Постанова № 36143588, 11.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/4119/13-а

11.12.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 31.10.13 у справі № 801/4119/13-а

за позовом Колективного підприємства "Експрес-Сервіс" (вул. М. Залки, буд.3 кв.53,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.13 позовні вимоги Колективного підприємства "Експрес-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0004251502 від 06.03.2013 року, прийняте стосовно Колективного підприємства "Експрес-Сервіс", про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4155(чотири тисячі сто п'ятдесят п'ять ) гривень 00 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0004061502 від 06.03.2013 року, прийняте стосовно Колективного підприємства "Експрес-Сервіс", про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1407( одна тисяча чотириста сім) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства "Експрес-Сервіс" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 15.02.2012 року по 21.02.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Колективного підприємства "Експрес-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП "Алянс" (код за ЄДРПОУ 32468182), ПП "Скипер" (код за ЄДРПОУ 37081677) за період 01.01.2009 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складений Акт № 1079/15-2/32468423 від 22.02.2012 року (а.с.21-36), яким виявлені порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2012 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5299,00 гривень, у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 3811,00 гривень, за 1 квартал 2012 року на суму 1488,00 гривень;

- п.185.1 ст.185, п.198.1. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2012 року із змінами та доповненнями, завишення податкового кредиту на суму 3324,00 гривень, а саме: за грудень 2011 року - 324,00 гривень, січень 2012 року - 10,00 гривень, що привело до заниження ПДВ до сплати до бюджету у сумі 3324,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби були прийняти податкові повідомлення-рішення №0004251502 від 06.03.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4155,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 3324,00гривень та за штрафними санкціями в розмірі 831,00 гривень, та №0004061502 від 06.03.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1407,00 гривень.

Відповідачем зазначено, що господарські операції позивача з контрагентами мають ознаки фіктивності та укладені між позивачем та його контрагентами для надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Як підтверджується матеріалами справи, між Колективним підприємством "Експрес-Сервіс" (Покупець) та КП "Альянс" (Продавець) укладено договір №1618 від 27.12.2011 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належне йому майно, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити таке майно.

Відповідно до матеріалів справи, у грудні 2011 року Колективне підприємство "Експрес-Сервіс" отримало від КП "Альянс" матеріали на загальну суму 19886,40 гривень, у тому числі ПДВ 3314,40 гривень.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- видаткова накладна №2015 від 27.12.2011 року на суму 9972,00 гривень, у тому числі ПДВ 1662,00 гривень;

- податкова накладна №222 від 27.12.2011 року на суму 9972,00 гривень, у тому числі ПДВ 1662,00 гривень;

- видаткова накладна №2029 від 28.12.2011 року на суму 9914,40 гривень, у тому числі ПДВ 1652,40 гривень;

- податкова накладна №243 від 28.12.2011 року на суму 9914,40 гривень, у тому числі ПДВ 1652,40 гривень.

Придбані матеріали були у повному обсязі оплачені (в сумі 19886,40 гривень) Колективним підприємством "Експрес-Сервіс" шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь КП "Альянс", що підтверджується фіскальними чеками, а саме:

- фіскальний чек №2802 від 27.12.2011 року на суму 9972,00 гривень, у тому числі ПДВ 1662,00 гривень;

- фіскальний чек №2819 від 28.12.2011 року на суму 9914,40 гривень, у тому числі ПДВ 1652,40 гривень.

В бухгалтерському обліку Колективного підприємства "Експрес-Сервіс" господарські операції з отримання матеріалів від КП "Альянс" відображені у повному обсязі в сумі 19886,40 гривень, у тому числі:

- за кредитом субрахунку №372 "Розрахунки з підзвітними особами" в сумі 16572,00 гривень в кореспонденції із дебетом субрахунку №201 "Матеріали";

- за кредитом субрахунку №372 "Розрахунки з підзвітними особами" в сумі 3314,40 гривень в кореспонденції із дебетом субрахунку №644 "Податковий кредит".

Судом встановлено, що у січні 2012 року Колективне підприємство "Експрес-Сервіс" отримало від ПП "Скипер" матеріали на загальну суму 8500,00 гривень, у тому числі ПДВ 1416,67 гривень.

На підтвердження отримання матеріалів від ПП "Скипер", позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- видаткова накладна №30 від 27.01.2012 року на суму 8500,00 гривень, у тому числі ПДВ 1416,67 гривень;

- податкова накладна №263 від 27.01.2012 року на суму 8500,00 гривень, у тому числі ПДВ 1416,67 гривень.

Придбані матеріали були у повному обсязі оплачені (в сумі 8500,00 гривень) Колективним підприємством "Експрес-Сервіс" шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП "Скипер", що підтверджується фіскальним чеком №0689 від 27.01.2012 року на суму 8500,00 гривень, у тому числі ПДВ 1416,67 гривень.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПКУ, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, фіскальними чеками підтверджується отримання та сплата товару у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу, висновок якої був долучений до матеріалів справи.

Так, згідно з Висновком № 18/13 судово-економічної експертизи від 25.09.2013 року, висновки акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №1079/15-2/32468423 від 22.02.2013 року, щодо заниження податку на прибуток на суму 5299,00 гривень та завишення податкового кредиту на суму 3324,00 гривень, що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет в сумі 3324,00 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Колективного підприємства "Експрес-Сервіс" не підтверджуються.

Отримані від контрагентів - КП "Альянс", ПП "Скипер" товари використані у господарській діяльності, а саме для реконструкції стел, що належать фірмі "ТЕС".

Між Колективним підприємством "Експрес-Сервіс" (Виконавець) та Фірмою "ТЕС" (Замовник) укладено договір №05 від 05.01.2011 року, відповідно до якого Виконавець приймає на себе обов'язок з виготовлення та монтажу, реконструкції, ремонту, поточному обслуговуванню цінових стел для АЗС.

Також, Колективним підприємством "Експрес-Сервіс" (Виконавець) та Фірмою "ТЕС" (Замовник) укладено аналогічний договір на 2012 рік №10-00000001 від 05.01.2012 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- акт №10-0000073 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.12.2011 року на суму 68400,00 гривень, у тому числі ПДВ 11400,00 гривень;

- акт №10-0000021 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.04.2012 року на суму 13750,00 гривень, у тому числі ПДВ 2291,67 гривень;

- акт №10-0000015 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.03.2012 року на суму 11000,00 гривень, у тому числі ПДВ 1833,33 гривень;

- акт №10-0000005 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2012 року на суму 7650,00 гривень, утому числі ПДВ 1275,00 гривень.

Таким чином, висновком експерта встановлено, що реальність господарських операцій позивача з придбання товарів у контрагента та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Колективним підприємством "Експрес-Сервіс" з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ\/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини також підтверджуються висновком судово - економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи ( вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 року, яким визначено винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України - ОСОБА_4, яка була засновником КП "Альянс" - контрагента Колективного підприємства "Експрес-Сервіс") не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у вказаному вироку нічого не зазначено щодо здійснення фіктивних правочинів КП "Альянс" саме з Колективним підприємством "Експрес-Сервіс".

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 1079/15-2/32468423 від 22.02.2012 року про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від №0004251502 від 06.03.2013 року та № 0004061502 від 06.03.2013 року.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у пункті четвертому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.13 у справі № 801/4119/13-а змінити, виклавши пункт четвертий резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства "Експрес-Сервіс" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.13 у справі № 801/4119/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва