Рішення № 36145217, 11.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19976/13 11.12.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Індагро Груп»простягнення 17 893,70 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Омельченко О.М.від відповідача:Тупікін І.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір» (надалі - ТОВ «Український папір») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індагро Груп» (надалі - ТОВ «Індагро Груп») про стягнення 849 331,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №3008 від 14.03.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 831 437,65 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 580,08 грн. та 3% річних у розмірі 3 313,62 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено 25.11.2013 р.

25.11.2013 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на не направлення позивачем претензії з метою досудового врегулювання спору.

В судовому засіданні 25.11.2013 р. судом оголошувалась перерва до 11.12.2013 р.

11.12.2013 р. представника позивача до канцелярії суду надійшли докази повного погашення відповідачем суми основної заборгованості, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача тільки пеню у розмірі 14 580,08 грн. та 3% річних у розмірі 3 313,62 грн. Вказана заява є фактично заявою про зменшення позовних вимог, яка приймається судом до розгляду.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовну заперечував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2013 р. між ТОВ «Український папір» (постачальник) та ТОВ «Індагро Груп» (покупець) було укладено договір поставки №3008 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити весь обсяг товару, зазначений в специфікації на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Пунктом 4.1 Договору розрахунки за товар, поставка якого передбачена даним договором, проводяться у вигляді безготівкових платежів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.2 Договору покупець, на підставі видаткової накладної проводить оплату поставленого товару протягом 35 календарних днів з моменту поставки.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 2 321 437,65 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами у період з 09.04.2013 р. по 16.08.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити пеню та 3% річних.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи (видаткові накладні, платіжні доручення) підтверджується передача позивачем та повна оплата відповідачем товару згідно Договору.

В той же час суд відзначає, що матеріали справи містять докази порушення відповідачем визначених Договором строків оплати поставленого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Індагро Груп» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 580,08 грн. та 3% річних у розмірі 3 313,62 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати від несплаченої суми, за кожен день прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 580,08 грн. є правомірною.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» відповідно до якої вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що відповідач після звернення до суду із даною позовною заявою та до розгляду справи судом в судовому засіданні повністю оплатив всю суму боргу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та вдвічі зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Український папір» до 7 290,04 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 313,62 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Індагро Груп» на користь ТОВ «Український папір» пені у розмірі 7 290,04 грн. та 3% річних у розмірі 3 313,62 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 7 290,04 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, згідно з п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індагро Груп» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. А, кім. 617; ідентифікаційний код 34528410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б; ідентифікаційний код 25394112) пеню у розмірі 7 290 (сім тисяч двісті дев'яносто) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 3 313 (три тисячі триста тринадцять) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя В.П. Босий