Рішення № 36145266, 05.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20921/13 05.12.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/20921/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Софійський»;

про стягнення 53 745,42 грн.

Представники сторін:

від позивача: Доброгорська М.Е., довіреність б/н від 09.10.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Софійський» (надалі - відповідач) про стягнення 53 745,42 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 2959АD про надання послуг від 10.07.2012р. у визначений строк не розрахувався за отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 49 400,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 3626,21 грн. та 3% річних у сумі 719,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/20921/13 та призначено її розгляд на 05.12.2013р.

04.12.2013р. на адресу господарського суду від позивача, разом із супровідним листом вих. № 541-12/13L від 03.12.2013р., надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої, в зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу в розмірі 2000,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача 47 400,00 грн. основного боргу, 2434,59 грн. - пені та 486,72 грн. - 3% річних, загалом 50 321,31 грн.

В судовому засіданні 05.12.2013р. заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 50 321,31 грн., визначеної позивачем.

Присутнім у судовому засіданні 05.12.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 31.10.2013р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 31.10.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2012р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 2959АD про надання послуг, у відповідності до п.1.1 якого позивач за завданням відповідача зобов'язується надати послуги, вказані у відповідних додатках до даного договору, а відповідач зобов'язується оплатити послуги позивача в строки та на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього.

Відповідно до п.1.2 договору, умови надання послуг, включаючи строки розміщення, найменування та номери ЗМІ, об'єм рекламних, інформаційних, рекламно-інформаційних матеріалів, що будуть розміщуватись, характер, форму, види носіїв, теми статей та матеріалів, інші технічні вимоги, графік виходу, вартість і строки та порядок оплати, інші істотні умови обумовлюються сторонами у відповідних додатках до даного договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін і з моменту підписання набирають статусу невід'ємних частин даного договору.

Умовами п.3.1 договору визначено, що ціна даного договору складається із сум вартості послуг з розміщення матеріалів.

Умовами п.3.2 договору встановлено, що вартість послуг сплачується відповідачем на основі рахунку-фактури, виставленого позивачем, в строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення такого рахунку-фактури, якщо в додатку сторони не узгодять інший порядок і строки оплати.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов договору позивачем за актами надання послуг № VB-0912/02 та № VB-0912/03 від 28.08.2012р. № VB-1012/13 та № VB-1012/04 від 02.10.2012р., № VB-1212/18 та № VB-1212/19 від 04.12.2012, копії яких залучені до матеріалів справи та оригінали було оглянуто в судовому засіданні, було надано відповідачу послуги на загальну суму 50 400,00 грн.

Також, як зазначив позивач, за актами № VB-1112/02 та № VB-1112/03 від 30.10.2012р., копії яких залучені до матеріалів справи та оригінали було оглянуто в судовому засіданні, було надано відповідачу послуги на загальну суму 16 800,00 грн., однак відповідач такі акти позивачу не повернув підписаними зі своєї сторони, мотивованої відмови від підписання також не надіслав, і не здійснив оплати отриманих за такими актами послуг у сумі 16 800,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначені акти були надіслані відповідачу 08.10.2013р. цінним листом з описом вкладення разом з претензією вих. № 510-10/13L від 08.10.2013р., та отримані відповідачем 15.10.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Умовами п.5.2 договору встановлено, що відповідач протягом 5 (п'яти) календарних днів розглядає отриманий акт надання послуг і або підписує його, або повертає разом із письмовими рекламаціями. Якщо зі спливом зазначеного строку відповідач не надасть підписаний акт або не поверне його разом із письмовими запереченнями, на акті наданих послуг генеральним директором і головним бухгалтером позивача здійснюється напис «Заперечень і підписаного акту від замовника у встановлений строк не надійшло». Це означає, що зі сплином 5-ти денного строку рекламації не приймаються, а такий акт стає підставою для проведення остаточний розрахунків по даному договору, а обов'язки позивача вважаються виконаними належним чином.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо наданих послуг згідно з актами наданих послуг № VB-1112/02 та № VB-1112/03 від 30.10.2012р., а також відсутнє письмове обґрунтування відмови від підписання зазначених актів. Відтак, послуги за актами надання послуг № VB-1112/02 та № VB-1112/03 від 30.10.2012р. вважаються прийнятими відповідачем, що свідчить про виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати отриманих за даними актами послуг у сумі 16 800,00 грн.

Отже, загальна сума отриманих відповідачем за спірним договором послуг склала 67 200,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманих послуг загалом у сумі 19 800,00 грн.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги становить 47 400,00 грн.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг за представленим актом здачі-прийняття робіт та не надано доказів оплати отриманих послуг, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 47 400,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 2434,59 грн. - пені та 486,72 грн. - 3% річних, які розраховані окремо за кожним актом, за яким існує заборгованість відповідно до розрахунку позивача, доданого до заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 4.4 договору передбачено, що у випадку прострочки відповідачем строків платежу, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені в сумі 2434,59 грн., який доданий до заяви про зменшення позовних вимог, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, який доданий до заяви про зменшення позовних вимог, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 486,72 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Софійський» (01025, м. Київ, пров. Рильський, 5; код ЄДРПОУ 36411903) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10-А; код ЄДРПОУ 31057188) 47 400 грн. 00 коп. - боргу, 2434 грн. 32 коп. - пені, 486 грн. 72 коп. 3% річних та 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов