Ухвала суду № 36143586, 11.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/7516/13-а

11.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник відповідача - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим - Політіка Людмила Володимирівна, довіреність № 619/9/10.0 від 16.09.13

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор" ОРГ" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 14.10.13 у справі № 801/7516/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор" ОРГ" (вул. Кірова, 5 кв.10,Уютне,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96555)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим (вул. Курортна, 57,Саки,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор"ОРГ" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим № 00000672200 від 29.04.2013р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.13 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор" ОРГ" до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 11.12.13 представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Бренд Строй" за період з 27.07.2009р. по 31.03.2012р.

За результатами перевірки 16.04.2013 р. складений акт № 262/22-00/36598500, яким зафіксовані порушення позивачем, зокрема, п.п 3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту на суму 64921 грн.

За результатами перевірки податковим органом 29.04.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000672200, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 64921 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 16230,25 грн.

Приймаючи до уваги, що податковий кредит був сформований позивачем у 2009-2010 рр., таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства " та норми Податкового кодексу України.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було визначено, що не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У п.201.6 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як встановлено п.201.7. ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту ( п.201.10 ст.201 ПК України).

Як зазначено в акті перевірки № 262/22-00/36598500 від 16.04.2013 р., позивач зависив податковий кредит за жовтень 2010р. на 64921,36 грн. в наслідок безпідставного віднесення до його складу сум податку, сплаченого під час проведення розрахунків за послуги надані ТОВ "Бренд Строй" .

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що діяльність вказаного контрагенту позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямована на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, укладені з ним договори не мали реального товарного характеру.

В матеріалах справи містяться копії оформлених ТОВ "Бренд Строй" податкових накладних №1656, №1657 від 30.09.2010р., що підтверджують виконання робіт на суми відповідно 177087 грн. ( в тому числі ПДВ 29514,63 грн.), 212440,37 грн. (в тому числі ПДВ 35406,73 грн.), докази перерахування йому вартості робіт, довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2010р.

Також, позивачем на підтвердження здійснення господарських правовідносин надані копії договорів оренди приміщень, ремонт яких був, за його твердженнями, проведений ТОВ "Бренд Строй" , копія договору підряду № 21 , укладеного 10.08.2010 р. з ТОВ "Бренд Строй", предметом якого було виконання робіт по ремонту магазина, офісу та складу ( с ремонтом фасаду) позивача.

Договір підряду №21 від 10.08.2010 р., податкові накладні №1656, №1657 від 30.09.2010р. від ТОВ "Бренд Строй" підписані ОСОБА_3, від позивача зазначений договір підряду підписаний директором ОСОБА_4

Судом першої інстанції був допитаний свідок - ОСОБА_3, яка пояснила, що ані договір підряду №21 від 10.08.2010 р., ані податкові накладні №1656, №1657 від 30.09.2010р. ніколи не підписувала, на цих документах стоїть не її підпис, з керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор"ОРГ" ніколи не зустрічалась.

Також, судом першої інстанції був допитаний свідок - ОСОБА_4, ( директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор"ОРГ" ), який пояснив, що особисто зустрічався з директором ТОВ "Бренд Строй" ОСОБА_3, яка підписувала договір підряду №21 від 10.08.2010 р., податкові накладні №1656, №1657 від 30.09.2010р.

Судова колегія критично оцінює показання свідка ОСОБА_4, який є заінтересованою особою по справі та більш об'єктивними вважає показання свідка ОСОБА_3, яка є особою не заінтересованою в результатах розгляду справи.

З урахуванням зазначеного, враховуючи пояснення свідків, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір підряду №21 від 10.08.2010 р., податкові накладні №1656, №1657 від 30.09.2010р. не можуть бути документами, яки підтверджують правильність формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2010р. на 64921,36 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв в межах та у спосіб, які передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем достатніх доказів обґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суперечать вимогам діючого законодавства та не підтверджені матеріалами справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор" ОРГ" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.13 у справі № 801/7516/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва