Постанова № 36140942, 12.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2013 року 14:16 № 826/16984/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІБК» Євротехнології»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2013 р. № 0008042206за участю представників сторін:

від позивача: Голубєв О.В. (довіреність № 934 від 03.10.2013 р.)

від відповідача: Марчук Л.А. (довіреність № 6506/9/26-54-10-034 від 17.09.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 12.12.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК» Євротехнології» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2013 р. № 0008042206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2013 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК» Євротехнології» була залишена без руху з підстав не надання позивачем до позовної заяви майнового характеру документу про сплату судового збору в розмірі 2 294 грн., а також копії Акта перевірки від 20.08.2013 р. № 361/22-3/24373295, на який посилається позивач в позовній заяві.

Зважаючи на усунення позивачем у визначені судом строки недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16984/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12.12.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.09.2013 р. № 0008042206.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «ІБК» Євротехнології» вимог п. 198.6 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 1 128 166 грн. в т.ч.: за жовтень 2011 р. на 102 500 грн., за листопад 2011 р. на 377 500 грн., за грудень 2011 р. на 128 333 грн., за січень 2012 р. на 56 500 грн., за лютий 2012 р. на 126 667 грн., за березень 2012 р. на 150 833 грн., за квітень 2012 р. на 115 783 грн. та за травень 2012 р. на 70 050 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем в свою чергу були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 12.12.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю, зазначивши про те, що наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «БК «Палаццо» (код за ЄДРПОУ 31748459), а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «БК «Палаццо» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і право на формування податкового кредиту.

На підтвердження зазначеного, представником відповідача було зокрема наголошено, що за наслідками зустрічної звірки такого контрагента позивача - ТОВ «БК «Палаццо», контролюючими органами було встановлено відсутність даного підприємства за місцем його реєстрації, а також відсутність у ТОВ «БК «Палаццо» жодних матеріально-технічних (складських приміщень, вантажного транспорту, устаткування, інше) та трудових можливостей (на підприємстві працює одна особа - директор) для здійснення такого виду господарської діяльності, як виконання будівельних робіт (робіт з реконструкції об'єктів будівництва) у великих обсягах та на значні суми.

З приводу наведеного, представник відповідача також зазначив, що слідчим СВ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС було надано лист від 19.04.2013 року № 1091/07-09/086, в якому зазначено, що в провадженні слідчого відділу ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320121100900000086 від 26.03.2013 року, та досудовим слідством по зазначеному кримінальному провадженню встановлено, що певна група осіб діючи умисно та за попередньою змовою, тривалий час надавала послуги з протиправної конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, використовуючи реквізити СГД з ознаками фіктивності, серед яких зокрема і контрагент позивача ТОВ «БК «Палаццо», яке, в свою чергу, за адресою його реєстрації фактично ніколи не знаходилось.

Також, як наголосив представник відповідача, відповідно до протоколу допиту директора ТОВ «БК «Палаццо» ОСОБА_5, останній пояснив, що став директором ТОВ «БК «Палаццо» за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності, жодних поставок товарів, робіт (послуг), як директор вказаного підприємства не здійснював, первинних бухгалтерських, податкових, фінансово-господарських документів та податкових звітів не підписував.

Крім того, як зазначив представник відповідача, про фіктивну діяльність такого контрагента позивача ТОВ «БК «Палаццо» (протиправну діяльність спрямовану на ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди третім особам), свідчить також те, що зазначене товариство з 2011 р. не звітує до податкового органу з податку на прибуток, а за минулі звітні періоди ТОВ «БК «Палаццо» декларувався чистий прибуток в розмірі, що є в десятки (кількадесят) разів меншим від того, який би мав декларуватися (та сплачуватися відповідний податок) при наявності таких багатомільйонних оборотів, а отже - такий контрагент позивача є «мінімізатором податкових зобов'язань», та правовідносини платників податків (в тому числі позивача) із зазначеним суб'єктом господарювання, призводять до завдання шкоди Державному бюджету.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК» Євротехнології» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «БК «Палаццо» (код за ЄДРПОУ 31748459) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 20.08.2013 р. № 361/22-3/24373295, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 1 128 166 грн. в т.ч.: за жовтень 2011 р. на 102 500 грн., за листопад 2011 р. на 377 500 грн., за грудень 2011 р. на 128 333 грн., за січень 2012 р. на 56 500 грн., за лютий 2012 р. на 126 667 грн., за березень 2012 р. на 150 833 грн., за квітень 2012 р. на 115 783 грн. та за травень 2012 р. на 70 050 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме: у жовтні 2011 р. - травні 2012 р., позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «БК «Палаццо» (код за ЄДРПОУ 31748459), щодо виконання останнім на користь позивача будівельних робіт (робіт з реконструкції об'єктів будівництва) у великих обсягах та на значні суми.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 16.09.2013 р. № 0008042206, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 1 692 249 грн., з яких: за основним платежем - 1 128 166 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 564 083 грн.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.09.2013 р. № 0008042206 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві та в судових дебатах позивач (представник позивача) не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді, а саме: у жовтні 2011 року - травні 2012 року, позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «БК «Палаццо» (код за ЄДРПОУ 31748459), щодо виконання останнім на користь позивача будівельних робіт (робіт з реконструкції об'єктів будівництва: торгових приміщень, готелів, інше) у великих обсягах та на значні суми.

З приводу наведеного, між позивачем та контрагентом ТОВ «БК «Палаццо» було укладено ряд договорів субпідряду (копії наявні в матеріалах справи), на виконання яких сторонами були також складені (підписані) довідки про вартість виконаних робіт, Акти приймання-передачі виконаних робіт (копії наявні в матеріалах справи), та ТОВ «БК «Палаццо» виписано на користь позивача податкові накладні (копії також наявні в матеріалах справи) на загальну суму ПДВ - 1 128 166 грн., що в свою чергу було включено позивачем до складу податкового періоду: у жовтні 2011 р. в сумі 102 500 грн., в листопаді 2011 р. в сумі 377 500 грн., у грудні 2011 р. в сумі 128 333 грн., у січені 2012 р. в сумі 56 500 грн., у лютому 2012 р. в сумі 126 667 грн., у березні 2012 р. в сумі 150 833 грн., у квітні 2012 р. в сумі 115 783 грн. та у травні 2012 р. в сумі 70 050 грн.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «БК «Палаццо», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «БК «Палаццо», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на адресу позивача поштою було надіслано лист від 16.04.2013 р. № 9308/10/221-19 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «БК «Палаццо» (код за ЄДРПОУ 31748459).

Позивач листом від 24.04.2013 р. № 840 (вх. № 10174/10 від 25.04.2013 р.) повідомив, що оригінали всіх документів по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Палаццо» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. були вилучені згідно протоколу обшуку СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 27.03.2013 р.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано лист від СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27.03.2013 р. № 3056/33 (вх. № 1218/7 від 29.03.2013) та додатки до нього а саме:

- копію витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, про порушення кримінального провадження № 32013110030000033 по факту фіктивного підприємництва шляхом ухилення від сплати податків ТОВ «БК «Палаццо», та фактом ухиляння від сплати податків службовими особами ТОВ «ІБК «Євротехнології» у особливо великих розмірах;

- копію протоколу допиту директора ТОВ «БК Палаццо» ОСОБА_5;

- копію протоколу допиту директора ТОВ «ІБК «Євротехнології» ОСОБА_4;

- копію протоколу допиту головного бухгалтера ТОВ «ІБК «Євротехнології» ОСОБА_8;

- копії фінансово-господарських документів щодо взаємовідносин ТОВ «ІБК «Євротехнології» та ТОВ «БК «Палаццо».

У листі СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києві від 27.03.2013 р. № 3056/33 (вх. № 1218/7 від 29.03.2013 р.) зазначено наступне: «досудовим слідством встановлено, що в період 2010-2011 років невстановлена особа в порушення ст.ст. 81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст.ст. 56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст.ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», створила (придбала) на території м. Києва суб'єкт господарської діяльності ТОВ «БК «Палаццо», з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на здійснення фінансово-господарських операцій по переводу безготівкових коштів у готівку, формування витрат та податкового кредиту з ПДВ для інших суб'єктів господарської діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг».

Також, відповідно до протоколу допиту директора ТОВ «БК «Палаццо» ОСОБА_5, останній пояснив, що став директором ТОВ «БК «Палаццо» за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності, жодних поставок товарів, робіт (послуг), як директор вказаного підприємства не здійснював, первинних бухгалтерських, податкових, фінансово-господарських документів та податкових звітів не підписував.

Крім того, згідно наявних матеріалів справи, що також не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, контролюючим (податковим) органом було здійснено заходи щодо проведення зустрічної звірки (перевірки) контрагента позивача ТОВ «БК Палаццо», за наслідками чого було складено:

- Акт Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року від 14.05.2013 р. № 156/22-4/31748459.

Так, в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача, було встановлено, що у ТОВ «БК Палаццо» відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, відсутні трудові ресурси (працює одна особа - директор), виробниче обладнання, складські приміщення, транспорт, та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також, за наслідками зустрічної звірки такого контрагента позивача - ТОВ «БК «Палаццо», контролюючими органами було встановлено відсутність даного підприємства за місцем його реєстрації.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ТОВ «БК «Палаццо» - не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для здійснення такого виду діяльності, як виконання будівельних робіт (робіт з реконструкції об'єктів будівництва) у великих обсягах та на значні суми.

У зв'язку з цим, контрагент позивача ТОВ «БК «Палаццо» фактично не міг самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТОВ «БК «Палаццо» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності такими контрагентами позивача.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «БК Палаццо» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів), оскільки без наявності будь яких матеріальних та трудових можливостей, жодна господарська діяльність (а тим паче діяльність з будівництва та реконструкції будівель) здійснюватися не може.

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент ТОВ «БК «Палаццо» без наявності жодної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель (офісного приміщення, складів, технічних приміщень, гаражів, інше), устаткування, обладнання, транспорту, вантажних машин, а також відповідних трудових ресурсів (на підприємстві працює 1 особа - директор, а цивільних трудових договорів підприємством із фізичними особами не укладалося), мав змогу виконувати будівельні роботи (роботи з реконструкції об'єктів будівництва: торгових приміщень, готелів, інше) у великих обсягах та на значні суми, зважаючи на те, що обсяги таких робіт в десятки (кількадесят) разів перевищують трудові можливості ТОВ «БК Палаццо», а матеріальні можливості у ТОВ «БК «Палаццо» для здійснення задекларованого виду діяльності - взагалі відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні наголосив на тому, що зазначеними договорами субпідряду між позивачем та наведеним контрагентом ТОВ «БК «Палаццо» не було заборонено залучення останніми субпідрядних організацій з метою виконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, в даному випадку ТОВ «БК «Палаццо» вже виступав субпідрядною організацією по відношенню до основного замовника робіт (підрядною організацією виступав позивач), та доказів щодо укладення таким контрагентом позивача ТОВ «БК Палаццо» інших субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності достатніх трудових ресурсів (кваліфікованих кадрів) та матеріальної бази (зокрема складських приміщень, вантажного транспорту, устаткування, обладнання інше) для здійснення такого виду діяльності, як виконання будівельних робіт (реконструкції об'єктів будівництва) у великих обсягах та на значні суми - позивачем до суду надано також не було, та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що йому не відомо яким саме чином (власними силами або із залученням інших контрагентів), виконувалися такі договірні зобов'язання контрагентом ТОВ «БК Палаццо».

Крім того, як також підтверджується наявними у справі доказами, та жодним чином не було спростовано позивачем, слідчим СВ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС було надано відповідачу лист від 19.04.2013 року № 1091/07-09/086, в якому зазначено, що в провадженні слідчого відділу ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320121100900000086 від 26.03.2013 року, та досудовим слідством по зазначеному кримінальному провадженню встановлено, що певна група осіб діючи умисно та за попередньою змовою, тривалий час надавала послуги з протиправної конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, використовуючи реквізити СГД з ознаками фіктивності, серед яких зокрема і контрагент позивача ТОВ «БК «Палаццо», який, в свою чергу, за адресою його реєстрації фактично ніколи не знаходився, та зазначене завдало значної шкоди інтересам держави (Державному бюджету).

Також, як зазначив представник відповідача, та вказане підтверджується наявними матеріалами справи, про фіктивну діяльність контрагента позивача ТОВ «БК «Палаццо» (протиправну діяльність спрямовану на ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди третім особам), свідчить також те, що зазначене товариство з 2011 р. не звітує до податкового органу з податку на прибуток, а за минулі звітні періоди ТОВ «БК «Палаццо» декларувався чистий прибуток в розмірі, що є в десятки (кількадесят) разів меншим від того, який би мав декларуватися (та сплачуватися відповідний податок) при наявності таких багатомільйонних оборотів, а отже - такий контрагент позивача є «мінімізатором податкових зобов'язань», та правовідносини платників податків (в тому числі позивача) із зазначеним суб'єктом господарювання, призводять до завдання шкоди Державному бюджету.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ТОВ «БК «Палаццо» - за місцем його реєстрації не знаходиться (складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки), а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без їх фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати будівельні роботи (роботи з реконструкції об'єктів будівництва) у великих обсягах та на значні суми без наявності жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ТОВ «БК «Палаццо», а також його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема в розрізі правовідносин із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «БК «Палаццо» носять характер недійсних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства; підприємство було задіяне в незаконній схемі по конвертації грошових коштів та ухилення від сплати податків, за наслідками чого порушено кримінальну справу; при допиті в якості свідка по кримінальній справі директор ТОВ «БК «Палаццо» пояснив, що жодних господарських та інших документів від імені товариства не підписував та нікого на це не уповноважував (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - відсутність у товариства жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з виконання будівельних робіт (реконструкції об'єктів будівництва) у великих обсягах та на значні суми.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ТОВ «БК «Палаццо» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно вимог п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В даному випаду, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, податкові накладні від імені ТОВ «БК «Палаццо» на користь позивача були виписані (підписані) невідомою особою, оскільки, при допиті в якості свідка, директор ТОВ «БК «Палаццо» показав, що жодних бухгалтерських та первинних документів по господарських операціях від імені товариства не підписував та нікого на це не уповноважував, а отже на підставі таких неналежним чином оформлених податкових накладних не може формуватися податковий кредит з ПДВ.

Отже, враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ТОВ «БК «Палаццо» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Зазначена позиція узгоджується також із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» та позицією Вищого адміністративного суду України викладену у постанові від 20.02.2013 р. по справі К/9991/59642/12.

Також, постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 р. у справі № 21-421а11 встановлено, якщо податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

З огляду на зазначене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно зі ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість та право на формування валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «БК «Палаццо» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 16.09.2013 р. № 0008042206.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 19.12.2013 р.