Постанова № 36145699, 16.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа№ 910/13753/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Карпенко Ю.Л., довіреність № 1 від 03.01.2013;

від відповідача - Лашко І.І., довіреність № 230 від 10.07.2013;

від третьої особи - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Шинник+» на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 у справі № 910/13753/13 (суддя Мудрий С.М.) за позовом приватного підприємства «Шинник+» до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» за участю третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Симетрія» про припинення зобов'язань за договором поруки та розірвання договору поруки

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Шинник+» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Симетрія» про припинення зобов'язань за договором поруки та розірвання договору поруки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2013 у даній справі в позові відмовлено повністю.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що банк неодноразово, в тому числі і протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, звертався до поручителя з вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави для припинення зобов'язань за договором поруки № 79.1/30-П.І-07 від 26.09.2008. Також, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вимоги позивача про розірвання договору поруки, оскільки в позовній заяві зазначену вимогу жодним чином не обґрунтовано.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування самого зобов'язання поруки. Тому, право кредитора і обов'язок поручителя по закінченні вказаного строку припиняються. Таким чином, на думку апелянта, якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена вимога, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку.

В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Третя особа не скористалася правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином: ухвала суду направлялася за адресою, яка є її офіційним місцезнаходженням та підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а. с. 34).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від третьої особи не надійшло.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Симетрія» укладено кредитний договір № 79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007.

Також, між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Симетрія» до вказаного договору укладалися додаткові угоди: № 1 від 28.09.2007, № 2 від 03.10.2007 та № 3 від 03.10.2007.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 26.09.2008 між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та приватним підприємством «Шинник +» укладено договір поруки № 79.1/30-П.1-07, за умовами якого приватне підприємство «Шинник +» зобов'язалось солідарно відповідати перед банком у сумі 2 400 000,00 грн. за своєчасне та повне виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Симетрія» за кредитним договором № 79.1/30-КЛТ-07.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, зокрема: розмір кредитної лінії - 3 600 000,00 грн.; процентна ставка за користування кредитами - 26% річних; строк повного погашення заборгованості за кредитною лінією - не пізніше 25.03.2009; плата за перевірку документів, наданих позичальником для видачі кредитів та забезпечення кредитних розрахунків, становить 0,5 % від суми кредитної лінії, нараховується банком і сплачується позичальником протягом 2 робочих днів з дня її нарахування; відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 2 додаткової угоди № 3 до кредитного договору № 79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007 внесено зміни до строків виконання кредитного договору, а саме встановлено, що заборгованість за кредитами має бути погашена в строки вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 25.03.2009.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань, кредитор пред'являв вимоги до поручителя - позивача у справі. Так, рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2012 у справі № 5011-33/15211-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 встановлено, що публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» неодноразово зверталося до приватного підприємства «Шинник+» з вимогами про погашення заборгованості за нарахованими відсотками та кредитом за кредитним договором № 79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007 року, що підтверджується листами № 79.1-11-б.б/28522 від 04.12.2008, № 79.1-11-б.б/29917.1 від 29.12.2008, № 79.1-11-б.б/1111 від 26.01.2009, № 79.1-11-б.б/1574 від 03.02.2009, № 79.1-11-б.б/3238 від 03.03.2009, № 79.1-11-б.б/5685 від 02.04.2009, № 79.1-11-б.б/9994 від 06.05.2009, № 79.1-11-б.б/11880 від 02.06.2009, № 79.1-11-б.б/14727 від 03.07.2009 та № 79.1-11-б.б/18585 від 02.09.2009.2009.

Отже, банком пред'являлися письмові вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У договорі поруки № 79.1/30-П.1-07 від 26.09.2008 не встановлено строк закінчення поруки, про що також зазначив позивач у своїй апеляційній скарзі, у зв'язку з чим підлягає застосуванню положення ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 24 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено наступне.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Далі в наведеному пункті Постанови Пленуму зазначено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України вимогою є не лише позов, а й безпосередня вимога кредитора до поручителя про погашення боргу, яка може бути викладена в листі.

Тому, у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання може пред'явити або вимогу вміщену в листі або в позовній заяві.

Будь якого з цих варіантів достатньо для того, щоб договір поруки не був припинений.

Тому, позивач невірно тлумачить друге речення абз. 3 п. 24 вищевказаної Постанови Пленуму. Так, у разі якщо протягом 6 місяців було пред'явлену вимогу вміщену в листі, і цього за нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України вже достатньо щоб договір поруки не вважався припиненим, то відсутній обов'язок пред'являти ще й позов саме у той же 6-місячний строк. В наведеному положенні Постанови Пленуму йдеться саме про можливість подання у такій ситуації позову, тобто право, а не виключно обов'язок при невиконанні якого настають наслідки у вигляді припинення договору поруки.

Таким чином, виходячи з того, що під поняттям вимоги, наведеним в ч. 4 ст. 559 ЦК України розуміється як пред'явлення письмової вимоги листом так і пред'явлення позову, та враховуючи пред'явлення банком письмових вимог позивачу у встановлений законом строк, договір поруки не є припиненим в силу вказаної норми Цивільного кодексу України. Подання позову у такій ситуації здійснюється з урахуванням строку позовної давності, який застосовується за заявою сторони, та який не було пропущено у спірній ситуації.

Як вже зазначалося вище у даній постанові, строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором визначений 25.03.2009, а отже, з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, граничний строк пред'явлення вимоги за договором поруки - 25.09.2009.

Протягом цього строку, а також ще раніше, банком пред'являлися вимоги до поручителя - позивача у справі. Даний факт встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2012 у справі № 5011-33/15211-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013. Так, зазначено, що публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» неодноразово зверталося до приватного підприємства «Шинник+» з вимогами про погашення заборгованості за нарахованими відсотками та кредитом за кредитним договором № 79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007 року, що підтверджується листами № 79.1-11-б.б/28522 від 04.12.2008, № 79.1-11-б.б/29917.1 від 29.12.2008, № 79.1-11-б.б/1111 від 26.01.2009, № 79.1-11-б.б/1574 від 03.02.2009, № 79.1-11-б.б/3238 від 03.03.2009, № 79.1-11-б.б/5685 від 02.04.2009, № 79.1-11-б.б/9994 від 06.05.2009, № 79.1-11-б.б/11880 від 02.06.2009, № 79.1-11-б.б/14727 від 03.07.2009 та № 79.1-11-б.б/18585 від 02.09.2009.2009.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тому, вказані обставини щодо повідомлення позивача не підлягають доведенню знов у цій справі.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції у даній справі дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для припинення зобов'язань за договором поруки, оскільки банк звертався до поручителя з вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором, в тому числі і протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Стосовно позовної вимоги про розірвання договору поруки № 79.1/30-П.1-07 від 26.09.2008, слід зазначити наступне.

Ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивачем не наведено обґрунтування зазначеної вимоги.

За загальним правилом, закріпленим в ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається за згодою сторін. Дана норма має диспозитивний характер, оскільки допускає можливість встановлення договором або законом виключень з наведеного загального правила.

При цьому, відповідно до частини 3 вказаної статті у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 5.1 договору поруки вказано, що цей договір не може бути розірваний сторонами в односторонньому порядку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано будь-яких доказів звернення до банку з пропозицією про розірвання договору або настання обставин, з якими норми чинного законодавства України пов'язують розірвання договору в судовому порядку.

Тому, наведена позовна вимога про розірвання договору поруки також є необґрунтованою.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Шинник+» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 у справі №910/13753/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи № 910/13753/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко