Постанова № 36143583, 03.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 2а/1570/4597/2011

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойко А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одесі, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року, у справі за позовом Державного підприємства "Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року позов задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2011 року №0006202310, на суму 121359 грн., та №0006212310, на суму 13401 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, так як податковим органом, в ході проведеної перевірки, встановлено, що позивачем неправомірно віднесено суми по господарським операціям з ПП "Енергоресурс" до складу свого податкового кредиту, оскільки вказаний контрагент є фіктивним. Крім того підприємством неправомірно включено суми сплаченого земельного податку до складу своїх валових витрат, оскільки ним документально не підтверджено використання даної земельної ділянки у своїй господарській діяльності.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.03.2011 року по 16.05.2011 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, про що складено акт №3210/23-1/01188477 від 23.05.2011 року, яким встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, а саме неправомірне віднесення позивачем вартості сплаченого земельну податку до складу своїх валових витрат;

- пп.7.2.3, пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірне включення позивачем до складу свого податкового кредиту, сум ПДВ по господарським операціям з ПП "Енергоресурс";

- пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 пп.6.3.3, п.6.3 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.16.1 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неправомірне надання своїм працівникам, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, податкових соціальних пільг.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.06.2011 року №0006212310 (щодо порушення по податку на додану вартість), №0004491701 (щодо порушення зі сплати податку на доходи фізичних осіб) та №0006202310 (щодо порушення при сплаті податку на прибуток підприємств).

За результатом встановлених обставин судом першої інстанції скасовано рішення №0006202310, у сумі 121359 грн., та рішення №0006212310, у сумі 13401 грн., з чим частково не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» - використання землі в Україні є платним.

Згідно з п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на час спірних правовідносин) - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судовою колегією встановлено, що ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» є фактичним користувачем земельної ділянки, за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога 55, яка використовується підприємством для забезпечення радіотелевізійним мовленням м.Одеси та Одеської області та у зв'язку із цим сплачує земельний податок. За вказаною адресою знаходяться будівлі ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр», що підтверджується свідоцтвом про право власності від 22.07.2009 року (а.с.155).

Податковим органом не встановлено заниження з боку позивача податкових зобов'язань по сплаті земельного податку на вказану земельну ділянку, тобто при здійсненні господарської діяльності підприємством використано дану ділянку для розміщення своїх споруд та при цьому сплачено земельний податок до бюджету, у розмірах встановлених законом.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки підприємством сплачено податок за земельну ділянку, яка використовуються ним у своїй діяльності - то вказані суми правомірно віднесено ним до складу валових витрат, а тому податкове повідомлення - рішення №0006202310 від 06.06.2011 року, у сумі 121359 грн., правомірно скасовано судом першої інстанції.

Разом з тим судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст.7 цього ж закону - податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно. Податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових неладних», затвердженого Наказом ДПА України № 244 від 30.06.2005 року.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 вищевказаного закону - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктами 2.4., 2.5 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» зазначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки, позивачем включено до складу свого податкового кредиту за червень-серпень та жовтень 2010 року, сплачений податок з ПДВ, на загальну суму 10721 грн., (а.с.18).

На формування розміру даного кредиту вплинули господарські операції з придбання будівних послуг, здійснені між позивачем та ПП "Енергоресурс" на підставі договорів підряду №12 від 30.07.2009 року, №16/02 від 16.07.2010 року, №09 від 06.08.2010 року, №08 від 06.09.2010 року, №10/06 від 10.07.2010 року (а.с.214-228).

На підтвердження даних господарських відносин позивачем надано лише копії відповідних договорів та жодних нових доказів (журнали ведення робіт, акти прийому-здачі, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення тощо) не надано ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду та у судове засідання до апеляційного суду позивач не з'явився.

При розгляді питання про правомірність формування податкового кредиту при здійснені господарських операцій з контрагентами, суди перевіряють товарність проведених операцій, що в даному випадку не зроблено судом першої інстанції, а тому незрозуміло з яких підстав виходив останній при задоволенні цих позовних вимог.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що на підставі наданих позивачем документів неможливо встановити факт здійснення будівних робіт, факт їх оплати та факт їх використання у своїй господарській діяльності, тобто позивачем жодним чином не підтверджено товарність проведених операцій, що є підставою для відмови в задоволені цієї частини позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовою колегією встановлено, що постанову суду оскаржено відповідачем, в частині скасування двох вищевказаних податкових повідомлень-рішень, а в частині відмови в задоволені решти позовних вимог - постанову суду не оскаржено сторонами у справі, а тому колегія суддів переглядає оскаржувану постанову суду в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року, в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0006212310 від 06 червня 2011 року, в сумі 13401 гривні, - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову - якою в задоволені цієї позовної вимоги - відмовити.

В решті - залишити постанову суду без мін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло