Рішення № 36145848, 11.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19217/13 11.12.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю фабрика «Дружба»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»;

3) Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про стягнення 110170,20 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Зінченко В.О. (представник за довіреністю);

від відповідачів 1 та 2 - Бурковський В.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача-3 - Денисова Н.О. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - Відповідач-3) 50000 грн. заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фабрика «Дружба» (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (далі - Відповідач-2) 50310 грн. шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка не покривається лімітом страхового відшкодування. Також Позивач просить суд пропорційно стягнути з Відповідачів понесені ним витрати на проведення товарознавчого дослідження в сумі 1700 грн., а також судовий збір в розмірі 2160,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Заявою від 28.10.2013 Позивачем було уточнено позовні вимоги щодо того, до кого саме з Відповідачів та в якому розмірі він їх заявляє.

Позивач заявляє позовні вимоги про стягнення з Відповідача-3 50000 грн. заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та про стягнення з Відповідача-2 50310 грн. шкоди, яка не покривається лімітом страхового відшкодування. Також Позивач просить суд пропорційно стягнути з Відповідачів понесені ним витрати на проведення товарознавчого дослідження в сумі 1700 грн., а також судовий збір в розмірі 2160,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Судом вищевказана заява Позивача прийнята до розгляду, та отже у відповідності до ст.ст. 22, 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір у даній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в силу положень закону на Відповідачів покладено обов'язок відшкодувати Позивачу суму нанесеної шкоди, внаслідок пошкодження у ДТП транспортного засобу Позивача, а також відшкодувати понесені Позивачем витрати на відновлення його порушеного права.

Відповідачі 1 та 2 проти позову заперечували, мотивуючи це недоведеністю зв'язку між їх діями, та нанесенням Позивачу шкоди.

Відповідач-3 проти позову заперечував, посилаючись на порушення Позивачем встановленого законом річного строку на звернення до Відповідача-3 з заявою про виплату страхового відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2011 на автодорозі Київ - Одеса була скоєна ДТП, а саме Буковський А.М. буксирував автомобілем «МАЗ», д.р.н. АА7616ЕР, автомобіль «Рено», д.р.н. ВА6915АА на гнучкому зчепленні з заглушеним двигуном, в результаті чого автомобіль «Рено», д.р.н. ВА6915АА виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем, який буксирував причіп-цистерну «Івеко», д.р.н. СА5146ВВ, в результаті чого цистерна злетіла в кювет, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим Буковський А.М. порушив п. 23.1 ПДД України.

Обставини ДТП підтверджуються протоколом від 26.04.2011 про адміністративне правопорушення, протоколом огляду місця події від 25.04.2011, відібраними співробітниками ДАІ в учасників ДТП письмовими поясненнями та постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30.11.2011 у справі № 3-1022/11, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Івеко», д.р.н. СА5146ВВ, та причіп-цистерну д.р.н. СА1170ХР (далі - автомобіль «Івеко» та причіп-цистерна), які відповідно до залучених до матеріалів справи копій реєстраційних талонів належать Позивачу.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «МАЗ», д.р.н. АА7616ЕР, Буковським А.М., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30.11.2011 у справі № 3-1022/11.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Буковського А.М. як особи, яка експлуатує автомобіль «МАЗ», д.р.н. АА7616ЕР на законних підставах, була застрахована Відповідачем-3 на підставі договору (полісу) № АА/0814433 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з Відповідачем-1.

Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн.

Отже, Відповідач-3 є особою, на яку полісом № АА/0814433, в межах встановленого цим полісом ліміту в розмірі 50000 грн., покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «МАЗ», д.р.н. АА7616ЕР на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач та Відповідач-3 дійшли згоди щодо розміру збитку, завданого автомобілю «Івеко», д.р.н. СА5146ВВ, внаслідок його пошкодження в ДТП, та Відповідачем-3 було в добровільному порядку виплачено Позивачу 44005,91 грн. відшкодування шкоди, що підтверджується обома сторонами та не є предметом даного судового спору.

Крім того, відповідно до Звіту № 17/5/11 від 18.05.2011 про оцінку автомобільного причіпа-цистерни для перевезення небезпечного вантажу д.р.н. СА1170ХР, складеного суб'єктом оціночної діяльності ПП Бевзом В.М., матеріальний збиток, завданий власникові автомобільного причіпа-цистерни в результаті його погодження при ДТП, складає 100310грн.

На заяву Позивача, подану у відповідності до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням причіпа-цистерни, Відповідач-3 відповів відмовою, з посиланням на пропущення річного строку на звернення з такою заявою, встановленого ст. 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Проте з такою підставою відмови у виплаті страхового відшкодування суд не погоджується, оскільки редакція ст. 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яку посилається Відповілач-3, ще не набрала чинності станом на день завдання Позивачу матеріальної шкоди під час ДТП, та законодавчо не встановлено зворотної дії у часті для даної норми, щодо розповсюдження на правовідносини з завдання шкоди, які виникли до набрання нею чинності.

