Рішення № 36145376, 18.12.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

18 грудня 2013 року Справа № 927/1444/13

Позивач: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз

України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

Відповідач: приватне підприємство "Спеціальна Енергетична Компанія",

вул. Любецька, 60-А, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення 632176,29 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Сіндряков О.В. довіреність № 14-151 від 22.08.2013 представник

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 537 653 грн. 08 коп. основної заборгованості, 39 635 грн. 33 коп. пені, 3 % річних у розмірі 15 308 грн. 59 коп., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 1 943 грн. 57 коп., а також 7 % штрафу у розмірі 37 635 грн. 72 коп., згідно договору № 14/2601/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року.

В судовому засіданні 14.11.2013 р. судом було здійснено огляд оригіналів договору № 14/2601/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року, додаткових угод № 2 від 01.08.2012 р., № 3 від 28.12.2012 р., № 4 від 31.07.2013 р.

Від позивача до початку розгляду справи 22.11.2013 р. надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог в якій позивач повідомив, що при поданні позовної заяви в прохальній частині було допущено описку, а саме: в п.2 зазначено "Стягнути з Державного підприємства "Санаторний комплекс" "Пуща-Озерна" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основної заборгованості у сумі…", тому позивач просить суд правильним вважати "Стягнути з Державного підприємства "Санаторний комплекс" "Пуща-Озерна" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основної заборгованості у сумі 537 653,08 грн. суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 1943,57 грн. три відсотки річних в розмірі 15308,59 грн., пеню у розмірі 39 635,33 грн. та 7% штрафу у розмірі 37 635,72 грн.

Судом відхилена заява позивача про уточнення позовних вимог, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Аналогічна позиція викладена в п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Представники сторін в судовому засіданні 05.12.2013 р. надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Від позивача до початку розгляду справи 05.12.2013 р. надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог в якій позивач повідомив, що при поданні позовної заяви в прохальній частині було допущено описку, а саме: в п.2 зазначено "Стягнути з Державного підприємства "Санаторний комплекс" "Пуща-Озерна" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основної заборгованості у сумі…", тому позивач просить суд правильним вважати "Стягнути з приватного підприємства "Спеціальна Енергетична Компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основної заборгованості у сумі 537 653,08 грн. суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 1943,57 грн. три відсотки річних в розмірі 15308,59 грн., пеню у розмірі 39 635,33 грн. та 7% штрафу у розмірі 37 635,72 грн.

Представник відповідача заперечував щодо заяви позивача про уточнення позовних вимог посилаючись на те, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "уточнення" позовних вимог.

Оскільки, нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "уточнення" позовних вимог, суд не приймає заяву позивача як заяву про уточнення позовних вимог, а розцінює її як заяву про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви та приймає до розгляду.

В наданих в судовому засіданні 05.12.2013 р. письмових поясненнях представник позивача повідомив, що позивач вже звертався до господарського суду Чернігівської області з вимогами до відповідача по договору № 14/2601/11 від 30.09.2011 р., а саме за зобов»язаннями за жовтень 2011 р. було нараховано пеню, 7 % штрафу, 3 % річних та інфляційних у період з 14.11.2011 р. по 23.03.2012 р. При зверненні з новою позовною заявою позивач донараховує суму 3 % річних у розмірі 2044,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 278,53 грн. за період з 23.10.2012 р. по 15.10.2013 р. та, відповідно, інфляційні на період грудня 2012 р. та січня 2013 р. оскільки сума основної заборгованості за забов»язаннями за жовтень 2011 р. не погашена до теперішнього моменту. В новому розрахунку доданому до позовної заяви позивач зазначає суму заборгованості та штрафних санкцій за газ спожитий у вересні - грудні 2012 р.

Крім того, представник позивача в письмових поясненнях, наданих в судовому засіданні 05.12.2013 р. зазначив, що при написанні позовної заяви було зазначено, що на виконання умов договору позивач поставив протягом жовтня 2011 р, вересня-грудня 2012 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 537 653,08 грн. До зазначеної суми при здійсненні розрахунку загальної суми заборгованості позивачем не включено суму заборгованості за жовтень 2011 р., оскільки позивач вже звертався до господарського суду Чернігівської області за цією заборгованістю (справа № 5028/2/86/2012 рішення від 27.11.2012 р.).

Представником відповідача в судовому засіданні 05.12.2013 р. заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи доказів сплати відповідачем заборгованості згідно наказу № 5028/2/86/2012 від 17.12.2012 р., які залучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.12.2013 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував щодо стягнення заборгованості по акту за жовтень 2011 року на суму 122562,07 грн., оскільки заборгованість по даному акту вже була стягнута рішенням господарського суду Чернігівської області по справі № 5028/2/86/2012 від 27.11.2012 р. та повідомив, що позовні вимоги в іншій частині визнає в повному обсязі.

В судовому засіданні 05.12.2013 р. судом було оголошено перерву до 12.12.2013 р.

Після перерви, відповідач повноважного представника в судове засідання 12.12.2013 р. не направив, витребувані судом додаткові документи, ні позивач, ні відповідач суду не надали.

В судому засіданні 18.12.2013р. представником позивача було заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Інших заява та клопотань від сторін до суду не надходило.

На виконання вимог ухвали суду від 12.12.2013р. по справі № 927/1444/13, від Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції надійшов лист від 16.12.2013р. № 36322206, в якому Новозаводський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції пояснює, що 04.02.2013р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012р. у справі № 5028/2/86/2012. 21.06.2013р. та 13.08.2013р. державним виконавцем були надіслані до банківських установ платіжні вимоги для списання коштів з рахунків боржника. 08.07.2013р. та 15.08.2013р. на рахунок обліку депозитних сум відділу ДВС надійшли списані платіжними вимогами кошти, які були розподілені відповідно до ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем 11.07.2013р. та 27.08.2013р. по наказу № 5028/2/86/2012 було винесено розпорядження для перерахунку на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідно 58030,37 грн. та 38106,26 грн. 12.07.2013р. платіжне доручення № 776 та 30.08.2013р. платіжне доручення № 964 було передано до Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові, але станом на 16.12.2013р. кошти по даному виконавчому документу стягувачу Управлінням Державної казначейської служби України в м. Чернігові не перераховані.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та приватним підприємством "Спеціальна енергетична компанія" укладено договір №14/2601/11 на купівлю-продаж природного газу (далі -Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 28.12.2012 р. до договору), продавець (позивач) взяв на себе зобов»язання передати у власність покупця (відповідача) у IV кварталі 2011 року та у 2012-2013 роках імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ НАК "Нафтогаз України", далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 договору, позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2011р. по 31 грудня 2012р. газ в обсязі до 2000,000 тис куб.м. (два мільйони куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.) у 2011році: 130 - у жовтні, 200 -у листопаді, 240 - у грудні; у 2012році: 260 - у січні, 200 - у лютому, 170 - у березні, 80 - у квітні, 35 -у травні, 30 -у червні, 25 - у липні, 25 - у серпні, 35 -у вересні, 130 - у жовтні, 200 - у листопаді, 240 - у грудні.

Додатковою угодою № 2 від 01.08.2012 р. до договору сторони змінили умови п.2.1. та встановили, що продавець передає покупцеві у 2011році природний газ у обсязі 93,616 тис. куб.м. та у 2012 році до 630,00 тис. куб.м., в тому числі по місяцях 2012 року (тис. куб.м.): 0 - у січні, 0 - у лютому, 0 - у березні, 0 - у квітні, 0 - у травні, 0 - у червні, 0 - у липні, 25 - у серпні, 35 - у вересні, 130 - у жовтні, 200 -у листопаді, 240 - у грудні.

Пунктом 11.1. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 28.12.2012 р. до договору) сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до їх повного здійснення.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу по своїй правовій природі є договором поставки.

Пунктом 5.2. договору №14/2601/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. передбачено, що ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Додатковою угодою № 1 від 11.10.2011 р. до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року № 14/2421/11 сторонами затверджено з 11 жовтня 2011 року нову редакцію пункту 5.2. договору, в якій встановлено розмежування між оплатою за використання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та становить за 1 000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. та оплатою за використання природного газу для виробництва теплової енергії, яка спожита релігійними організаціями та становить за 1 000 куб.м. природного газу - 1 248,74 грн., крім того ПДВ: на газ - 0 %, на послуги з транспортування - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Додатковою угодою № 2 від 01.08.2012 р. до договору сторони змінили п.5.2. договору та визначили, що з 01.07.2012 року ціна 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору, позивач (продавець) передає відповідачу (покупцю) газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі відповідача (покупця). Право власності на газ переходить від позивача (продавця) до відповідача (покупця) в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ відповідач (покупець) несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого позивачем (продавцем) відповідачу (покупцеві) у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем (покупцем) у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача (покупця).

Пунктом 3.4. договору сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач (покупець) зобов'язується надати позивачу (продавцеві) підписані та скріплені печатками відповідача (покупця) та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Позивач (продавець) не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу (покупцеві) та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору №14/2601/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. позивач поставив за період з вересня 2012 р. по грудень 2012 р. природний газ на загальну суму 537653,08 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 26 листопада 2012 року на суму 29 339,17 грн., від 30 листопада 2012 року на суму 159206,57 грн., від 31 грудня 2012 року на суму 243372,43 грн., від 18 березня 2013 року на суму 105 734,91 грн., які підписані та скріплені печатками двох сторін та копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем (покупцем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, по акту приймання-передачі природного газу від 26 листопада 2012 року на суму 29 339,17 грн. за газ поставлений у вересні 2012 р. відповідач зобов»язаний був розрахуватись в строк до 15.10.2012 р. включно (14.10.2012 р. вихідний день), по акту приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2012 року на суму 159206,57 грн. за газ поставлений у листопаді 2012 р. - в строк до 14.12.2012 р. включно, по акту приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2012 року на суму 243 372,43 грн. за газ поставлений у грудні 2012 р. - в строк до 14.01.2013 р. включно, по акту приймання-передачі природного газу від 18 березня 2013 року на суму 105 734,91 грн. за газ поставлений у жовтні 2012 р. - в строк до 14.11.2012 р. включно.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов»язання щодо оплати поставленого товару по договору №14/2601/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. за період з вересня 2012 р. по грудень 2012 р. не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 537 653 грн. 08 коп.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 39 635,33 грн., а також штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу в сумі 37 635,72 грн., які розраховані відповідно до п. 7.2. договору №14/2601/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р., а саме:

- по акту від 26.11.2012 року за газ спожитий у вересні 2012 р. за період прострочення з 15.10.2012 року по 14.04.2013 року - 2023,50 грн. пені та 2053,74 грн. 7 % штрафу;

- по акту від 30.11.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 р. за період прострочення з 15.12.2012 року по 14.06.2013 року - 11882,93 грн. пені та 11144,46 грн. 7 % штрафу;

- по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у грудні 2012 р. за період прострочення з 15.01.2013 року по 14.07.2013 року - 17869,54 грн. пені та 17036,07 грн. 7 % штрафу;

- по акту від 18.03.2013 року за газ спожитий у жовтні 2012 р. за період прострочення з 15.11.2012 року по 14.05.2013 року - 7859,36 грн. пені та 7401,44 грн. 7 % штрафу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.0Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання відповідачем (покупцем) умов пункту 6.1. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу (продавцю) крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого природного газу за вересень-грудень 2012 р., але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку пені, яка нарахована за невиконання зобов»язання вересня 2012 р. не було враховано, що день оплати (14.10.2012 р.) припадає на вихідний день, а тому прострочка виконання зобов»язання виникла з 16.10.2012 р., отже:

- по акту від 26.11.2012 року за газ спожитий у вересні 2012 р. пеня за період прострочення з 16.10.2012 року по 14.04.2013 року підлягає стягненню в межах заявлених позовних вимог у розмірі 2023,50 грн.;

- по акту від 30.11.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 р. пеня за період прострочення з 15.12.2012 року по 14.06.2013 року становить 11882,93 грн.;

- по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у грудні 2012 р. пеня за період прострочення з 15.01.2013 року по 14.07.2013 року становить 17869,54 грн.;

- по акту від 18.03.2013 року за газ спожитий у жовтні 2012 р. пеня за період прострочення з 15.11.2012 року по 14.05.2013 року становить 7859,36 грн.

Загальний розмір пені за прострочку оплати поставленого природного газу за вересень-грудень 2012 р. становить 39 635 грн. 33 коп.

Оскільки, відповідачем допущена прострочка оплати понад 30 днів з моменту виникнення заборгованості, позивачем правомірно нараховані 7 % штрафу:

- по акту від 26.11.2012 року за газ спожитий у вересні 2012 р. у розмірі 2053,74 грн.;

- по акту від 30.11.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 р. у розмірі 11144,46 грн.;

- по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у грудні 2012 р. у розмірі 17036,07 грн.;

- по акту від 18.03.2013 року за газ спожитий у жовтні 2012 р. у розмірі 7401,44 грн.

