Ухвала суду № 36146460, 12.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Машкіна Н.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року справа №259/10560/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Чумака С.Ю., Гайдара А.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 05 листопада 2013 р. у справі № 259/10560/13-а за позовом ОСОБА_2 до відділу Державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції міста Донецька про визнання дії протиправними, зобов"язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогами до відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції міста Донецька, про визнання дії протиправними, зобов"язання вчинити певні дії в ході виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про поділ майна, що є об*єктом спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою Куйбишевського районного суду м.Донецька від 05 листопада 2013 р. позов було повернуто позивачу, на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, у зв'язку з тим, що справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу на це судове рішення, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати зазначене рішення суду та направити справу до суду 1 інстанції для подальшого розгляду.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснений в письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Повертаючи позовну заяву суд 1 інстанції виходив з положень ст. 181 КАС України та прийшов до висновку, що заявлений позов підсудний окружному адміністративному суду.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, бездіяльності державної виконавчої служби, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушені їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Абзацами 2, 3 ч. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 р. № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" передбачено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України „Про виконавче провадження ", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 04.11.2010 р. № 2677 рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Частиною 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 передбачено, що розгляд судами скарг у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, виконання яких є складовою частиною цивільного процесу, оскільки провадження у справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень.

У зв'язку із цим скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим судом, що видав виконавчий документ. Інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду у порядку, передбаченому законом.

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби України, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, у розумінні статті 383 ЦПК є діями цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню в порядку цивільного судочинства.

Як передбачено ч. 1 ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, Цивільним процесуальним кодексом України встановлений порядок, згідно з яким скарги на дії чи бездіяльність ДВС при виконанні постановлених відповідно до цього кодексу рішень розглядається судом, яким був виданий виконавчий документ.

Із змісту вищезазначених норм вбачається, що справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої служби під час виконання ними рішення суду, ухваленого відповідно до норм ЦПК України, необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що відділом Державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції міста Донецька проводяться виконавчі дії в ході виконавчого провадження, яке, в свою чергу, було розпочато на підставі ухвали Яготинського районного суду Київської області від 22.05.2013 року.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач фактично оскаржує дії державного виконавця при виконанні ним рішення суду у цивільній справі.

Враховуючи зазначене, так як ця справа не є справою, яку належить розглядати в порядку адміністративного судочинства судом помилково прийняте рішення за позовною ОСОБА_2 керуючись нормами ст. 18 ч. 2 КАС України.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права при винесенні ухвали про повернення позову, в зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 197, 199, 202 ,205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л ИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Куйбишевського районного суду м.Донецька від 05 листопада 2013 р. у справі № 259/10560/13-а - задовольнити частково.

Ухвалу Куйбишевського районного суду м.Донецька від 05 листопада 2013 р. у справі № 259/10560/13-а - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Ляшенко Д.В.

судді Чумак С.Ю.

Гайдар А.В.