Відтак, на правовідносини Позивача та Відповідача-3 поширюється попередня редакція редакція ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка не передбачає наведеної Відповідачем-3 підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Висновок щодо розміру матеріального збитку (100310грн.), завданого власникові автомобільного причіпа-цистерни в результаті його погодження при ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу причіпа-цистерни, встановлений Звітом оцінювача № 17/5/11 від 18.05.2011 та не спростований Відповідачами належними засобами доказування.

Отже, вищевказаний звіт є документом, який підтверджує дійсний та не спростований розмір завданих Позивачу збитків (100310 грн.), в результаті пошкодження його причіпа-цистерни в ДТП.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АА/0814433 та положення статей 12, 22, 29, 35-36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статі 9 Закону України «Про страхування», статей ст. 1166, 1187 та 1188 ЦК України, суд прийшов до висновку, що Відповідач-3 повинен відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), виходячи з розміру завданих Позивачу збитків (100310 грн.), в результаті пошкодження його причіпа-цистерни в ДТП, за мінусом франшизи (0 грн.), та за вирахуванням вже здійсненої Відповідачем-3 виплати по полісу № АА/0814433 (44005,91 грн.), і отже в розмірі 5994,09 грн., тому вимоги до Відповідача-3 підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог Позивача до Відповідача-3 в частині пропорційного стягнення понесених Позивачем витрати на проведення товарознавчого дослідження (за результатами якого було складено Звіт № 17/5/11 від 18.05.2011) в сумі 1700 грн., то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки за приписами ст. 34.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок страховика відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) виникає у нього лише у разі, якщо представник страховика не з'явився у визначений ст. 34.2 цього Закону строк на місце настання страхового випадку для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, однак матеріали справи не містять доказів повідомлення Позивачем Відповідача-3 про настання такої страхової події та виклику його представника на місце ДТП.

В частині пропорційного стягнення понесених Позивачем витрати на проведення товарознавчого дослідження в сумі 1700 грн. з Відповідачів 1 та 2, то в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки Позивачем не доведено суду, в силу яких положень закону зазначені особи зобов'язані відшкодувати йому витрати на проведення експертизи, а також не доведено причинно-наслідкового зв'язку між їх діями та спричинення Позивачу збитків у вигляді витрат на оплату товарознавчого дослідження.

В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (Відповідач-2) 50310 грн. шкоди, яка не покривається лімітом страхового відшкодування, суд зазначає наступне.

Матеріали справи не містять доказів, що Буковський А.М. станом на час скоєння ДТП керуючи автомобілем «МАЗ», д.р.н. АА7616ЕР виконував трудові (службові) обов'язки директора Відповідача-2, тому посилання Позивача про відшкодування шкоди в порядку ст. 1172 ЦК України є необґрунтованим, і крім того ст. 1172 ЦК України не регулює правовідносини з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

В даному випадку підлягають застосуванню положення частини 2 ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи, зокрема протоколом від 26.04.2011 про адміністративне правопорушення, протоколом огляду місця події від 25.04.2011, відібраними співробітниками ДАІ в учасників ДТП письмовими поясненнями та постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30.11.2011 у справі № 3-1022/11 (копії яких містяться у матеріалах справи) підтверджується, що Буковський А.М. на час завдання шкоди керував автомобілем «МАЗ», д.р.н. АА7616ЕР на відповідній правовій підставі, а саме в зв'язку з переданням йому курування вказаним транспортним засобом особою, яка мала законні підстави для керування, перевірені та встановлені працівниками ДАІ при складанні протоколу, та Монастирищенським районним судом Черкаської області при винесені постанови від 30.11.2011 у справі № 3-1022/11 на підставі ст. 124 КУпАП, а не за ст. 126 КУпАП (незаконність керування).

Будь-яких доказів наявності у Відповідача-2 обов'язку з відшкодування Позивачу 50310 грн. шкоди, яка не покривається лімітом страхового відшкодування, завданої Буковським А.М. під час експлуатації автомобіля «МАЗ», д.р.н. АА7616ЕР, матеріали справи не містять.

Відтак, у суду відсутні підстави задовольняти позовні вимоги про стягнення з Відповідача-2) 50310 грн. шкоди, яка не покривається лімітом страхового відшкодування.

В частині заявлених Позивачем до розподілу судових витрат, то судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з Відповідача-3 стягується 119,88 грн. судового збору. В іншій частині судовий збір покладається на Позивача та йому не відшкодовується.

Крім того, суд відмовляє Позивачу в задоволенні його клопотання про пропорційне стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн. з Відповідачів, оскільки, по-перше, витрати в сумі 2000 грн. сплачені не за надання послуг адвоката, а на рахунок ТОВ «Юридичне об'єднання», що вбачається з платіжного доручення № 340 від 07.05.2013. А по-друге, в частині витрат на послуги адвоката в сумі 4000 грн., понесення яких підтверджується платіжним дорученням № 68 від 03.02.2012, то суд відмовляє в задоволенні вимог щодо їх пропорційного відшкодування, оскільки Позивачем всупереч ухвалі суду не надано доказів зайняття Карповим С.М. адвокатською діяльністю.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (м. Київ, проспект Перемоги, 65; ідентифікаційний код 30115243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» (м. Жашків, вул. Перемоги, 2-А; ідентифікаційний код 30935374) 5994 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 09 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування) та 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 88 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013

Суддя Сташків Р.Б.