Рішення № 36145258, 11.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2013 р. Справа № 914/3903/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

до відповідача-1 Військової частини А-4324, с.Липники, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача-2 Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова, м.Львів

про стягнення 181 288,20 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Луцик С.В. - представник (довіреність №502-4247/2 від 21.12.2012р.);

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - Куцак В.Л.- представник (довіреність №57 від 09.01.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось з позовом до Військової частини А-4324 про стягнення 271 322,57 грн. заборгованості, з яких 229 509,66 грн. основного боргу, 8 620,42 грн. три проценти річних та 33 158,12 грн. пені. Згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог до стягнення заявлено 181288,20 грн. заборгованості, з яких 139 509,66 грн. основного боргу, 8 620,42 грн. три проценти річних та 33 158,12 грн. пені.

Ухвалою суду від 18.10.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.11.2013р.

Ухвалою суду від 06.11.2013р. до участі у справі було залучено іншого відповідача Квартирно - експлуатаційний відділ м.Львова та відкладено розгляд справи на 27.11.2013р.

Ухвалою суду від 27.11.2013р. розгляд справи відкладено на 11.12.2013р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача подав клопотання вх.№53040/13 від 11.12.2013р., яким просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідачем оплачено суму основного боргу за спожиту електричну енергію. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 620,42 грн. трьох процентів річних та 33 158,12 грн. пені підтримав повністю.

Відповідач-1 явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, вимог ухвал суду від 06.11.2013р. та 27.11.2013р. не виконав. Станом на 11.12.2013р. від відповідача-1 відзив, заяви, докази, витребувані ухвалами суду, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду спору на адресу суду не надходили.

Представник відповідача-2 подав заяву вих. №5713 від 09.12.2013р. (вх. №52534/13 від 09.12.2013р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копій платіжних доручень № 1828 від 28.11.2013р. та №1812 від 26.11.2013р.; копій реєстрів розподілу коштів №5627 від 02.12.2013р. та №5613 від 29.11.2013р. В судовому засіданні повідомив суд про оплату основного боргу повністю. Крім того, просив суд зменшити розмір пені, оскільки КЕВ м.Львова є бюджетною установою, фінансується з державного бюджету та немає інших джерел фінансування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача-1 за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, суд-

встановив:

27.06.2008р. між ВАТ „Львівобленерго" (з 19.04.2011р. у відповідності до вимог Закону України „Про акціонерні товариства" найменування змінено на ПАТ „Львівобленерго"; надалі - постачальник) та Військовою частиною А-4324 (надалі - споживач), укладено договip про постачання електричної енергії №90528 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії : зазначена в додатку №6 "Однолінійна схема".

Згідно п.2.1. договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п.2.2.2. договору постачальник зобов'язувався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: - в обсягах визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 "Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); - згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності енергопостачання схем електропостачання, визначених додатком №11 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; - із дотриманням граничних показів засобів обліку електричної енергії, визначених державними стандартами; - забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу електричну енергію проте, останній порушив свої зобов'язання, оплату за використану (куплену) електричну електроенергію не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.05.2010р. по 01.04.2013р., яка станом на дату подання позовної заяви становила 229 509,66 грн.

04.03.2010р. між ВАТ „Львівобленерго" (з 19.04.2011р. у відповідності до вимог Закону України „Про акціонерні товариства" найменування змінено на ПАТ „Львівобленерго"; кредитор), Військовою частиною А 4324 (боржник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (третя особа) було укладено договір про виконання обов"язку боржника іншою особою. Згідно якого у відповідності до ст.528 ЦК України боржник покладає, а третя особа приймає на себе обов"язок виконання всіх грошових зобов"язань боржника перед кредитором по оплаті за активну та реактивну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3%, інфляційні згідно з договором про постачання електроенергії № 90528 укладеним між кредитором і боржником.

Представником позивача була подана заява про уточнення (зменшення) позовних вимог (вх.№50117/13 від 27.11.2013р.), якою він просив суд стягнути з КЕВ м. Львова на користь ПАТ "Львівобленерго" 139 509,66 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 33 158,12 грн. пені та 8 620,42 грн. 3 % річних з простроченої суми, у зв'язку з оплатою відповідачем-2 основного боргу в сумі 90 000,00 грн.

Після подання заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідач-2 оплатив основний боргу на загальну суму 139 509,66 грн.

Позивач керуючись умовами п.4.2.1. договору, у зв'язку із внесенням платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, нарахував пеню за період з березня 2013р. по серпень 2013р., яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 33 158,12 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 8 620,42 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з КЕВ м.Львова 41 778,54 грн. з яких 8 620,42 грн. три проценти річних та 33 158,12 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1,ч.2 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. із змінами та доповненнями постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Між позивачем та відповідачем-1 27.06.2008р. укладено договір №90528 про постачання електричної енергії.

Згідно із п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Факт постачання позивачем електроенергії відповідачу-1 за період з 01.01.2013р. по 31.10.2013р. на суму 229 509,66 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем-1.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач-1 порушив умови договору, оплату за використану (куплену) електричну електроенергію не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.01.2013р. по 31.10.2013р., яка станом на момент подання позовної заяви (11.10.2013р.) становила 229 509,66 грн.

04.03.2010р. між ВАТ „Львівобленерго" (кредитор), Військовою частиною А 4324 (боржник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (третя особа) було укладено договір про виконання обов"язку боржника іншою особою № 10/189. Згідно якого у відповідності до ст.528 ЦК України боржник покладає, а третя особа приймає на себе обов"язок виконання всіх грошових зобов"язань боржника перед кредитором по оплаті за активну та реактивну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3%, інфляційні згідно з договором про постачання електроенергії № 90528 укладеним між кредитором і боржником.

Відповідно до ч.1 ст.528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після порушення провадження у справі, відповідач-2 згідно умов договору від 04.03.2010р. №10/189 про виконання обов"язку боржника іншою особою, здійснив оплату основного боргу на загальну суму 229 509,66 грн. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями №1598 від 15.10.2013р., №1745 від 14.11.2013р.; № 1828 від 28.11.2013р. та №1812 від 26.11.2013р.

Враховуючи, що згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог позивач просив стягнути 139 509,66 грн. судового збору, відтак в частині позовних вимог про стягнення 139 509,66 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 620,42 грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення 33 158,12 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За умовами п.1 договору від 04.03.2010р. №10/189 про виконання обов"язку боржника іншою особою, відповідач-2 прийняв на себе обов"язок виконання всіх грошових зобов"язань боржника перед кредитором по оплаті за активну та реактивну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3%, інфляційні згідно з договором про постачання електроенергії № 90528 укладеним між кредитором і боржником.

Позивач просить стягнути з відповідача-2 33 158,12 грн. пені нарахованої за березень-серпень 2013р.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд має право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, підтваою для зменшення розміру штрафних санкцій можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.

Враховуючи той факт, що КЕВ м. Львова є бюджетною установою, фінансується з державного бюджету та немає інших джерел фінансування, беручи до уваги вжиття відповідачем-2 усіх заходів для сплати заборгованості, враховуючи те, що розмір нарахованої позивачем пені становить надмірно велику суму, а також те, що стягнення з відповідача-2 вказаної суми у повному обсязі може негативно позначитися на подальшій господарській діяльності, використовуючи своє право надане ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, ст. 551 ЦК України, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%, відтак, до стягнення підлягає 16 579,06 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, обгрунтованим, який слід задоволити частково.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Так, згідно п.1 ч.1 ст.7 вказаного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи, що 27.11.2013р. позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, йому слід повернути з Державного бюджету України 1800,00 грн. судового збору.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру. Вказане положення узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у п.п.4.3. п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №15259 (#42548327) від 10.10.2013р. на суму 5 426,46 грн. Позивачу повернуто з Державного бюджету України 1800,00 грн. за подання заяви про зменшення позовних вимог, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3 626,46 грн.

Керуючись ст.26 Закону України "Про електроенергетику", п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.11, 525, 528, 530, 549, 551, 610-612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст.193, 230-232, 233, 275 ГК України та ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 83, 82-85, 115, 116 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м.Львова (79016, м.Львів, вул.Шевченка, 3а; код ЄДРПОУ 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) 8 620,42 грн. 3% річних, 16 579,06 грн. пені та 3 626,46 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 139 509,66 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. У задоволенні 16 579,06 грн. пені відмовити.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1800,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №15259 (#42548327) від 10.10.2013р., у зв"язку із поданням заяви про зменшення позовних вимог.

6. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 16.12.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.