Загальний розмір 7 % штрафу за прострочку оплати понад 30 днів становить 37635,71 грн.

Також позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 15308,59 грн. та 1943,57 грн. інфляційних, які нараховані за невиконанні зобов»язання, а саме:

- по акту від 26.11.2012 року за газ спожитий у вересні 2012 р. за період прострочення з 15.10.2012 року по 15.10.2013 року у розмірі 882,07 грн. 3 % річних та 117,47 грн. інфляційних за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р.;

- по акту від 30.11.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 р. за період прострочення з 15.12.2012 року по 15.10.2013 року у розмірі 3990,46 грн. 3 % річних та 637,46 грн. інфляційних за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р.;

- по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у грудні 2012 р. за період прострочення з 15.01.2013 року по 15.10.2013 року у розмірі 5480,88 грн. 3 % річних та 486,74 грн. інфляційних за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р.;

- по акту від 18.03.2013 року за газ спожитий у жовтні 2012 р. за період прострочення з 15.11.2012 року по 15.10.2013 року у розмірі 2910,22 грн. 3 % річних та 423,36 грн. інфляційних за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р.;

- а також по акту від 31.10.2011 р. за газ спожитий у жовтні 2011 р. за період прострочення з 24.10.2012 р. по 15.10.2013 р. у розмірі 2044,96 грн. 3 % річних та 278,53 грн. інфляційних за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого природного газу за вересень-грудень 2012 р., але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку 3 % річних, які нараховані за невиконання зобов»язання вересня 2012 р. не було враховано, що день оплати (14.10.2012 р.) припадає на вихідний день, а тому прострочка виконання зобов»язання виникла з 16.10.2012 р., отже:

- по акту від 26.11.2012 року за газ спожитий у вересні 2012 р. 3 % річних за період прострочення з 16.10.2012 року по 15.10.2013 року становить 879,66 грн. та інфляційні за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р. становлять 117,48 грн.;

- по акту від 30.11.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 р. 3 % річних за період прострочення з 15.12.2012 року по 15.10.2013 року становить 3990,46 грн. та інфляційні за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р. становлять 637,46 грн.;

- по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у грудні 2012 р. 3 % річних за період прострочення з 15.01.2013 року по 15.10.2013 року становить 5480,88 грн. та інфляційні за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р. становлять 486,74 грн.;

- по акту від 18.03.2013 року за газ спожитий у жовтні 2012 р. 3 % річних за період прострочення з 15.11.2012 року по 15.10.2013 року становить 2910,21 грн. та інфляційні за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р. становлять 423,36 грн.

Відповідно, загальна сума 3 % річних за прострочку оплати поставленого природного газу за вересень-грудень 2012 р. становить 13 261 грн. 21 коп., а інфляційні нарахування становлять 1665,04 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.11.2012 року по справі № 5028/2/86/2012 було стягнуто з приватного підприємства „Спеціальна енергетична компанія" на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» заборгованість в сумі 79562 грн.07 коп., 2244,29 грн. 3 % річних за період 14.11.2011 р. по 23.10.2012 р. та 795,62 грн. інфляційних за період прострочення з 15.11.2011 р. по березень 2012р., 6080,28 грн. пені, 5569 грн. 34 коп. штрафу та 1885 грн.03 коп. судового збору, за газ спожитий у жовтні 2011 р. по акту від 31.10.2011 р., згідно укладеного між сторонами договору №14/2601/11 від 30.09.2011р. на купівлю-продаж природного газу.

Отже, враховуючи приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором є приюдиційним, тобто доведення не потребує.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов»язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Норма ст. 625 Цивільного кодексу України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановлениям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 14.11.2011р. у справі № 12/107.

Із листа Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 16.12.2013р. № 36322206, наданого на виконання ухвали суду від 12.12.2013р. по справі № 927/1444/13, слідує, що 04.02.2013р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012р. у справі № 5028/2/86/2012. 21.06.2013р. та 13.08.2013р. державним виконавцем були надіслані до банківських установ платіжні вимоги для списання коштів з рахунків боржника. 08.07.2013р. та 15.08.2013р. на рахунок обліку депозитних сум відділу ДВС надійшли списані платіжними вимогами кошти, які були розподілені відповідно до ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем 11.07.2013р. та 27.08.2013р. по наказу № 5028/2/86/2012 були винесені розпорядження для перерахунку на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідно 58030,37 грн. та 38106,26 грн. 12.07.2013р. платіжне доручення № 776 та 30.08.2013р. платіжне доручення № 964 було передано до Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові, але станом на 16.12.2013р. кошти по даному виконавчому документу стягувачу Управлінням Державної казначейської служби України в м. Чернігові не перераховані.

Відповідачем в підтвердження факту списання з нього коштів також надано меморіальний ордер від 08.07.2013р. № 5201 на суму 65548 грн. 81 коп., який проведено банком 08.07.2013р., та платіжна вимога від 13.08.2013р. № 374/6 на суму 47843 грн. 89 коп., яка проведена банком 15.08.2013р.

Оскільки списання коштів з рахунку відповідача для виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 17.12.2012р. у справі № 5028/2/86/2012 було здійснено частково 08.07.2013р. та 15.08.2013р., суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в сумі 278 грн.53 коп. за період грудень 2012р. - січень 2013р. за прострочку здійснення відповідачем оплати за газ спожитий у жовтні 2011р. по акту від 31.10.2011 р.

Вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних в сумі 20044 грн. 96 коп. за прострочку оплати за період з 24.10.2012р. по 15.10.2013р., за газ спожитий у жовтні 2011р. по акту від 31.10.2011 р., підлягають частковому задоволенню в сумі 1563 грн.31 коп. та відповідно повинні бути нараховані за період з 24.10.2013р. по 15.08.2013р. з наступних підстав:

Позивачем надано реєстр прийнятих платежів за період з 01.09.2012р. по 21.10.2013р. та виписку з рахунку позивача, з яких вбачається, що 29.10.2012р. відповідачем було сплачено позивачу в рахунок оплати за газ спожитий в жовтні 2011р. по договору № 14/2601/11 від 30.09.2013р. 10000 грн. Ці кошти позивачем враховані також і при здійсненні розрахунку трьох процентів річних за прострочку оплати по акту за жовтень 2011р.

Як встановлено судом, з рахунку відповідача 08.07.2013р. було здійснено списання коштів згідно меморіального ордеру від 08.07.2013р. № 5201 на суму 65548 грн. 81 коп. та 15.08.2013р. згідно платіжної вимоги від 13.08.2013р. № 374/6 на суму 47843 грн. 89 коп., яка проведена банком 15.08.2013р.

Оскільки списання коштів з рахунку відповідача за газ спожитий в жовтні 2011р. було здійснено 08.07.2013р. та повністю 15.08.2013р., то відповідно і нарахування трьох процентів річних припинилось 15.08.2013р.

Твердження позивача про те, що нарахування трьох процентів річних повинно здійснюватись по 15.10.2013р., оскільки на даний час Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові ці кошти не перерахувало на рахунок стягувача є безпідставним і судом до уваги не приймається.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Кошти з рахунку боржника були списані 15.08.2013р., а тому відсутній факт користування відповідачем в період з 15.08.2013р. по 15.10.2013р. утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові за газ спожитий у жовтні 2011р.

Відповідно 3% річних за газ спожитий у жовтні 2011р. підлягають нарахуванню за період з 24.10.2012р. по 29.10.2012р. на суму боргу 79562,07 грн., за період з 30.10.2012р. по 31.12.2012р. на суму боргу 69562,07 грн., за період з 01.01.2013р. по 07.07.2013р. на суму боргу 69562,07 грн., за період з 08.07.2013р. по 15.08.2013р. на суму боргу 28106,26 грн.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений природний газ своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 537 653 грн. 08 коп. основного боргу, 39 635 грн. 33 коп. пені, 37 635 грн. 71 коп. штрафу, 14824 грн. 52 коп. 3 % річних., 1943 грн. 57 коп. інфляційних втрат. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 12633 грн. 84 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 512, 513, 514, 516, 517, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Спеціальна Енергетична Компанія", вул. Любецька, 60-А, м. Чернігів, 14021 (рахунок №26000033326 у ПАТ „Полікомбанк" м. Чернігів, МФО 353100, св.пл.ПДВ №100263902, ІПН:358843025262, код ЄДРПОУ 35884309) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720, рахунок №26002301921 в АТ „Ощадбанк", МФО 300465) 537 653 грн. 08 коп. основного боргу, 39 635 грн. 33 коп. пені, 37 635 грн. 71 коп. штрафу., 14824 грн. 52 коп. 3 % річних., 1943 грн. 57 коп. інфляційних втрат та 12633,84 грн. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 19.12.2013р.

Суддя Л.М. Лавриненко