет від 20.12.11 р., 19.01.11 р., 12.03.12 р. та повністю сплачений відповідачем.

Крім того позивач зазначає, що розмір інфляційних нарахувань за весь час прострочення складає 79,89 грн., їх розрахунок здійснений з урахуванням п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.132 р. № 01-06/928/2012.

Також до початку судового засідання 11.12.13 р. через канцелярію суду відповідачем подане письмове клопотання № 01-16/1302 від 09.12.13 р. про долучення до матеріалів справи документів. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

Серед доданих до клопотання відповідача документів міститься, зокрема, відзив на позовну заяву № 01-16/1301 від 09.12.13 р., в якому відповідач повідомляє, що заборгованість перед позивачем з оплати наданих телекомунікаційних послуг утворилась не з його вини, а внаслідок відсутності фінансування з місцевого бюджету, оскільки КЛПЗ "ПЦМЛ" є бюджетною організацією.

Комунальний лікувально - профілактичний заклад „Прилуцька центральна міська лікарня" є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Прилуки, неприбутковою організацією та безпосередньо підпорядкований виконавчому комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області. Фінансово-господарська діяльність КЛПЗ"ПЦМЛ" здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань.

Посилаючись на п.п.25, 28 п.2.2.4 п.2.2 глави 2 „Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету", затвердженої Наказом Мінфіну України від 12.03.12 р. № 333, згідно якого оплата послуг фіксованого телефонного зв'язку та послуг за користування мережею Інтернет здійснюється за видатками бюджету, відповідач як на причину виникнення заборгованості посилається на відсутність фінансування з місцевого бюджету, що, в свою чергу, призвело до складання Прилуцьким УДКСУ Чернігівської області починаючи з травня 2013 р. протоколів про порушення бюджетного законодавства та видачі розпоряджень № 5 від 14.08.13 р., № 7 від 18.09.13 р., № 9 від 14.10.13 р., № 12 від 14.11.13 р. про зупинення операцій з бюджетними коштами.

Таким чином, відповідач у відзиві вказує на відсутність вини КЛПЗ "ПЦМЛ" у виникненні заборгованості згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, та вжиття всіх залежних від відповідача заходів щодо належного виконання зобов'язань.

Окрім цього, серед долучених до матеріалів справи за письмовим клопотанням відповідача документів міститься письмове клопотання № 01-16/1300 від 09.12.13 р., в якому КЛПЗ"ПЦМЛ" просить розглянути справу за відсутності його представника.

В судовому засіданні 11.12.13 р. представником позивача подані письмові пояснення № 11/2907 від 11.12.13 р., які долучені судом до матеріалів справи.

В письмових поясненнях позивач зазначає, що відповідно до п.3.8. глави "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою правління Національного банку України" 22 від 21.01.2004 р. реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Тому зарахування проведених відповідачем оплат здійснюється відповідно до зазначеного "Призначення платежу" в реквізиті платіжного доручення, а у випадку наявності надлишкової оплати за вказаний відповідачем період вона зараховується на погашення заборгованості попередніх періодів.

Таким чином, як зазначає позивач, фактична заборгованість відповідача складає 33808,64 грн., в тому числі: частково за березень 2013 року в сумі 3382,84 грн., за травень 2013 року в сумі 5056,93 грн., за червень 2013 року 5379,76 грн., за липень 2013 року в сумі 4925,48 грн., частково за серпень 2013 року в сумі 5113,71 грн., за вересень 2013 року в сумі 4908,86 грн., та за жовтень 2013 року в сумі 5041,06 грн., що підтверджується розрахунками заборгованості, пені, 3 % річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції при здійсненні яких позивач керувався зазначеним відповідачем в платіжних дорученнях призначенням платежу.

В судовому засіданні 11.12.13 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві з урахуванням наданих письмових пояснень.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги клопотання відповідача, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без представника відповідача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Подане представником позивача 11.12.13 р. письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (протокол № 8 від 14.06.11 р.), Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Товариство) засноване згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року №155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" у відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", що згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" № 8 від 14.06.2011р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком". Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства "Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком", відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та всього майна, прав та обов'язків дочірнього підприємства "Утел" відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03 жовтня 2006 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 6 Чернігівської філії (Підприємство зв'язку за договором, позивач у справі) та Комунальним лікувально - профілактичним закладом „Прилуцька центральна міська лікарня" (Споживач за договором, відповідач у справі) укладений Типовий договір № 1315 про надання послуг електрозв'язку (далі - Договір № 1315).

