Постанова № 36145786, 09.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 922/4037/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О..

за участю представників сторін:

позивача - Белозора А.В., довіреність № 14-329 від 16.03.2013 року

відповідача - Зубрич Д.О., довіреність №08/17 від 03.01.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ (вх. № 3358 Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 08.10.13 р. по справі № 922/4037/13

за позовом Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ

до Публічного АТ "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення 12930759,32 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Публічного АТ "Харківміськгаз" пеню у розмірі 5218008,06 грн., 3% річних в сумі 1155651,18 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 154044,04 грн., 7% штрафу у розмірі 6403056,04 грн., а також судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.10.2013 року по справі № 922/4037/13 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного АТ "Харківміськгаз" на користь Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України" 3% річних в сумі 1155651,18 грн., судовий збір в розмірі 6150,60. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 5218008,06 грн., 7% штрафу в сумі 6403056,04 грн., інфляційних втрат в сумі 154044,04 в позові відмовлено.

Позивач не погодився з рішення господарського суду в частині відмови у стягненні пені в сумі 5218008,06 грн., 7% штрафу в сумі 6403056,04 грн., вважає, що рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 5218008,06 грн., 7% штрафу в сумі 6403056,04 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в зазначеній частині задовольнити. В іншій частині просить залишити рішення без змін. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що нарахування пені та штрафу здійснені позивачем до порушення справи про банкрутство відповідача, тобто до введення мораторію, тому вважає, що відмова у їх стягненні не відповідає положенням ст.ст. 1, 12, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 30 вересня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" був укладений договір №6/3-ПР купівлі - продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати покупцеві в 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання п.2.1 договору позивач поставив протягом березня-червня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 30026,729 тис. м.3 на загальну суму 106311222,06 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.03.12 на суму 50 135 283,14 грн., від 30.04.12 на суму 22 121 641,32 грн., від 31.05.12 на суму 18 005 812,41 грн., від 30.06.12 на суму 16 048 485,19 грн. (а. с. 19-22).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 70% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться в порядку визначеному у п. 6.2 договору.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Таким чином, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору позивач звернувся до суду з відповідною позовною завою, в якій просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 5218008,06 грн., 7% штрафу у розмірі 6403056,04 грн. , а також нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 1155651,18 грн., та інфляційних втрат в розмірі 154044,04 грн.

Вирішуючи питання в частині стягнення з відповідача нарахованої пені та 7% штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору (п. 7.2) передбачена відповідальність у вигляді вказаних штрафних санкцій у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього договору.

Разом з цим, господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду від 09.01.13 р. у справі № 922/092/13 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного АТ "Харківміськгаз".

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд зазначив про те, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 1, 12 вказаного Закону, господарський суд вважав, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5218008.06 грн. та 7% штрафу в сумі 6403056,04 грн. за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, які нараховані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відповідачу 3% річних в сумі 1155651,18 грн. суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення зважаючи на положення ст. 625 ЦК України, а також беручи до уваги, що розрахунок суми річних є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 154044,04 грн. суми інфляційних втрат, господарський суд виходив з того, що при здійсненні позивачем розрахунку інфляційних витрат, позивач здійснив розрахунок без урахування періодів, коли індекс інфляції складав менше одиниці, тобто коли була дефляція, а саме за травень - серпень та листопад 2012 року, в той час, як ст.. 625 ЦК України передбачений розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Така правова позиція розрахунку інфляційних витрат, повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 13.08.2012 р. у справі № 5023/1235/12 та від 03.12.2012 р. у справі №5023/129/12, та у пункті 3 роз'яснень Вищого господарського суду № 02-5/223 від 12.05.1999 р.

Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок інфляційних втрат зроблений позивачем, суд першої інстанції дійшов до висновку, що інфляційні втрати за весь час прострочення задоволенню не підлягають, оскільки за повний період нарахування інфляційних втрат превалюють дефляційні процеси.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на ст. ст. 1, 12, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначив, що саме з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Тобто, вважає, що за період до порушення справи про банкрутство, та який передує введенню мораторію, пеня та штраф, у випадку неналежного виконання боржником покладених на нього зобов'язань, нараховуються на загальних підставах.

Колегія суддів вважає наведені позивачем доводи безпідставними та зазначає наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

19.01.2013 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в новій редакції) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суд Харківської області від 09.01.2013 року у справі №922/092/13 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином суд першої інстанції правомірно застосував положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 19.01.2013 року, оскільки справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» була порушена до набрання чинності нової редакції вказаного Закону .

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому, неустойка (штраф, пеня) за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони закону, безвідносно до часу її виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду України від 12.03.2013 у справі № 29/5005/16170/2011, від 18.12.2012 у справі № 5/34-09, а також у постановах Вищого господарського суду України від 15.12.2010 у справі № 34/201-10, від 18.05.2011 у справі № 20/281-10, від 30.01.2013 у справі № 5023/2765/12.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість стягнення пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі позивачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2013 року по справі № 922/4037/13 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2013 року по справі № 922/4037/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.