Ухвала суду № 36141212, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10286/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Бойку А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - Мельніченко Вікторії Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Елпіс-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Приватне підприємство «Елпіс-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 26.04.2013 року № н/12/13/100000000/32956789 щодо порушення позивачем приписів митного та податкового законодавства, а тому вбачає підстави для його скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р» № 129 від 23/05/2013 року форми «Р».

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - Мельніченко Вікторія Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Київською регіональною митницею проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ПП «Елпіс-Україна» законодавства України з питань державної митної справи.

За результатами перевірки Київською регіональною митницею складено акт від 26.04.2013 року № н/12/13/100000000/32956789, за змістом якого перевіркою встановлено порушення ПП «Елпіс-Україна» декларування Підприємством недостовірних відомостей про митну вартість товару «перець роду Piper, чорний горошок» за МД від 29 березня 2012 року № 100190000/2012/313816, що призвело до порушення ним вимог статті 264 Митного кодексу України, згідно з якою заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Виявлене порушення призвело до заниження ПП «Елпіс-Україна» податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на 33411,32 грн.

Сума грошового зобов'язання, що визначена у податковому повідомленні-рішенні та підлягає сплаті до Держбюджету складає - 41764,15 грн., у тому числі штрафні санкції - 8352,83 грн., які передбачені п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.05.2013 року № 129, яким позивачу внаслідок порушення ним ст. 264 Митного кодексу України та ст. 190 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 41764,15 грн., в тому числі за основним платежем 33411,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8352,83 грн.

За наслідками подання заперечення на акт перевірки від 26.04.2013 року № н/12/13/100000000/32956789 Київською регіональною митницею надано відповідь від 20.05.2013 року № 14/6-17/6465, відповідно до якої, висновки, наведені в акті перевірки, відповідають нормам законодавства України, а заперечення від 16.05.2013 року № 108 до цього акта залишено без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження Міністерством доходів і зборів прийнято рішення від 19.06.2013 року № 5186/6/99-99-10-01-06-15 податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 23/05/2013 року № 129 залишено без змін, а скаргу ПП «Елпіс-Україна» від 30.05.2013 року № 118 - без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно ст. 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи є він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України врегульоване питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Зокрема визначено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 339 від 09.04.2008 року, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення покладено на митні органи, при цьому послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Державною митною службою України.

Згідно пункту 3.3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України № 74 від 31.01.2007 року, якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року за № 1766.

Пункт 3.4 вказаних Рекомендацій також передбачено, що якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов'язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Пунктом 14 Порядку № 1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

З аналізу наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним судом України у постанові від 06.02.2012 року № 21-365а11.

Судом першої інстанції було встановлено, що 05 липня 2004 року між позивачем та Фірмою «ELPIS» (Латвія) - Постачальник було укладено контракт № 01/10 від 05.07.2004 року з усіма змінами та доповненнями до нього, відповідно до умов якого фірма «ELPIS» (Латвія) зобов'язалася продати позивачу товар, зазначений у додатку до контракту на умовах FCA Ротердам - відповідно до правил «Інкотермс 2000».

На виконання умов Контракту, рахунку-фактури від 07 березня 2012 року № V-TROP-19820, позивачем було ввезено на митну територію України товар «перець роду Piper, чорний горошок». Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни Контракту, який має ознаки ф'ючерсного контракту, згідно якого ціни на товар обумовлюються сторонами завчасно та є незмінними протягом всього часу дії Контракту.

Підставою для проведення перевірки стали документи, отримані від митних органів Королівства Нідерланди (лист від 7 січня 2013 року № DIC_2012_10717), що надійшли до Київської регіональної митниці листом Департаменту боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями від 19 лютого 2013 року № 1594/08-35, а саме:

- копія рахунку-проформи від 7 березня 2012 року № V-TROP-19820;

- копія остаточного рахунку (рахунку-фактури) від 22 березня 2012 року №188090;

- копія накладної CMR від 21 березня 2012 року № 1527484;

- копія експортної декларації від 20 березня 2012 року МRN 12NL074E7B29C639C0;

- копія сертифікату походження № АЕ00470583 та інші.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем 29 березня 2012 року за МД № 100190000/2012/313816 було заявлено у вільний обіг товар «Перець роду Piper, чорний горошок».

Разом із вказаною МД до митниці були надані наступні документи: рахунок-фактура від 7 березня 2012 року № V-TROP-19820, контракт від 05 липня 2004 року № 01/10 (термін до 31 грудня 2012 року) та доповнення до нього від 5 березня 2012 року № 12/12, від 1 листопада 2008 року б/н, від 5 січня 2012 року б/н (пролонгація), накладна CMR від 21 березня 2012 року № 1527484 та інші необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення документи, які зазначені в гр. 44 МД від 29 березня 2012 року № 100190000/2012/313816.

Відповідач зазначав, що відповідно до товаросупровідних документів, наданих митними органами Королівства Нідерланди, відправником товарів являлась фірма «Catz International B.V.» (Blaak 22, ЗОН ТА Rotterdam, THE NETHERLANDS), продавцем товарів - компанія (ELPIS LTD, Ganibu Dambis 26, LV-1005 RIGA, Latvia).

Висновок відповідача щодо порушення вимог митного законодавства, зроблено в результаті вивчення документів, отриманих від митних органів Королівства Нідерланди, а саме: експортної декларації від 20 березня 2012 року № 12NL074E7B29C639C0, інвойсу від 22 березня 2012 року № 188090 до неї та документів наданих до митного оформлення, з чого встановлено, що вага брутто товарів становить 13160,00 кг., вага нетто складає 12900 кг., що відповідає вазі брутто та нетто, вказаній у міжнародній накладній CMR від 21 березня 2012 року № 1527484 та інвойсі від 22 березня 2012 року № 188090; відомості щодо відправника, одержувача, кількість місць, найменування товару, вага товару, відповідають тим, які заявлені при переміщенні товару в Україну за МД від 29 березня 2012 року № 100190000/2012/313816, але не співпадають відомості щодо вартості цього товару.