Згідно п.1.1. Договору № 1315 Підприємство зв'язку (Позивач) надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку № 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку № 2.

Відповідно до п. 4.1. Договору № 1315 послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

За умовами п.п.4.2.-4.3. Договору № 1315 Споживач (Відповідач) сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою кредитною/авансовою з поданням рахунків системою оплати. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

У відповідності до п.4.5. Договору № 1315 розрахунки за фактично отриманні в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отриманні в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Відповідно до п.4.6. Договору № 1315 у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Згідно п.п.7.1.-7.2. Договору № 1315 договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається дійсним на той же термін.

28 лютого 2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 21 Чернігівської філії (Укртелеком за договором, позивач у справі) та Комунальним лікувально - профілактичним закладом „Прилуцька центральна міська лікарня" (Абонент за договором, відповідач у справі) укладений договір № 5366 про надання послуги доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL (далі -Договір № 5366).

Згідно п.1.1. Договору № 5366 Укртелеком зобов'язується надавати Абоненту на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР- адреси, а також, за домовленістю, інші додаткові послуги Інтернет, які Абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування (далі -Послуги), а Абонент (Відповідач) зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору № 5366 розрахунок вартості послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів Укртелекому і залежить від обраного Абонентом тарифного плану.

За умовами п.5.3. Договору № 5366 Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату послуг, наданих за Договором, в тому числі плату за користування кінцевим обладнанням. Нарахування вартості послуги за цим Договором входить окремим рядком до єдиного рахунку за телекомунікаційні послуги, що надаються Абоненту Укртелекомом (за абонентською лінією телефонного зв'язку).

Згідно п. 5.4. Договору № 5366 Абонент проводить оплати за надані послуги щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа місяця, що наступає за звітним. Оплата послуг проводиться в грошовій одиниці України. Додатково нараховується податок на додану вартість у розмірі, встановленому законодавством.

Відповідно до п.п.7.1.-7.2. Договору № 5366 цей Договір вступає в силу з дня його підписання Укртелекомом та Абонентом і діє протягом одного року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення Договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Додатковими угодами до Договору № 5366 від 19.01.11 р., 20.12.11 р. та 12.03.12 р. (додаток № 3 до Договору № 5366), зокрема, п. 2 встановлено, що Споживач зобов'язується користуватись послугою ADSL-підключення до мережі Інтернет протягом дії Додаткової угоди, а саме протягом 24 календарних місяців з дати її підписання Споживачем.

Згідно п. 3 вказаних Додаткових угод у разі порушення зобов'язання, зазначеного у п. 2 Споживач сплачує Укртелекому штраф у розмірі 420,00 грн. (Додаткові угоди від 19.01.11 р. та 20.12.11 р.) та 300,00 грн. (Додаткова угода від 12.03.12 р.).

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами про надання послуг, які підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України та норм Закону України "Про телекомунікації".

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов вищезазначених Договорів № 1315 та № 5366 за період з 01.08.12 р. по 01.11.13 р. позивачем надані відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 78508,18 грн., що підтверджується виставленими позивачем рахунками-актами за телекомунікаційні послуги за відповідний період №№ 7406000000423680 від 31.08.12 р., від 30.09.12 р., від 31.10.12 р., від 30.11.12 р., від 31.12.13 р., від 31.01.13 р., від 28.02.13 р., від 31.03.13 р., від 30.04.13 р., від 31.05.13 р., від 30.06.13 р., від 31.07.13 р., від 31.08.13 р., від 30.09.13 р., від 31.10.13 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи. Вказані рахунки є одночасно актом передавання-приймання виконаних робіт.

У відповідності до п.п. 5.9, 5.10 Договору № 5366 Абонент має право опротестувати рахунок протягом 5 днів з моменту його отримання. Претензія Абонента протягом 10 днів розглядається на відповідній комісії. За результатами засідання комісії підписується Акт звірки взаєморозрахунків. На підставі цього Акту Укртелеком у разі необхідності здійснює коригування суми опротестованого рахунку. Якщо протягом 5 робочих днів виставлений Укртелекомом рахунок не буде опротестований Абонентом у порядку, встановленому п.5.9, він вважається прийнятим до сплати.

У свою чергу, відповідачем не надано суду доказів опротестування виставлених позивачем рахунків-актів за надані телекомунікаційні послуги за серпень 2012 р.- жовтень 2013 р., тому суд доходить висновку, що вказані рахунки-акти є такими, що підлягають оплаті.

Факт отримання та обсяг наданих позивачем телекомунікаційних послуг відповідачем не заперечувався.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг, обумовлених Договорами № 1315 та № 5366, а відповідачем, відповідно, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.

Згідно п. 4.5 Договору № 13151, п. 5.4 Договору № 5366 та п.72 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.12 р. у разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься протягом 10 днів після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Проте, згідно наданих позивачем документів відповідач в обумовлений договорами строк оплату за надані послуги здійснив частково, в результаті чого станом на день подання позову утворилась заборгованість перед позивачем за наведеними Договорами на загальну суму 33808,64 грн., що підтверджується також наявним в матеріалах справи актом звіряння заборгованості за надані телекомунікаційні послуги з 01.08.12 р. по 01.11.13 р., підписаним обома сторонами.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 33808,64 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договорів, відповідач не виконав, станом на день подання позову у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеними Договорами на загальну суму 33808,64 грн., яку позивач просив стягнути у позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про проведення ним своєчасної повної оплати боргу, а також не надано будь-яких письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договорів № 1315 та № 5366 суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною 1 статті 614 Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2 зазначеної статті).

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Проте, чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, будь - які застереження щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за договорами з підстав, зазначених відповідачем у відзиві, в Договорах №№ 1315 та 5366 відсутні, за наявності реальної можливості їх передбачення під час укладання зазначених договорів.

Також з боку відповідача відсутні будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення Договорів №№ 1315 та 5366 на час їх підписання.

Згідно з частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договорами №№ 1315 та 5366, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі № 11/446 (судової палати у господарських справах).

Таким чином, посилання відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування плати за надані телекомунікаційні послуги.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договорами № 1315 та № 5366 у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 33808,64 грн. боргу за телекомунікаційні послуги, надані за вказаними Договорами, підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.8 Договору № 1315, п. 6.12 Договору № 5366 та ч.2 ст.36 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.03 р. № 1280-IV у разі несплати за надані телекомунікаційні послуги понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим) споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати. Абонент також сплачує 3% річних та індекс інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані телекомунікаційні послуги у терміни, визначені умовами Договорів № 1315 та № 5366, та на підставі п. 5.8. Договору № 1315, п.6.12 Договору № 5366, з урахуванням положень п.1 ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 894,47 грн. за період з 21.11.12 р. по 21.11.13 р., а також 3 % річних в сумі 482,28 грн. за період з 21.09.12 р. по 21.11.13 р. та інфляційні нарахування в сумі 79,89 грн. з жовтня 2012р. по жовтень 2013 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році " господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок " замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено наступне.

Розмір пені, перерахований судом у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п.1 ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України за період з 21.11.12р. по 21.11.13р. становить 893,42 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 893,42 грн.

Розмір відсотків річних за несвоєчасну оплату послуг, наданих за вказаними Договорами, перерахований судом у відповідності до ч. 5 ст. 254, ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 21.09.12 р. по 21.11.13 р. становить 482,02 грн., а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату послуг, наданих за Договорами, підлягають частковому задоволенню в сумі 482,02 грн. відсотків річних.

Згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права " сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Розмір інфляційних нарахувань, перерахований судом за відповідні періоди прострочення платежів, становить 52,48 грн. і є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, оскільки при визначені суми боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем в залежності від дати виникнення заборгованості та періоду прострочення інфляційні нарахування здійснені тільки за місяці, в яких мала місце інфляція, без врахування періодів, коли мала місце дефляція.

Отже, за висновками суду, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 52,48 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договорами у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 254, 255, 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального лікувально - профілактичного закладу „Прилуцька центральна міська лікарня" (вул. Київська, 56, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 34549336, р/р 35414004003578 в УДКСУ Чернігівської області, МФО 853592) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, б-р Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 01189425, р/р 26006413 в ЧОД АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Чернігів, МФО 353348) 33808,64 грн. боргу, 893,42 грн. пені, 482,02 грн. відсотків річних, 52,48 грн. інфляційних нарахувань та 1719,10 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 16 грудня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон