Ухвала суду № 36143907, 11.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 816/1226/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі № 816/1226/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2013 року №0000081555/41, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7122 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3561 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 01 березня 2013 року №0000081555/41.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що публічне акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31820299; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та відповідно до свідоцтва №100334913 є платником податку на додану вартість з 05.05.2011 /а.с. 64-66/.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у. (28.99); виробництво автотранспортних засобів (29.10); дошкільна освіта (85.10), Функціонування театральних і концертних залів (90.4); вантажний автомобільний транспорт (49.41); постачання інших готових страв (56.29) /а.с. 51/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 13.02.2013 по 14.02.2013 проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Матадор" за листопад 2011 року та січень 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 15.02.2013 №1422/153-08/05762565 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за листопад 2011 року в сумі 3 384,00 грн та за січень 2012 року в сумі 3 738,00 грн;

- пункту 200.4 статті 200 ПКУ, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року в сумі 3 384,00 грн та за лютий 2012 року в сумі 3 783,00 грн /а.с.19/.

На підставі даних висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 01.03.2013 винесено податкове повідомлення-рішення №000008155/41, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 7122,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3561,00 грн /а.с. 11/.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до поданих ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2011 року та за січень 2012 року платником податків задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 3 384,00 грн - за листопад 2011 року та 3 738,00 грн - за січень 2013 року.

Однак, в ході проведення позапланової виїзної перевірки податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про завищення ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення по господарським операціям: за листопад 2011 року та за січень 2012 року з ТОВ "Матадор" (код ЄДРПОУ 31820299) на суму 3 384,00 грн - за листопад 2011 року та на суму 3 738,00 грн - за січень 2012 року. Крім того, податковий ревізор-інспектор зазначив, що внаслідок допущення даних порушень платником податків безпідставно заявлено вищевказані суми до бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

При цьому, вищезазначені доводи відповідач мотивує відомостями баз даних ДПС України. Зокрема, зазначає, що відносно вищезазначеного контрагента встановлено порушення положень статті 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, встановлено також відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 років. Крім того, посилається на те, що при проведенні перевірки візуально встановлено, що підписи посадової особи - директора ТОВ "Матадор"- ОСОБА_2 на первинних документах різних періодів різняться між собою та ставлять під сумнів реальність здійснення поставки товарів. З врахуванням викладеного, контролюючий орган стверджує про нікчемний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентом, у зв'язку з чим наголошує на відсутності у ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" права на віднесення сум ПДВ по таким господарським операціям до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів.

Разом з тим, колегія суддів не погоджуючись з вищевказаними доводами Кременчуцької ОДПІ вважає за необхідне зазначити наступне.

На момент виникнення та реалізації спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) передбачався статтею 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вищезазначене свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з ПДВ та відповідно бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пунктами 201.4 та 201.6 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Встановлено, що 27.10.2011 між ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (покупець) та ТОВ "Матадор" (постачальник) укладено договір №11/0984/70, за умовами якого постачальник зобов'язувався провести постачання продукції (товару) покупцеві відповідно до специфікації, яка являє собою невід'ємну частину даного договору. Постачання продукції відбувається на умовах самовивозу. Загальна сума договору складається із сум усіх специфікацій. Розрахунок відбувається по факту постачання, за ціною зазначеною у специфікації. Приймання (здача) продукції відбувається за кількістю, відповідно до товаро- транспортних документів. Строк дії договору - з моменту його укладення до 01.11.2012 /а.с. 27/.

На підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей у вищезазначеного контрагента позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних №643 від 10.11.2011, №26 від 24.11.2011, №33 від 29.11.2011, №47 від 24.01.2012 /а.с. 33-35/.

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди за датою їх отримання, що відповідачем у справі не заперечується /а.с. 32, 45/.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрованими як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Що стосується зауважень до оформлення податкових накладних у акті перевірки, а саме щодо тієї обставини, що під час проведення перевірки візуально встановлено, що підписи посадової особи - директора ТОВ "Матадор"- ОСОБА_2 на первинних документах різних періодів різняться між собою та ставлять під сумнів реальність здійснення поставки товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" закріплено, що податкова накладна визнається недійсною лише у єдиному випадку - заповнення її іншою особою, ніж зазначено у цьому пункті, а саме: особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

З огляду на вищевикладене, встановлено, що податкові накладні оформлено у відповідності до вимог закону, чинного на момент їх складення, скріплені печаткою контрагенту. Крім того, факт проведення операції підтверджено іншими документами по угоді.

Відтак, наведені документи підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Матадор" товарно-матеріальних цінностей відповідно до специфікацій наявних у матеріалах справи та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів адміністративного позову надано копії специфікацій /а.с. 28-31/, видаткових та прибуткових накладних /а.с. 38, 41, 44, 49/, рахунків на оплату та платіжних доручень /а.с. 36, 37, 39, 40, 42, 43, 47, 48/.

Встановлено, що вищевказані специфікації, накладні та рахунки-фактури відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються як належний доказ у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується виписками установ банків про рух коштів на рахунках, копіями платіжних доручень.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Матадор", здійснювалося автотранспортом позивача, на підтвердження чого позивачем надано копії посвідчення про відрядження водія, подорожного листа вантажного автомобіля /а.с. 70-71/.

Колегія суддів зазначає, що зауваження до форми та порядку проведення розрахунків, а також транспортування товарів відсутні.

Фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність вимогам якості підтверджується накладними, відмітками в книзі складського обліку матеріалів /а.с. 38, 67, 68, 72, 73, 75-80, 83-89/, сертифікатами якості, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 69,74, 81-82/.

Придбані товарно-матеріальні цінності ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано копії карток складського обліку матеріалів /а.с. 67, 68, 72, 73, 75-80, 83-89/.

Таким чином, в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірної господарської операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість та підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення такої господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на результати перевірок контрагенту позивача та встановлення порушень вимог податкового законодавства України в ланцюгах постачання як на підставу для зменшення добросовісному платнику податків (яким є позивач) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість суперечать практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, відповідно до якої: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства, допущені його контрагентом.

Податиковим органом не спростовані данні документів платника податків. Належні докази не реальності операціяй не надані.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем доказів в обґрунтування висновків податкової інспекції, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не надано.

Враховуючи вищезазначене, є доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01.03.2013 №0000081555/41 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі № 816/1226/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013 р.