Тобто відповідач дійшов висновку, що документи, отримані від митних органів Нідерландів та документи, що використовувалися при здійсненні митного оформлення товару «перець роду Piper, чорний горошок» за МД від 29 березня 2012 року № 100190000/2012/313816 у Київській регіональній митниці не є автентичними, а отже, документи місять недостовірні відомості стосовно вартісних показників.

Однак, колегія суддів вважає правильним критичне сприйняття судом першої інстанції вказаних доводів відповідача з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач звертав увагу відповідача на той факт, що в додатку 1 до акту в розділі «Визначено митним органом у ході проведення перевірки», в графі тексту «Вартість товару згідно інвойсу наданого митними органами Королівства Нідерланди» було помилково, внаслідок механічної помилки, зазначено «Вартість товару згідно інвойсів наданих митними органами Королівства Бельгії», тобто позивач жодного відношення до поставки товарів із Королівства Бельгії не мав.

При цьому відповідач визнав зазначену помилку, однак жодних дій щодо усунення останньої не вчинив.

Водночас, згідно рахунку фактури (інвойсу) від 07 березня 2012 року № V-TROP-19820 та додатку № 12/12 від 05.03.2012 року до контракту № 01/10 від 05.07.2004 року та інших товаросупровідних документів вбачається, що продавцем товару «Перець роду Piper, чорний горошок» є компанія ELPIS LTD, Латвія. Фірма «Catz International B.V.» є лише відправником даного товару. Таким чином, всі документи позивачем оформлялися саме з продавцем - компанією ELPIS LTD, Латвія. Розрахунки за товар також безпосередньо здійснювався між позивачем та компанією ELPIS LTD, Латвія, що підтверджується платіжним дорученням та листом № 027 від 21.10.2012 року. Даний факт також підтверджується листом від 07.01.2013 року, наданим на запит Державної митної служби України Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції, з якого вбачається, що товари не були поставлені компанією «Catz International B.V.». Умови поставки були окреслені як FCA Роттердам, а товари були отримані ПП «Елпіс-Україна».

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем належним чином оформлено всі документи, у відповідності до положень статті 264 Митного кодексу України, Пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, а доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Разом з тим, висновок Київської регіональної митниці щодо порушення позивачем митного та податкового законодавства, зроблений з огляду на невключення позивачем витрат на транспортування до ціни товару «Перець роду Piper, чорний горошок», а тому зроблено висновок про доцільність повторного включення витрат на транспортування до ціни товару.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно рахунку фактури (інвойсу) від 07 березня 2012 року № V-TROP-19820 та додатка № 12/12 від 05.03.2012 року до контракту № 01/110 від 05.07.2004 року поставка товару «Перець роду Piper, чорний горошок» здійснюється на умовах FCA Роттердам (тобто витрати на транспортування сплачують Покупцем (Позивачем).

На підтвердження вищенаведеного, згідно графи 44 МД № 100190000/2012/313816 від 29 березня 2012 року вбачається, що при оформленні товару «Перець роду Piper, чорний горошок» позивач надав працівникам відповідача довідку транспортної компанії про розрахунок транспортних витрат № 26 від 26.03.2012 року.

Згідно зазначеної довідки про транспортні розходи № 26 від 26.03.2012 року транспортування товару «Перець роду Piper, чорний горошок» здійснювалося по маршруту м. Роттердам (Голландія) - м. Бориспіль (Україна). Витрати на транспортування по даному маршруту складали 24000,00 грн., були сплачені позивачем та включені ним до вартості товару, що вплинуло на коригування вартості товару «Перець роду Piper, чорний горошок» згідно графи 44 МД № 100190000/2012/313816 від 29 березня 2012 року, а саме: внаслідок чого, ціна товару із заявленої Позивачем 4,95 доларів США за 1 кг збільшилася до 5,86 кг доларів США за 1 кг.

Підтвердженням оплати витрат на транспортування товару є платіжне доручення № 2646 від 03 квітня 2012 року, з якого вбачається, що 03 квітня 2012 року позивач сплатив транспортній компанії ТОВ «ГРІСВІТ» витрати за транспортування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що викладені обставини справи відповідають дійсності та підтверджуються також тим фактом, що в оскаржуваному акті № н/12/13/100000000/32956789 невиїзної документальної перевірки дотримання ПП «Елпіс-Україна» відповідач зазначає, що в ході аналізу виявлено, що вартість витрат на транспортування товарів автомобілем за аналогічним маршрутом та вагою складає 19434,09 грн. Таким чином, як наслідок, витрати на транспортування товару за МД № 100190000/2012/313816 від 29 березня 2012 року складають 23865,00 грн., що відповідають сплаченими позивачем 24000,00 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач сплатив дійсні витрати за транспортні послуги, а тому подвійне коригування вартості товару відповідачем є протиправним.

Відповідно до п. 190.2 ст. 190 Податкового кодексу України визначено, що для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що операції з постачання товарів позивачем декларувались у встановленому чинним законодавством порядку, що підтверджується належним чином оформленою документацією.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що Приватним підприємством «Елпіс-Україна» не було допущено порушень ст. 264 Митного кодексу України, Податкового кодексу України, а тому дії Київської регіональної митниці щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за платежем податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 41764,15 грн. є протиправним.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, нарахування позивачу сум з податку на додану вартість визнано неправомірним, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому позовні вимоги ПП «Елпіс-Україна» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 129 від 23/05/2013 року форми «Р» підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - Мельніченко Вікторії Олександрівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.