Постанова № 36145706, 09.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 922/3698/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників сторін:

позивача - Мицька Р.М., довіреність № 273/10 від 14.12.2012.

відповідача - Кольчика С.Ф., довіреність № 674 від 22.07.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ (вх. № 3349Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року по справі № 922/3698/13

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до ТОВ "Лозівське хлібоприймальне підприємство", м. Лозова

про стягнення коштів в сумі 37 787,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року до суду позивач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківскьої області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське Хлібоприймальне підприємство", суму основного боргу в розмірі 33125,60 грн., 2662,45 грн. пені, 103,62 грн. інфляційні втрати, 3 % річних в розмірі 1896,04 грн., та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року (суддя Лаврова Л.С.) позов задовольнити частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2662,45 грн. пені, 1896,04 грн. 3% річних, 103,62 грн. інфляційних втрат та судового збору у розмірі 1720,50 грн. В частині стягнення з ТОВ "Лозівське ХПП" суми основного боргу у розмірі 33125,60 грн. провадження у справ припинено.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині припинення провадження щодо стягнення суми основного боргу скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними заявником доводами не погоджується, вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не містить жодної аргументації та доводів по суті справи. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

03.12.2013 позивач через канцелярію суду надав доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що проведення заліку зустрічних однорідних вимог є неможливим у зв'язку з відсутністю однорідної вимоги.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 30.08.2011 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Лозівське ХПП" (покупець) був укладений договір поставки природного газу №11/Б-33-ПР-02 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" , а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.

Відповідно до п.4.1 договору, оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку.

За серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;

за вересень 2011 року:

- оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;

- оплати в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив протягом серпня-вересня 2011 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 37339,65 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками актами приймання - передачі природного газу .

Однак, відповідач, в порушення умов договору здійснив оплату за спожитий природний газ частково у розмірі 4214,05 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 33125,60 грн.

Крім того, факт наявності у позивача грошових зобов'язань перед відповідачем за договором № 11/11-70-ПР-02 від 16.12.2010 року у сумі 33125,60 грн. підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння розрахунків від 26.11.2012 року.

Водночас, господарським судом встановлено, що 13.09.2013р. відповідачем було надіслано заяву №573, відповідно до якї останній просив позивача зарахувати переплату за договором №11/11-70-ПР-02 від 16.12.2010 року з постачання природного газу на зменшення заборгованості ТОВ "Лозівське ХПП" по договору № 11/Б-33-ПР-02 від 30.08.2011 року за надані послуги з постачання природного газу у сумі 33125,60 грн., (направлення заяви підтверджується квитанцією поштового відділення від 13.09.2013 року).

Відтак, керуючись ст. 598, 601 ЦК України, ст.. 203 ГК УКраїни, враховуючи наявність між сторонами однорідних грошових вимог на суму 33125,60 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов'язання відповідача по сплаті вартості поставленого природного газу за серпень-вересень 2011 року згідно договору у сумі 33125,60 грн. припинилось в момент отримання позивачем відповідної заяви в порядку ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України.

Враховуючи викладене, в частині стягнення з ТОВ "Лозівське ХПП" суми основного боргу у розмірі 33125,60 грн. .господарський суд припинив провадження у справі на підставі ч. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, а також прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем відповідно до умов договору нараховано відповідачу пеню у розмірі 2662,45 грн., а також у відповідності до ст. 625 ЦК України - втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 103,62 грн., та три відсотки річних у розмірі 1896,04 грн.

Пунктом 7.3.1. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1. договору, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, враховуючи положення ст. 258, 259 ЦК України, ст. 232 ГК УКраїни, а також факт припинення зобов'язання відповідача по оплаті вартості поставленого газу за спірний період за договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків оплати газу за договором у позивача виникає з наступного дня після спливу строків, встановлених п. 4.1 договору та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, а також враховуючи нарахування позивачем пені за період, який відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору господарський суд дійшов висновку що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2662,45 грн. пені підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, а також керуючись ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 103,62 грн. Інфляційних втрат та з % річних у розмірі 1896,04 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не погоджується з висновками господарського суду в частині припинення провадження у справі щодо стягнення основної суми боргу, посилаючись на те, що зобов'язання може, але не повинно припинятися за заявою однієї із сторін, тобто вважає, що взаємозалік в порядку ст. 601 ЦК України за заявою однієї із сторін може здійснюватись лише у разі згоди на це іншої сторони.

З приводу наведених позивачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

Так. приписами статей 598, 601 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться у ст. 203 ГК України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Виходячи з аналізу вказаних норм, вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду. Водночас, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається, що спростовує посилання позивача на обов'язку наявність згоди останнього на проведення взаємозаліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 13.06.2012р. у справі №26/387, від 05.12.2012р. у справі №5011-36/3422-2012р.

До того ж, доказів визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічної однорідної вимоги, оформленого заявою відповідача №573 від 13.09.2013 р. суду не надано.

Отже, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи наявність між сторонами однорідних грошових вимог на суму 33125,60 грн. відсутність законодавчих обмежень для здійснення їх зарахування на підставі ст. 601 ЦК України, а також враховуючи направлення відповідачем 13.09.2013р. заяви №573 від 13.09.2013р., який за своєю правовою природою є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст. 203 ГК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що зобов'язання відповідача по сплаті вартості поставленого природного газу за серпень-вересень 2011 року згідно договору у сумі 33125,60 грн. припинилось в момент отримання позивачем відповідної заяви в порядку ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що позивач в апеляційній скарзі не надав жодних документальних доказів на підтвердження наявності правових підстав для стягнення суми основного боргу в розмірі 33125,60 грн., не представив і не обґрунтував належними та допустимими доказами наявності підстав для задоволення апеляційної скарги. Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі та його посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час вирішення справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2013 року по справі № 922/3698/13 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського Харківської області 15.10.2013 року по справі № 922/3698/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.