Рішення № 36143801, 16.12.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23442/13-ц

Провадження №2/761/7817/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

в с т а н о в и в :

В вересні 2013 р. позивач ПАТ «Київенерго» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі - 1630,30 грн., 3 % річних в сумі - 108,92 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі - 126,80 грн., а також понесених позивачем судових витрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що хоча між сторонами не було укладено договору про надання послуг з електропостачання, проте позивач, як визнаний державою монополіст на ринку постачання електричної енергії в м. Києві не має права в односторонньому порядку розривати відносини, що фактично склалися між сторонами, і здійснює поставку електроенергії, до квартири відповідача за адресою: АДРЕСА_1, проте відповідач відмовляється проводити оплату в повному обсязі за використану електроенергію, внаслідок чого утворився борг станом на 01.07.2013 року, який становить - 1630,30 грн., оскільки відповідач у добровільному порядку борг не погашає, позивач вимушений був звернутися до суду за його примусовим стягненням, а також просив суд стягнути інфляційні втрати та 3,0 % річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві підстав, пояснивши, що розрахунок боргу зроблений бухгалтерією позивача вірно згідно затверджених тарифів. Сума розрахунку вже включає в себе пільгу відповідача як учасника ліквідації аварії на ЧАЕС. Договір із боржником не укладався, але енергія надається, а він сплачує за отриману електроенергію, тобто усна домовленість має місце. Застосування строку позовної давності в даному випадку не відповідає вимогам закону, оскільки позовна давність переривалась, так як боржник сплачував майже кожного місяця і інколи була переплата.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що договір між ним і позивачем не укладався і розмір боргу розрахований невірно, оскільки він є інвалідок 1 групи, учасником ліквідації наслідків на ЧАЄС, і тому йому передбачено 50% знижку по сплаті коштів за електроенергію та інші виплати. Увесь час він проплочує тільки 50% від суми, зазначеної в квитанції і не розуміє причини виникнення боргу. Просив застосувати 3-х річний строк позовної давності та взагалі в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Так, у відповідності до статутних документів позивач є юридичною особою, що здійснює діяльність з розподілення і постачання електроенергії (а.с.10-11).

У відповідності з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. за № 1357 споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що відповідач фактично користуються електроенергією, між сторонами договір укладено не було, оскільки в порушення вимог п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. за № 1357, відповідач, як споживач електроенергії не уклав з позивачем договір і не вносить своєчасно і в повному обсязі плату за надані послуги з електропостачання.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п. 42 Правил користування електричною енергією для населення споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів; забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них у разі розміщення приладу обліку в квартирі або на іншому об'єкті споживача; невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та правил.

Згідно з п. 19, 20 Правил користування електричною енергією для населення, п. 11 договору відповідач був зобов'язаний щомісячно проводити оплату за використану електроенергію не пізніше 10 числа наступного місяця, або в термін, вказаний в платіжному документі.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг електропостачання, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги, а тому посилання відповідача про відсутність правових підстав у ПАТ «Київенерго» на стягнення боргу і звернення до суду за відсутністю підписаного між ними договору суд не приймає до уваги, як необґрунтоване.

Також, згідно із розрахунком боргу (а.с.4, 12-15) заборгованість відповідача за спожиту ним електричну енергію, відповідно до показників електролічильника, який встановлений в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, на яку відкрито особовий рахунок НОМЕР_2 станом на липень 2013 року становить - 1630,30 грн.

Згідно з п. 28 Правил користування електричною енергією для населення, у разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та надати довідки, що підтверджують його неплатоспроможність. Проте вищезазначених дій відповідач не вчиняв.

Судом було надано оцінку обставинам правильності нарахування коштів за електроенергію в зв»язку з посиланням відповідача про неврахування при розрахунку боргу пільги учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 50% від всієї суми боргу. Так, згідно даних загальної карточки особового рахунку НОМЕР_2 на ОСОБА_1 АДРЕСА_1, зазначено про наявність пільги учасника ЧАЕС 1 категорії - 50% із лімітом - 75. При розрахунку боргу і суми до сплати зазначено у розрахунку за кожний місяць про наявність дотації 37,50 кВт/ч, ліміт - 75, 50%, з чого вбачається про нарахування пільги у відповідності до вимог п.а Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» №879 від 01.08.1996 року. За таких обставин, посилання відповідача про порушення вимог законодавства і неврахування його 50% пільги позивачем не відповідає вимогам закону.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням, а тому посилання відповідача на незаконність нарахування йому коштів інфляційних витрат і 3% річних є невірними.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ч.3. ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Між тим, відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

В судовому засіданні відповідачем було заявлене клопотання про застосування строку позовної давності. Однак, з загальної картки відповідача про стан оплати за електроенергію (а.с.12-14) вбачається, що останній майже щомісячно вносив плату за користування електроенергією, а у липні-серпні 2013 року, квітні 2012 року, червні 2011 року, червні,лютому 2010 року, червні,листопаді 2009 року та в інших минулих роках відбувались переплати, що свідчить про визнання ним свого боргу та переривання строку позовної давності, тому клопотання про її застосування судом задоволенню не підлягає.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з споживача - власника квартири ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі - 1630 грн. 30 коп.; кошти 3 % річних в розмірі - 108 грн. 92 коп. та інфляційну складову боргу в сумі - 126 грн. 80 коп.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі - 229,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 509, 525, 526, 625, 714 ЦК України; ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»; Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. за № 1357 з подальшими змінами та доповненнями, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі - 1 630 /одна тисяча шістсот тридцять/ грн. 30 коп. на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк» (МФО 322669); кошти 3 % річних в розмірі - 108 (сто вісім) гривень 92 коп. та інфляційну складову боргу в сумі - 126 /сто двадцять шість/ грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі - 229 /двісті двадцять дев'ять/ грн. 40 коп. на р/р № 26008013002300 у АТ «Сбербанк Росії» (МФО 320627).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: