Ухвала суду № 36142461, 11.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12291/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч.1 ст. 41 КАС України справу за апеляційною скаргою позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просили:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України щодо виконання судових рішень;

- визнати протиправним повідомлення Державної казначейської служби України від 19.05.2013 р. №5-13/5065-12355, в якому Державна казначейська служба України відмовилась здійснити виключно і однозначно належну їй державну гарантію щодо виконання судових рішень з перекладанням його виконання на органи виконавчої служби;

- встановити наявність виключної однозначної компетенції (повноважень) Державної казначейської служби України на вчинення дій для здійснення гарантії держави, встановленої нормами ст.3 і ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо виконання судових рішень;

- зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити належне виконання судових рішень (Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20.07.2012 р. у справі №1715/13007/12; Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. у справі 1715/13007/12; Постанову Рівненського міського суду шляхом безспірного стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою», якою передбачено видатки в обсязі 153,9 млн. грн.;

- зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити у відповідності норм статей 3 та 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010 р. №85197/09/9104 шляхом безспірного стягнення коштів, передбачених бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою», якою передбачено видатки в обсязі 153,9 млн. грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачами подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Рівненського міського сулу від 16 жовтня 2009 року в адміністративній справі №2а-3370/09 визнано протиправними дії та зобов'язано УПФ України в м. Рівне провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р. (а.с. 18)

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010 р. у справі №85197/09/9104 апеляційну скаргу УПФ України в м. Рівне задоволено частково, постанову Рівненського міського суду від 16.10.2009 року по справі №2а-3370/09 скасовано та прийнятого нову, якою, позов ОСОБА_4 задоволено частково, визнано відмову протиправною та зобов'язано УПФ України в м. Рівне нарахувати та виплатити ОСОБА_4 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 16.10.2009 року на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум, в решті позовних вимог відмовлено (а.с. 19-20).

З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне листом від 25.06.2013 р. №249/13 повідомило ОСОБА_4, що нараховані пенсійні кошти в сумі 1663,04 грн. по перерахунку за Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010 року за період з 22.05.2008 по 16.10.2009 з урахуванням проведених раніше виплат було включено у відомості на виплату пенсій ще у червні 2012 року, проте зважаючи на те, що кошти на виплату пенсій за судовими рішеннями з Державного бюджету України не надходять, невиплаченими залишаються доплати по перерахунках пенсій за судовими рішеннями, включені у додаткові відомості на виплату пенсій за судовими рішеннями на вересень - грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року та січень - червень 2013 року, а тому при надходженні коштів з Державного бюджету України зазначені доплати до пенсій будуть виплачені.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 20.07.2012 р. в адміністративній справі №1715/13007/12 визнано бездіяльність протиправною та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30% Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати починаючи з 31 березня 2005 року по 30 березня 2009 року, з урахуванням проведених раніше виплат (а.с. 12).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. в адміністративній справі №1715/13007/12 Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20.07.2012 р. змінено, виключивши з резолютивної частини слова та цифри «по 30 березня 2009 року» (а.с. 13-14).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 зверталась до Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області із Заявою від 06.02.2013 р., в якій просила на виконання постанов Рівненського міського суду Рівненської області від 20.07.2012 р. та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. в адміністративній справі №1715/13007/12 здійснити стягнення належних станом на 01.02.2013 року коштів з боржника в розмірі 8845,20 грн. згідно таблиці обчислень (а.с. 7).

Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області Листом від 25.03.2013 р. №03-19/973 повернуло без виконання документи у справі №1715/13007/12 в зв'язку з тим, що вони не підлягають виконанню органом казначейства та оформлені з порушенням установлених вимог (а.с. 8).

В подальшому, 08.04.2013 року ОСОБА_5 звернулась до Державної казначейської служби України із Заявою про виконання судового рішення, у відповідь на яку Державна казначейська служба України Листом від 14.05.2013 р. №5-13/5065-12355 повідомила, що враховуючи те, що до майна належать також кошти, то у казначейства відсутні правові підстави для виконання рішень суду зобов'язального характеру, а тому ОСОБА_5 повертається Виконавчий лист, виданий Рівненським міським судом Рівненської області в адміністративній справі №1715/13007/12 з доданими документами для спрямування до відповідного органу виконавчої служби.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Виходячи з вимог Закону України «Про виконавче провадження», крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

Зокрема, ч. 2 ст. 3 вказаного вище Закону передбачено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з п. 6 вказаного Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів, стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб пакет документів, визначений цим пунктом.

Відповідно до п. 24 Порядку, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, документи, зазначені у пункту 6 цього Порядку подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, тобто до територіального органу Казначейства.

Отже, підсумовуючи зазначене, апеляційний суд вважає вірним висновок Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до якого відповідач - Державна казначейська служба України діяла у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством та не допустила протиправних дій чи бездіяльності стосовно позивачів, оскільки, відповідно до п. 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, документи, зазначені у пункту 6 цього Порядку подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, тобто до територіального органу Казначейства.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо встановлення судом наявності виключної компетенції (повноважень) відповідача на вчинення дій з виконання рішень судів, так як повноваження (компетенція) Державної казначейської служби України визначається законодавчими актами, а не рішеннями судів.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.