Постанова № 36145694, 16.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа№ 910/17844/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Павловська Н.В., довіреність № 09-06-1 від 02.01.2013;

від відповідача - Мельник І.М., довіреність № 42 від 03.10.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 у справі № 910/17844/13 (суддя Бондаренко Г.П.) за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» про стягнення 1 711, 94 грн

ВСТАНОВИВ:

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» про стягнення 1 711, 94 грн. штрафних санкцій, з яких 7 14,44 грн. - пені, 997,05 грн. - штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2013 у справі № 910/17844/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшов висновку, що з моменту укладання додаткової угоди № 2 зобов'язання відповідача щодо строку виконання третього та четвертого етапів робіт змінилися відповідно до строків виконання, визначених сторонами в додатковій угоді.

Тому, суд відмовив у задоволенні позову про стягнення санкцій за період прострочення, що існувало до укладення додаткової угоди, якою були перенесені строки надання послуг.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 у справі № 910/17844/13 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що в строки, передбачені календарним планом (додаток № 2 до договору № 200-Ф-11 від 17.11.2011), відповідач послуги за 3 та 4 етапами не надав. Додаткова угода № 2 від 28.12.2012, якою погоджено новий строк виконання робіт, була укладена вже після того, як зобов'язання відповідача за календарним планом (додаток № 2 до договору № 200-Ф-11 від 17.11.2011) повинні були бути виконані в повному обсязі.

Санкції нараховані за період прострочення, яке існувало виходячи з умов договору до укладення додаткової угоди, якою строк виконання зобов'язання відповідачем було перенесено.

Представник позивача у справі в судовому засіданні 16.12.2013 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, 17.11.2011 року було укладено договір № 200-Ф-11 Державного управління загального характеру 75.11.1. (Розроблення та перегляд нормативно - правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (п. 1.1.1.)) "Норми безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам, які зайняті на роботах з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань.

Згідно з п. 1.1. даного договору виконавець зобов'язується протягом строку дії договору надати замовникові послуги Державного управління загального характеру 75.11.1. (Розроблення та перегляд нормативно - правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (п. 1.1.1.)) "Норми безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам, які зайняті на роботах з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань", а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Пунктом 5.1. договору сторони визначили, що строк (термін) надання послуг зазначений в календарному плані (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною даного договору.

Так, зазначеним додатком № 2 до договору були встановлені наступні строки надання послуг:

1 етап: листопад - 15 грудня 2011 року (вартістю 19 000,00 грн.);

2 етап: листопад - 15 грудня 2011 року (вартістю 57 000,00 грн.);

3 етап: січень 2012 року - серпень 2013 року (вартістю 14 250,00 грн.);

4 етап: вересень 2012 року - 15 грудня 2013 року (вартістю 4 750,00 грн.).

Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо надання послуг за третім та четвертим етапами.

Отже, виникло прострочення за третім етапом, починаючи з 01.09.2012, за четвертим етапом - з 16.12.2012.

За прострочення виконання виконаних відповідачем зобов'язань умовами договору та законодавством передбачені санкції.

Так, відповідно до п. 7.2. договору № 200-Ф-11 від 17.11.2011 у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань при закупівлі послуг, за кошти замовника, виконавець сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені чинним законодавством та умовами цього договору.

Положеннями п. 7.3. договору встановлено, що у разі затримки надання послуг або надання їх не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки;

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням

державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згодом, 14.12.2012 сторонами була укладена додаткова угода № 1, за якою сторони погодили строк дії договору до 28.12.2012 року.

Додатковою угодою № 2, яку сторони уклали 28.12.2012, погоджено строк дії договору до 01.10.2013 року та внесено зміни до календарного плану (додаток № 2 до договору).

Так, додатком № 2 до договору, із врахуванням підписаної сторонами додаткової угоди № 2 до договору, визначено наступні етапи робіт,:

1 етап: листопад - 15 грудня 2011 року (вартістю 19 000,00 грн.);

2 етап: листопад-15 грудня 2011 року (вартістю 57 000,00 грн.);

3 етап: 28 грудня 2012 року - 01 жовтня 2013 року (вартістю 14 250,00 грн.);

4 етап: 28 грудня 2012 року - 01 жовтня 2013 року (вартістю 4 750,00 грн.).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення договірної та законної неустойки за період з моменту виникнення прострочення за умовами договору до дати укладення додаткової угоди, якою строки були перенесені.

Суд першої інстанції, у своєму рішенні зазначив про те, що з моменту укладання додаткової угоди № 2 зобов'язання відповідача щодо строку виконання 3 та 4 етапів робіт змінилися відповідно до строків виконання визначених сторонами в додатковій угоді, тобто з моменту укладання додаткової угоди № 2 стан виконання зобов'язання за договором підлягає оцінці виходячи з тих строків, які погоджені сторонами в додатковій угоді № 2.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи не було підстав для визнання (констатації) порушення зобов'язань відповідачем за договором щодо строків виконання третього та четвертого етапів робіт, оскільки відповідно до додаткової угоди № 2 від 28.12.2012, сторонами погоджено строк виконання робіт за третім та четвертим етапом з 28 грудня 2012 року по 01 жовтня 2013 року. Тому, суд вважав, що немає підстав для застосування штрафних санкцій до відповідача за порушення умов договору.

Колегія суддів апеляційного суду з наведеним висновком місцевого господарського суду не погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В строки, передбачені календарним планом (додаток № 2 до договору) за третім та четвертим етапами, а саме - серпень 2012 (для третього етапу) та 15.12.2012 (для четвертого етапу), відповідач послуги не надав.

Відповідно до п. 5.3 договору № 200-Ф-11 від 17.11.2011 результати наданих послуг передаються по кожному етапу виконавцем замовнику з супровідним листом.

Приймання послуг здійснюється поетапно, з підписанням актів приймання - передачі послуг та приймання - передачі документації по кожному етапу (п. 5.4. договору № 200-Ф-11 від 17.11.2011).

Таким чином, відповідачем порушено строки надання послуг, передбачені для 3-го та 4-го етапів. Дане порушення тривало з дня виникнення прострочення до укладення додаткової угоди № 2 від 28.12.2012 та складало 118 днів за третім етапом та 12 днів за четвертим етапом.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Додатковою угодою № 2 від 28.12.2012 внесено зміни до календарного плану надання послуг за договором, тобто погоджено нові строки надання послуг, зокрема: за третім та четвертим етапом - з 28.12.2012 до 01.10.2013.

Пунктом 4 даної додаткової угоди № 2 встановлено, що ця додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами.

Слід зазначити, що дана додаткова угода підписана 28.12.2012, а тому відповідно набирає чинності 28.12.2012.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, зазначені вище зміни щодо строків надання послуг за третім та четвертим етапами набирають чинності з 28.12.2012 та спрямовані на майбутнє, тобто дія додаткової угоди № 2 не може поширюватися на період до її підписання, тобто до 28.12.2012.

В період до укладення 28.12.2012 додаткової угоди № 2 були чинними умови, передбачені договором.

При цьому, у відповідача існувало прострочення виконання зобов'язання з надання послуг за третім етапом з 01.09.2012 до 28.12.2012 та четвертим етапом з 16.12.2012 до 28.12.2012.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2. договору № 200-Ф-11 від 17.11.2011 у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань при закупівлі послуг, за кошти замовника, виконавець сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені чинним законодавством та умовами цього договору.

Пунктом 7.3. договору встановлено, зокрема, що у разі затримки надання послуг або надання їх не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням

державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно наведеного в матеріалах справи розрахунку, неустойка за третім етапом відповідно до п. 7.3 договору становить 691,02 грн., штраф на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України - 997,5 грн., неустойка за четвертим етапом - 23,42 грн. Всього загальний розмір штрафних санкцій становить 1 711,94 грн.

Отже, з урахуванням того, що додаткова угода № 2 набрала чинності з 28.12.2012, тоді як санкції, заявлені за період, коли прострочення існувало - до укладення вказаної додаткової угоди № 2, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення відповідних штрафних санкцій з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором в розмірі 1 711,94 грн., з яких пеня (договірна неустойка) - 714,44 грн. та штраф - 997,05 грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної зави та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 у справі № 910/17844/13 за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» про стягнення 1 711, 94 грн. задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 у справі № 910/17844/13 про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі № 910/17844/13, яким позов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» про стягнення 1 711, 94 грн задовольнити повністю.

4. Стягнути з державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» (м. Київ, вул. М. Раскової, 15, код за ЄДРПОУ 00209131) на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (м. Київ, пр.-т Перемоги, 92/2, код за ЄДРПОУ 00013764) суму штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором в розмірі 1 711,94 грн.

5. Стягнути з державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» (м. Київ, вул. М. Раскової, 15, код за ЄДРПОУ 00209131) в доход Державного бюджету України судовий збір з позовної заяви в сумі 1720 грн. 50 коп.

6. Стягнути з державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» (м. Київ, вул. М. Раскової, 15, код за ЄДРПОУ 00209131) в доход Державного бюджету України судовий збір за результатами розгляду апеляційної скарги в сумі 860 грн. 25 коп.

7. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

8. Матеріали справи № 910/17844/13 повернути до господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко