Рішення № 36145720, 17.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 р. Справа № 914/3803/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісітранс», м. Київ,

до відповідача: Дочірнього підприємства «Гангсо Україна», с. Колоденці Кам'янка-Бузького району Львівської області,

про визнання договору оренди недійсним та стягнення вартості часткової оплати оренди у розмірі 5' 000,00 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники:

від позивача: Патлачук Є.В.;

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісітранс» подало позов до Дочірнього підприємства «Гангсо Україна» про визнання договору оренди недійсним та стягнення вартості часткової оплати оренди у розмірі 5' 000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 29.10.2013р. У судових засіданнях 29.10.2013р., 12.11.2013 р., 19.11.2013 р., 02.12.2013 р. оголошувалася перерва. Ухвалою суду від 03.12.2013 р. продовжено строк розгляду справи до 17.12.2013 р.

У судовому засіданні 17.12.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задоволити. Зазначив, що укладений між сторонами договір оренди основних засобів №1/05-09-2013 від 05.09.2013р . суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки орендоване майно перебуває в заставі та передане орендодавцем в оренду без погодження зі заставодержателем. Враховуючи наведене, просить визнати укладений договір оренди основних засобів недійсним, а сплачену частину орендної плати в сумі 5' 000,00 грн. повернути позивачу.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2013 р. не з'явився, причин неприбуття не повідомив. У попередніх судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що як убачається з даних Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.10.2013 р. №42054514, термін дії обтяження заставою рухомого майна - до 18.06.2013 р. Крім того, у Витязі зазначено, що за згодою обтяжувача - заставодержателя може відбуватися саме відчуження (а не передача у тимчасове платне користування). Тобто, станом на дату укладення договору оренди не існувало зареєстрованого обтяження рухомого майна. На думку відповідача, підстав для визнання спірного договору недійсним немає, оскільки договір укладений у відповідності до чинного законодавства. Додатково відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовано, яке право чи інтерес були порушені при укладенні договору. На цих підставах просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

05.09.2013р. між Дочірнім підприємством «Гангсо Україна» (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дісітранс» (орендар, позивач) укладено договір №1/05-09-2013 оренди основних засобів, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду обладнання кількістю 40 одиниць. Вартість обладнання визначено за даними балансу орендодавця і станом на 05.09.2013р. становить 1' 377' 488,55 грн. Об'єкт оренди передається в оренду для обробки пиломатеріалів орендаря силами орендаря (п.1.2 договору). Передача об'єкта оренди не спричиняє передачу орендареві права власності на це майно. Власником орендованих об'єктів оренди залишається орендодавець, а орендар користується ними протягом строку оренди з правом суборенди. Строк оренди становить 2 роки і 11 місяців з дати приймання орендарем об'єкта оренди за актом приймання-передачі об'єкта оренди (п.3.1 договору). Розмір орендної плати за 1 місяць становить 16' 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2' 666,67 грн. (п.4.1 договору).

06.09.2013р. сторони підписали відповідний акт приймання передачі основних засобів.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №42054514 від 04.10.2013р. застава рухомого майна, яке є об'єктом оренди згідно договору №1/05-09-2013, зареєстрована 18.06.2008р.; підстава обтяження - договір застави рухомого майна; обтяжувач - Нордік Інвайронмент Файненс Корпорейшн, боржник - Дочірнє підприємство «Гангсо Україна»; відомості про обмеження відчуження - за погодженням з обтяжувачем; строк виконання зобов'язання - 15.12.2013р.; термін дії застави - 18.06.2013р.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.586 ЦК України заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

У статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом (ст.28 Закону України «Про заставу»).

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (ст.16 ЦК України).

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Позивач зазначає, що 04.10.2013р. отримав витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна згідно якого предмет договору, переданий в оренду відповідачем, перебуває у заставі на підставі договору застави рухомого майна від 05.06.2008р. Тому, на думку позивача, відповідач порушив вимоги закону про одержання згоди на укладення договору оренди основних засобів, які перебувають в заставі, що суперечить ЦК України, через це договір оренди є недійсним і сплачені позивачем кошти у розмірі 5' 000,00 грн. як частина вартості орендної плати, підлягають поверненню.

Суд зобов'язував сторін у справі надати договір застави орендованого майна від 05.06.2008 р., однак сторони його не надали і в матеріалах справи він відсутній.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У пункті 2.10 постанови №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним покладається на позивача. Таким чином, саме позивач повинен надати належні і допустимі докази на підтвердження таких обставин. У даному випадку позивач не виконав такого обов'язку і не подав доказів, які б свідчили про те, що зміст оспорюваного договору суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Матеріалами справи не підтверджуються обставини, зазначені у позовній заяві, а тому у задоволенні позову в частині визнання договору оренди основних засобів від 05.09.2013 р. недійсним слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача вартості часткової оплати оренди в розмірі 5' 000,00 грн., суд відмовляє у її задоволенні, виходячи з наступного. Вимога про повернення сплачених коштів за договором є наслідком визнання договору недійсним. Оскільки судом не встановлено підстав для визнання спірного договору недійсним, наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, не застосовуються.

В силу вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.17 Закону України «Про заставу», ст.ст.15, 16, 203, 204, 215, 216, 586, 638 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволені позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 17.12.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 19.12.2013р.

Суддя Яворський Б.І.