Ухвала суду № 36145865, 11.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

4

Справа № 0907/15693/2012

Провадження № 22ц/779/2973/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретарів Лисак І.В., Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 90 723 грн. 46 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 11 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування ним та зобов'язався повернути грошові кошти до 15 липня 2012 року.

Посилаючись на те, що передбачені договором зобов'язання банк виконав повністю, однак ОСОБА_2 належним чином договірних зобов'язань не виконує, що призвело до виникнення боргу в розмірі 11 383,12 доларів США, що за курсом НБУ складає 90 723 грн. 46 коп., ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань, що випливають з кредитного договору, просили позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 90 723 грн. 46 коп. заборгованості за кредитним договором та 907 грн. 24 коп. витрат по оплаті судового збору.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що позивачем невірно нарахована, а судом помилково стягнута з нього пеня за 4 роки і 10 місяців, та всупереч вимог ст.258 ЦК України не застосовано щодо стягнення пені позовну давність в 1 рік.

Крім того, судом не взято до уваги те, що укладений кредитний договір про надання коштів в доларах США взагалі є недійсним через відсутність в банку Індивідуальної ліцензії НБУ на використання іноземної валюти як засобу платежу.

При визначенні розміру заборгованості, судом не враховано, що даним договором передбачено подвійну відповідальність щодо сплати позичальником однієї і тієї санкції (пені) за одне і теж порушення.

Апелянт зазначає, що заставлений ним автомобіль позивачем було реалізовано на погашення заборгованості за даним кредитом і тому заявлені вимоги щодо стягнення з нього заборгованості за невиконання зобов'язань за договором є безпідставними.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову до нього відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав по вищенаведених мотивах.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Рокетська С.В. апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду належним чином повідомлявся.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №138К, згідно з яким відповідачу було надано кредит у розмірі 11 000 доларів США зі строком повернення кредиту до 15 липня 2012 року та сплатою відсотків, визначених договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким останній поручився відповідати перед кредитор за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно п. 4 договору поруки, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Встановлено, що ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 11 травня 2012 року заборгованість по кредиту становила 11 383, 12 доларів США, що по курсу НБУ становить 90 723 грн.46 коп., з яких заборгованість по кредиту становить 6 020,68 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 3 802,69 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 987,91 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31,27 доларів США, штраф (відсоток від суми) - 540,56 доларів США.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди та уклали кредитний договір в якому передбачили порядок надання кредиту, його повернення та сплату процентів за його користування, комісії та пені в разі порушення зобов'язань.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 добровільно уклав з позивачем кредитний договір, погодившись на його умови в повному обсязі, про що власноруч розписався у зазначеному договорі.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 20 вересня 2010 року видав нотаріально посвідчену довіреність № 1449, згідно з якої уповноважив позивача на розпорядження належного йому транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ 300CE, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно меморіального ордеру, автомобіль було реалізовано за 5 405, 74 доларів США і в червні місяці 2011 року кошти від реалізації автомобіля були зараховані в рахунок погашення кредиту.

Незважаючи на реалізацію автомобіля та погашення за його рахунок частини боргу за кредитним договором, кредитні відносини між сторонами не припинились через неповне виконання боржником свого зобов'язання та наявність заборгованості в розмірі 11 383,12 доларів США, що еквівалентно 90 723 грн.46 коп.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню та грунтуються на вимогах закону.

Посилання апелянта на незастосування судом спеціальної позовної давності в один рік не заслуговують на увагу, оскільки при укладенні кредитного договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, засвідчивши своїм підписом, надав згоду на збільшення строку позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів до п'яти років.

Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин