Ухвала суду № 36142362, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3384/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Грибан І. О.

при секретарі: Тур В. В.

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Труби А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 24.01.2013 року № 0000711720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 150,00 грн. (28 100,00 грн. за основним платежем та 14 050,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Чернігові ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності проведення господарських операцій за січень 2012 року та травень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Рокко» за липень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «ОВК-Технологія», за результатами якої складено акт від 19.12.2012 року № 2801/17/НОМЕР_2. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 28 100,00 грн., в тому числі за січень 2012 року на 12 333,00 грн., за травень 2012 року на 3 250,00 грн., за липень 2012 року на 12 517,00 грн., в результаті формування податкового кредиту з підприємствами, з якими не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності. Донараховано податку на додану вартість за актом перевірки 28 100,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 року № 0000711720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 150,00 грн.

В акті перевірки податковий орган посилається на довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.06.2012 року № 36/224/32218976 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального не підтвердження господарських відносин з ТОВ «Хозстройсервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року, якою за січень 2012 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Рокко» - по ланцюгу постачання з: ТОВ «Хозстройсервіс» - ТОВ «Рокко» - контрагенти/покупці; довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 12.10.2012 року № 151/224/32218976 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального не підтвердження господарських відносин з ТОВ «Гротта» їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року, якою за період грудень 2011 року, березень 2012 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Рокко» - по ланцюгу постачання з ТОВ «Гротта» - ТОВ «Рокко» - контрагенти/покупці; та акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 11.10.2012 року № 1155/226/34364633 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОВК-Технологія» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року, яким встановлено, що зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що ТОВ «ОВК-Технологія» має 9 стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. По ТОВ «ОВК-Технологія» відсутній факт реального вчинення господарських операцій з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року. Таким чином, ТОВ «ОВК-Технологія» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за липень 2012 року.

01.11.2011 року між позивачем та ТОВ «Рокко» укладено договір № 25/11 на комплексне обслуговування та додаткову угоду до нього (а.с.51-53). Відповідно до даного договору ТОВ «Рокко» доручає позивачу з моменту підписання і до терміну закінчення дії договору забезпечення комплексного рекламного обслуговування діяльності ТОВ «Рокко», а саме: виготовлення поліграфічної, шовкотрафаретної та сувенірної продукції; виготовлення та розміщення зовнішньої реклами; виготовлення та розміщення реклами в ЗМІ та на зовнішніх рекламних носіях; розміщення реклами в супермаркетах (на відеоносіях); виготовлення іншої рекламної продукції; поставка обладнання і матеріалів; послуги дизайну; інші види рекламних послуг. Так, в січні та травні 2012 року ТОВ «Рокко» поставлено позивачу товар (роботи, послуги), а останнім перераховано кошти на рахунок ТОВ «Рокко».

Також, 04.07.2012 року позивачем укладено договір № 0407-3 з ТОВ «ОВК-Технологія» (а.с.68). Відповідно до даного договору ТОВ «ОВК-Технологія» зобов'язується продати та передати у власність позивача металоконструкції та надати послуги з їх монтажу, а позивач зобов'язується прийняти продукцію від ТОВ «ОВК-Технологія» та оплатити її загальну вартість на умовах договору.

Реальність виконання господарських операцій з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: рахунками-фактури № 03/01 від 12.01.2012 року на суму з ПДВ 74 000,00 грн., № 03/05 від 03.05.2012 року на суму з ПДВ 19 500,00 грн., № 0407-3 від 04.07.2012 року на суму з ПДВ 75 100,00 грн., видатковими накладними № 152 від 27.01.2012 року на суму з ПДВ 20 000,00 грн., № 153 від 27.01.2012 року на суму з ПДВ 24 000,00 грн., № 159 від 27.01.2012 року на суму з ПДВ 30 000,00 грн., № 91 від 30.05.2012 року на суму з ПДВ 19 500,00 грн., № 54 від 31.07.2012 року на суму з ПДВ 27 600,00 грн., № 85 від 31.07.2012 року на суму з ПДВ 42 000, 00 грн., № 162 від 31.07.2012 року на суму з ПДВ 5 500,00 грн., податковими накладними від 20.01.2012 року № 152 на суму з ПДВ 20 000,00 грн., від 20.01.2012 року № 153 на суму з ПДВ 24 000,00 грн., від 27.01.2012 року № 159 на суму з ПДВ 30 000,00 грн., від 30.05.2012 року № 91 на суму з ПДВ 19 500,00 грн., від 04.07.2012 року № 54 на суму з ПДВ 27 600,00 грн., від 23.07.2012 року № 85 на суму з ПДВ 42 000,00 грн., від 31.07.2012 року № 162 на суму з ПДВ 5 500,00 грн. та платіжними дорученнями № 6 від 20.01.2012 року на суму 24 000,00 грн., № 7 від 20.01.2012 року на суму 20 000,00 грн.,№ 9 від 27.01.2012 року на суму 30 000,00 грн., № 48 від 30.05.2012 року на суму 19 500,00 грн., № 1 від 04.07.2012 року на суму 27 600,00 грн., № 4 від 23.07.2012 року на суму 42 000,00 грн., № 5 від 01.08.2012 року на суму 5 500,00 грн. (а.с.54-67, 69-78).

Надані первинні документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Рокко» та ТОВ «ОВК-Технологія» відповідають всім нормам чинного законодавства, що не заперечувалось представником відповідача.

Придбані конструкції несучі в подальшому надані в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Голд Ф'юче», що підтверджується договором про оренду обладнання від 05.01.2008 року № 01-10/Д (а.с.79-80) та актами прийому-передачі майна, що орендується (а.с.81-83).

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Голд Ф'юче» проведена звірка щодо орендованого обладнання, на підставі якої складено акт звіряння від 12.08.2013 із зазначенням адрес встановлених конструкцій несучих (а.с.84).

На тимчасове розміщення зовнішньої реклами у вигляді конструкцій несучих, саме за цими адресами, виконавчим комітетом Чернігівської міської ради надано дозволи, що підтверджується рішенням № 356 від 16.12.2011 року (а.с.85-88).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримано податкові накладні.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Наявні в матеріалах справи докази на думку колегії суддів доводять факт вчинення господарської операції, за наслідками якої виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідач правомірності своїх дій при винесенні спірного рішення не довів.

Доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст ухвали виготовлено 10.12.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.