Постанова № 36145823, 18.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа№ 925/1659/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.,

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський»

на рішення господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 року

у справі №925/1659/13 (суддя Н.М. Курченко)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко», м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський», с.Піщане Золотоніського району

про стягнення 253 804,29 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року ТОВ «Ветеко» подало до господарського суду Черкаської області позов до ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» про стягнення 253 804,29 грн., з яких 244 970,84 грн. сума основного боргу з оплати за поставлений товар, 7 246,52 грн. договірної пені та 1 586,93 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 року у справі №925/1659/13 позовні вимоги ТОВ «Ветеко» задоволено у повному обсязі. Присуджено до стягнення з ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» на користь ТОВ «Ветеко» - 244 970,84 грн. основного боргу, 7 246,52 грн. договірної пені, 1 586,93 грн. 3% річних та 5 076,09 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 року у справі №925/1659/13 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що судом першої інстанції неправомірно було розглянуто справу у першому судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року у справі №925/1659/13 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» на рішення господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 у справі №925/1659/13, прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.12.2013 року.

До початку судового засідання 18.12.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити представника в судовому засіданні.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча 11.12.2013 року належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №04116 0948863 8 від 04.12.2013 року.

Дослідивши надані суду докази, колегія суддів вирішила відмовити позивачу у клопотанні про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно із абз. 2 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011 року господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не наведено доказів неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або неможливості розгляду справи без участі представника.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції,15.08.2011 року між ТОВ «Ветеко» (надалі - продавець) та ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» (надалі - покупець) укладено договір поставки №72 (а.с. 10-11), відповідно до якого продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання згідно видаткових накладних (передача за якими товару покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п.1.3 договору в видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний договір, але якщо поставка товару відбулася в період його дії - до неї застосовуються умови цього договору. При отриманні товару відповідні видаткові накладні підлягають підписанню представником покупця, печатка не є обов'язковим реквізитом видаткової накладної, а тому може бути відсутня.

Кількість та асортимент товару передбачається у видаткових накладних на кожну окрему поставку (п.2.1 договору);

Відповідно до п.3.1. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до поданих покупцем та погоджених продавцем письмових заявок (замовлень). Заявка може передаватися усно по телефону, при цьому покупець зобов'язаний на вимогу продавця підтвердити таку заявку в письмовій формі.

Пунктом 3.4. договору визначено, що товар постачається продавцем на умовах СРТ "Нічний експрес" м. Черкаси (згідно "Інкотермс 2000"), якщо сторони додатково не домовились про інші умови поставки.

Згідно із п.4.3. договору загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній. Суму договору складає сума вартості всього товару, що постачається продавцем покупцю на умовах цього договору на протязі його дії. Загальна сума договору не обмежується.

Порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки, в термін 21 календарного дня після переходу права власності на това року Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної (п.5.2 договору);

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. Закінчення строку дії цього договору не тягне за собою припинення зобов'язань по оплаті поставленого товару (п.6.1 договору);

Пунктом 6.2. договору встановлено, що якщо сторони після спливу терміну дії договору продовжують співпрацювати у сфері, визначеній розділом 1 цього Договору, та не заявляють про зміну або припинення умов договору, вважається, що даний договір пролонгується на один рік без укладання окремої письмової угоди про таке.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 244,970,84 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 7 246,52 грн. пені та 1 586,93 грн. 3 % річних.

З своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору, у період з 21.12.2011 року по 27.06.2013 року позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 735 823,32 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 289 від 21 грудня 2011 року на суму 14 887,80 грн., № 363 від 27 грудня 2011 року на суму 2 985,00 грн., № 260 від 30 січня 2012 року на суму 8 776,90 грн., № 1779 від 16 травня 2012 року на суму 2 000,00 грн., № 2710 від 12 липня 2012 року на суму 1450,00 грн., № 2851 від 20 липня 2012 року на суму 3 445,20 грн., № 3086 від 06 серпня 2012 року на суму 20 795,72 грн., № 3352 від 23 серпня 2012 року на суму 6 017,00 грн., № 3440 від 28 серпня 2012 року на суму 11 943,20 грн.,№ 3474 від 29 серпня 2012 року на суму 1 500,00 грн., № 3524 від 31 серпня 2012 року на суму 1 849,50 грн., № 3617 від 06 вересня 2012 року на суму 1 220,00 грн., № 3756 від 18 вересня 2012 року на суму 4 430,00 грн., № 3929 від 27 вересня 2012 року на суму 21 600,00 грн., № 4082 від 08 жовтня 2012 року на суму 27 850,00 грн., № 4083 від 08 жовтня 2012 року на суму 19 464,00 грн., № 4787 від 20 листопада 2012 року на суму 24 100,00 грн., № 4788 від 20 листопада 2012 року на суму 3 284,90 грн., № 4950 від 29 листопада 2012 року на суму 23 328,00 грн., № 5180 від 12 грудня 2012 року на суму 3 284,90 грн., № 5427 від 26 грудня 2012 року на суму 3 770,00 грн., № 5428 від 26 грудня 2012 року на суму 1 600,00 грн., № 5429 від 26 грудня 2012 року на суму 45 344,00 грн., № 49 від 08 січня 2013 року на суму 22 865,80 грн., №312 від 23 січня 2013 року на суму 32 080,00 грн., № 783 від 18 лютого 2013 року на суму 8 546,00 грн., № 784 від 18 лютого 2013 року на суму 25 302,58 грн., № 1331 від 14 березня 2013 року на суму 14 581,00 грн., № 1332 від 14 березня 2013 року на суму 41 180,00 грн., № 1333 від 14 березня 2013 року на суму 3 581,50 грн., № 1340 від 14 березня 2013 року на суму 10 153,30 грн., № 1992 від 11 квітня 2013 року на суму 25 375,00 грн., № 1993 від 11 квітня 2013 року на суму 38 190,70 грн., № 2125 від 18 квітня 2013 року на суму 10 764,50 грн., № 3148 від 07 червня 2013 року на суму 15 207,00 грн., № 3149 від 07 червня 2013 року на суму 10 272,90 грн., № 3150 від 07 червня 2013 року на суму 6 320,00 грн., № 3151 від 07 червня 2013 року на суму 3 532,40 грн., № 3532 від 26 червня 2013 року на суму 167 919,40 грн., № 3531 від 27 червня 2013 року на суму 24 586,12 грн., № 3535 від 27 червня 2013 року на суму 20 439,00 грн.

Накладні містять підпис повноважного представника відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 1027 від «20» грудня 2011 року, № 1046 від «26» грудня 2011 року, № 78 від «27» січня 2012 року, № 434 від «15» травня 2012 року, № 622 від «11» липня 2012 року, № 655 від «20» липня 2012 року, № 699 від «06» серпня 2012 року, № 6743 від «21» серпня 2012 року, № 755 від «27» серпня 2012 року, № 764 від «28» серпня 2012 року, №794 від «06» вересня 2012 року, №835 від «18» вересня 2012 року, №866 від «27» вересня 2012 року, №905від «08» жовтня 2012 року, №1072 від «20» листопада 2012 року, №1098 від «29» листопада 2012 року, №1145 тіл «12» грудня 2012 року, №1175 від «18» грудня 2012 року, №1189 від «26» грудня 2012 року, №6 від «08» січня 2013 року, №40 від «23» січня 2013 року, №88 від «18» лютого 2013 року, №89 від «18» лютого 2013 року, №147 від «13» березня 2013 року, №148 від «13» березня 2013 року, №150 від «13» березня 2013 року, №149 від «13» березня 2013 року, №268 від «11» квітня 2013 року, №294 від «18» квітня 2013 року, №447 від «07» червня 2013 року, №448 від «07» червня 2013 року, №449 від «07» червня 2013 року, №450 від «07» червня 2013 року, №502 від «26» червня 2013 року (а.с. 12-50).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково в сумі 490 852,48 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.51-56 та 58-68) та двостороннім актом звірки розрахунків за станом на 1 півріччя 2013 року (а.с.69), згідно з яким відповідач визнав заборгованість на користь позивача в сумі 344 970,14 грн.

З матеріалів справи вбачається, що після звірки розрахунків, позивач припинив поставку товарів, а відповідач частково погасив борг, сплативши 05.07.2013 року - 25 000,00 грн., 12.09.2013 року - 30 000,00 грн., 26.09.2013 року - 45 000,00 грн. (а.с. 67-68).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи, яка виникла внаслідок порушення умов договору, становить 244 970,84 грн. (735 823,32 грн. - 490 852,48 грн.).

Враховуючи, що позивачем виконано обов'язок щодо поставки товару, про що свідчать накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, проте відповідачем обов'язок щодо сплати за поставлений товар виконано частково, місцевий господарський дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 244 970,84 грн.

Крім того, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 246,52 грн. за період з 02.07.2013 року по 04.10.2013 року та 3% річних за період з 02.07.2013 року по 04.10.2013 року у розмірі 1 586,93 грн.

Колегія суддів з приводу стягнення пені зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 7 246,52 грн. за нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються колегією суддів обґрунтованими. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Щодо стягнення 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши перевірку наданого позивачем та прийнятого місцевим господарським судом розгорнутого розрахунку 3 % річних, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлена сума 3% річних у розмірі 1 586,93 грн. є обґрунтованою та арифметично правильна.

Доводи відповідача, які викладені у апеляційній скарзі, з приводу того що судом першої інстанції не правомірно було розглянув справу у першому судовому засіданні, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.10.2013 року було порушено провадження у справі №925/1659/13, розгляд справи призначений на 29.10.2013 року (а.с. 1).

Згідно із відміткою на звороті ухвали господарського суду Черкаської області від 14.10.2013 року у справі № 925/1659/13, вказана ухвала була направлена сторонам 16.10.2013 року, тобто без порушення вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №18005 0623715 7 від 16.10.2013 року (а.с. 87), яке підтверджує, що 18.10.2013 року за адресою 19723, Черкаська обл., Золотонівський район, с. Піщане, вул. Шевченка, 61 товариством з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» було отримало ухвалу про порушення провадження у справі від 14.06.2013 року у справі №925/1659/13, тобто за 11 днів до судового засідання.

Згідно із ч. 1,2,3,5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: 1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Таким чино, колегія суддів зазначає, що відповідач маючи достатньо часу, а саме 11 днів, не скористався своїм правом та не надіслав до господарського суду Черкаської області своїх заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання 29.10.2013 року відповідач не з'явився, заяв та клопотань не подавав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч. ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Згідно Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 року №1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, оскільки відповідач був повідомлений належним чином та зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд першої інстанції правомірно розглянув справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки відповідач був повідомлений належним чином, а в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний відкладати розгляд справи №925/1659/13 на іншу дату.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції здійснив всі передбачені процесуальним законодавством вимоги, оскільки у відповідача було достатньо часу для дачі своїх пояснень чи заперечень, проте він своїм правом не скористався, хоча товариству з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» було відомо про те, що в господарському суді Черкаської області розглядається справа де воно виступає відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 року у справі №925/1659/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» на рішення господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 року у справі №925/1659/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 року у справі №925/1659/13 залишити без змін.

3. Справу №925/1659/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз