Ухвала суду № 36145114, 10.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4160/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Ватаманюк Р.В.

судді: Білоус О.В. Залімський І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в про визнання дій неправомірними та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача, щодо не повернення пенсійних коштів на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області по ОСОБА_2 на загальну суму 624,43 грн.; стягнути з відповідача, що зараховані на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_2 в розмірі 624,43 грн. Кошти повернути на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області МФО 315784 код ЗКПО 21318350, рахунок № 25606317827, код 14147267.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення, а справу направити для продовження розгляду.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, виходив із того, що вирішення зазначеного спору не відноситься до компетенції адміністративних судів, яка поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (п.5 ч.2 ст.17 КАС України). Спірні правовідносини сторін є майновими і не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої сторони. Спір, не містить ознак публічно - правового спору і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Такий висновок суду першої інстанції є передчасним та необґрунтованим.

Згідно з частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У пункті 1 частини першої статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин, що виникають між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства та юридичними чи фізичними особами.

Юрисдикція адміністративних судів визначається за: суб'єктом правовідносин (обов'язковим їх учасником є суб'єкт владних повноважень); змістом правовідносин (це відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням владних управлінських функцій, а також у зв'язку з формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно правові спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративний договір.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди;

Як слідує з матеріалів справи спір між сторонами виник на підставі укладено між сторонами договору №82 від 18.08.2009 року, а саме його виконання. Спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів охоплює весь спектр спорів, що виникають у відносинах, пов'язаних з адміністративними договорами, у тому числі спори щодо недійсності цих договорів, їх зміни чи розірвання.

За змістом частини четвертої статті 50 КАС суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, установлених законом.

Правовий статус органів Пенсійного фону України визначається Положенням про Пенсійний фонд України затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N384/2011 та Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 8-2.

Пунктом 1 Положення визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Відповідно до пункту 2.1 Положення, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах відповідно до покладених на нього завдань здійснює облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, збирає та веде облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року N 734 "Про впорядкування сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та раціональне використання коштів Пенсійного фонду України" передбачено, що у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.

З врахуванням наведених статтей та в контексті даної спірної ситуації слідує, що відповідач є уповноваженим банком щодо розпорядження коштами Пенсійного Фонду, а тому є належним відповідачем.

Відповідно до вказаних положень позивач являється суб'єктом владних повноважень і здійснює владні управлінські функції в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. При цьому, позивач вважає, що підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача зарахованих на поточний (картковий) рахунок покойного ОСОБА_2 в розмірі 624,43 грн надмірно виплаченої пенсії, є протиправною діяльність іншого учасника цих відносин, а саме відповідача.

Тому, виходячи із статусу учасників даних правовідносин (пенсійний орган - уповноважений банк), зміст спірних правовідносин виник у зв'язку із здійсненням позивачем владних управлінських функцій, а тому вказаний спір підлягає розгляду за правилами КАС України.

При цьому апеляційний суд вважає за необхідне вказати, на те, що хоча позивач і визначив відповідачем уповноважений банк, посилаючись на те, що дії останнього призвели до надмірної виплат, висновок про обґрунтованість позову в т.ч. і щодо визначення належного відповідача, правової природи самого стягнення, можливо зробити тільки на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених належними та допустимими доказами.

Також слід зазначити, що в адміністративному судочинстві, на відміну від цивільного та господарського судочинства, діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.ч. 4, 5 ст. 11, ч. 2 ст. 69, ч. 5 ст. 71 КАС України). Ця особливість, випливає із специфіки завдань адміністративного судочинства (ч. 1 ст. 2 КАС України) і, зокрема, покладає на адміністративний суд обов'язок самому вживати заходи по встановленню реального змісту спірних правовідносин, з'ясуванню питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (заміни неналежної сторони, необхідності участі в справі другого відповідача), визначення предмету та засобів доказування, встановленню належного способу захисту порушеного права чи встановлення компетенції.

При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Підстави для такого скасування наведені ч. 1 ст. 204 КАС України, до них відноситься: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, а відтак, вказану ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в про визнання дій неправомірними та стягнення коштів - скасувати.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.