Постанова № 36140476, 10.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.12.2013 р. справа №820/6810/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Іваненко Є.В.,

відповідача - Супрун В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройиндустрия», в порядку адміністративного судочинства висунув вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, №0000542211 від 17.08.2012 р., №0000552211 від 17.08.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті № 1635/22-106/14090900 від 03.08.2012 р., викладені в акті судження податкового органу є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених господарських операцій. З вказаних міркувань позивач вважав, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Посилаючись на викладені вище доводи, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (юридичний та фактичний правонаступник суб'єкта владних повноважень, котрий виніс спірні рішення - Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби), з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що викладені в акті № 1635/22-106/14090900 від 03.08.2012 р. судження ОДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Так, податкова інспекція пояснювала, що платник податків протиправно не відніс на збільшення доходів суму розбіжності в розмірі 165.999,00грн. між даними бухгалтерського обліку та податкового обліку; не включив до доходів суму умовно нарахованих процентів в розмірі 1.211,00грн. через неповернення по завершенню IV кварталу 2011 року одержаної поворотної фінансової допомоги; не включив до складу валових доходів 55.512,00грн. кредиторської заборгованості, котра залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності; у зв'язку із списанням на фінансовий результат дебіторської заборгованості по постачальникам зависив склад валових витрат на 61.138 грн. за І квартал 2011 року та на 38.669,00грн. в ІІІ-IV квартали 2011 року; відніс на збільшення витрат з податку на прибуток (396.385,00грн.) та податкового кредиту з ПДВ (79.277,00грн.) показники первинних документів, складених по зносинам з ТОВ «Металіст-будметалконструкція», що мали місце за нікчемним правочином та по нереальних господарських операціях; зависив податковий кредит з ПДВ у розмірі 4.944,00грн. по вартості послуг з міжнародного перевезення вантажу, які оподатковуються за нульовою ставкою. За твердженням територіального органу доходів і зборів всі перелічені судження є вірними та правильними. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення №0000542211 від 17.08.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 166.574,00 грн. (основний платіж - 166.573,00 грн., штраф - 1,00 грн.), №0000552211 від 17.08.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 105.276,25 грн. (основний платіж - 84.221,00 грн., штраф - 21.055,25 грн.) були винесені Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з посиланням на акт № 1635/22-106/14090900 від 03.08.2012 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Стройиндустрия» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного законодавства законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року».

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення всіх спірних рішень слугували викладені у згаданому акті судження суб'єкта владних повноважень про вчинення платником податків порушення ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, п.1 підрозділу IV розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: невключення до складу доходів суми розбіжності в розмірі 165.999,00грн. між даними бухгалтерського обліку та податкового обліку; порушення п.п.135.5.5 ст.135 Податкового кодексу України, а саме: невключення до складу доходів суми умовно нарахованих процентів в розмірі 1.211,00грн. через неповернення по завершенню IV кварталу 2011 року одержаної поворотної фінансової допомоги; про порушення п.14.1.11 ст.14 п.135.5.4 ст.135 Податкового кодексу України, а саме: невключення до складу доходів 55.512,00грн. кредиторської заборгованості, котра залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності; порушення п.п.11.2.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1 підрозділу IV розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: завищення валових витрат з податку на прибуток за рахунок списання на фінансовий результат дебіторської заборгованості по постачальникам у сумі 61.138 грн. за І квартал 2011 року та у сумі 38.669,00грн. за ІІІ-IV квартали 2011 року; порушення п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне збільшення витрат з податку на прибуток (396.385,00грн.) за рахунок показників первинних документів, складених у взаємовідносинах з ТОВ «Металіст-будметалконструкція», що мали місце за нікчемним правочином та по нереальних господарських операціях; про порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне збільшення податкового кредиту з ПДВ (79.277,00грн.) за рахунок показників первинних документів, складених у взаємовідносинах з ТОВ «Металіст-будметалконструкція», що мали місце за нікчемним правочином та по нереальних господарських операціях; про порушення ст.195, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне збільшення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4.944,00грн. по вартості послуг з міжнародного перевезення вантажу, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Розглядаючи справу, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що до 31.03.2011р. правовідносини з приводу справляння податку на прибуток були унормовані приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.04.2011р. врегульовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення згаданих актів законодавства, суд доходить висновку, що показник доходу, як одного з елементів механізму обчислення суми податку на прибуток, підлягав формуванню за рахунок проведення платником податків фінансово-господарських операцій (зокрема, за рахунок стану виконання господарських зобов'язань за фінансово-господарськими операціями), котрі мали наслідком зміну стану та структури активів такого платника податків. Дані бухгалтерського чи фінансового обліку за змістом норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не здатні самі по собі спричинити виникнення в діяльності платника податків доходу взагалі та прибутку зокрема.

Посилаючись в тексті акту № 1635/22-106/14090900 від 03.08.2012 р. на існування розбіжності в розмірі 165.999,00грн. між даними бухгалтерського обліку та податкового обліку ТОВ, податкова інспекція водночас з цим не наводить реквізитів жодних первинних документів та ознак тих господарських операцій, за якими у платника виник дохід в розмірі 165.999,00грн.

За висновком призначеної по справі судової економічної експертизи від 20.11.2013р. №8835 документально судження територіального органу доходів і зборів про вчинення платником податків порушення за даним епізодом не підтверджується.

В ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень висновків проведеної експертизи не спростував.

Жодних пояснень відносно господарських операцій та реквізитів первинних документів про виконання зобов'язань за такими господарськими операціями, що зумовили виникнення у платника податків у спірних правовідносинах доходу в розмірі 165.999,00грн., суб'єкт владних повноважень до суду не подав.

За таких обставин, слід дійти висновку про недоведеність за правилами ч.2 ст.71 КАС України та п.п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України, факту вчинення платником податків податкового правопорушення за епізодом заниження доходу в розмірі 165.999,00грн.

Епізод невключення до складу доходів суми умовно нарахованих процентів в розмірі 1.211,00 грн. через неповернення по завершенню IV кварталу 2011 року одержаної поворотної фінансової допомоги, як з'ясовано судом в ході розгляду справи, платником податків не оспорюється. На підтвердження вимоги позову в цій частині платник податків не подав до суду належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів, вимога в цій частині не обґрунтована доводами, котрі б з розумною достатністю спростовували факт вчинення податкового правопорушення. Окрім того, суд зауважує, що висновком призначеної по справі судової економічної експертизи від 20.11.2013р. №8835 підтверджено факт заниження платником розміру доходу за даним епізодом.

За таких обставин, слід дійти висновку про обґрунтованість суджень податкової інспекції за даним епізодом, що за визначеними розділом ІІІ, підрозділом 4 розділу ХХ Податкового кодексу України правилами обчислення податку на прибуток тягне нарахування основного платежу з податку на прибуток в розмірі 283,70 грн. У зв'язку з відсутністю підстав для скасування спірного податкового повідомлення - рішення за цим епізодом, суд не вбачає підстав для визнання неправомірним нарахування штрафу з податку на прибуток в розмірі 1,00грн.

Стосовно епізоду порушення платником податків у спірних правовідносинах п.14.1.11 ст.14 п.135.5.4 ст.135 Податкового кодексу України, а саме: невключення до складу доходів 55.512,00грн. кредиторської заборгованості, котра залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, суд зазначає, що наявними у справі документами підтверджується факт виконання позивачем, ТОВ «Стройиндустрія» зобов'язань перед кредитором - ТОВ «Артніс». Дана обставина підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2012р. по справі №5023/8922/11, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. по справі №5023/8922/11, постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012р. по справі №5023/8922/11, постановою головного державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ від 02.04.2012р. «Про відкриття виконавчого провадження ВП №33067618», постановою старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ від 28.11.2012р. «Про закінчення виконавчого провадження ВП №33067618».

При цьому, факт винесення господарськими судами рішення про стягнення з ТОВ «Стройиндустрия» належної кредитору суми коштів спростовує припущення податкової інспекції про збіг строку позовної давності.

Виконання зобов'язання за змістом п.14.1.54 ст.14 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.061999р. за № 391/3684; діяло до 18.03.2013р.), Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за №336/22868; дата набрання чинності - 19.03.2013р.) унеможливлює виникнення доходу.

За таких обставин, слід дійти висновку про недоведеність за правилами ч.2 ст.71 КАС України та п.п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України, факту вчинення платником податків податкового правопорушення за епізодом.

Вирішуючи спір в частині викладеного в акті епізоду порушення платником п.п.11.2.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1 підрозділу IV розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: завищення валових витрат з податку на прибуток за рахунок списання на фінансовий результат дебіторської заборгованості по постачальникам у сумі 61.138 грн. за І квартал 2011 року та у сумі 38.669,00грн. за ІІІ-IV квартали 2011 року, суд зазначає, що ані приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України не містять імперативної вказівки на те, що прийняття суб'єктом господарювання певного рішення в бухгалтерському обліку має безумовним наслідком зміну підстав та розміру податкового обов'язку.

В ході розгляду справи суд неодноразово витребовував у відповідача докази віднесення платником податків указаних вище сум до складу валових витрат з податку на прибуток. Проте, суб'єкт владних повноважень витребуваних судом доказів не подав. В акті перевірки № 1635/22-106/14090900 від 03.08.2012 р. жодних фактичних даних, котрі б підтверджували формування платником податків витрат за рахунок цих показників не викладено.

Висновком призначеної по справі судової економічної експертизи від 20.11.2013р. №8835 не встановлено віднесення ТОВ згаданих показників на формування витрат з податку на прибуток.

За таких обставин, слід дійти висновку про недоведеність за правилами ч.2 ст.71 КАС України та п.п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України, факту вчинення платником податків податкового правопорушення за епізодом.

Розглядаючи справу за викладеним в акті № 1635/22-106/14090900 від 03.08.2012 р. епізодом порушення платником п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне збільшення витрат з податку на прибуток (396.385,00грн.) та податкового кредиту з ПДВ (79.277,00грн.) за рахунок показників первинних документів, складених у взаємовідносинах з ТОВ «Металіст-будметалконструкція», котрі мали місце за нікчемним правочином та по нереальних господарських операціях, суд зазначає, що 15.09.2010 р. між позивачем, ТОВ «Стройиндустрия» (в якості покупця) та ТОВ «Металіст-Будметалконструкція» (в якості продавця) було укладено оформлений окремим письмовим документом договір №15/09, предметом якого є проектування та виготовлення продукції виробничо-технічного призначення (металоконструкцій).

Суд відмічає, що за формою, предметом домовленостей, змістом прав і обов'язків, умовами виконання зобов'язань згаданий договір закону не суперечить, а відтак, сприймається судом як належний та допустимй в розумінні ст.70 КАС України доказ вчинення правочину відповідно до ст.ст.202, 203 Цивільного кодексу України.

На виконання вимог суду і підтвердження доводу про реальність проведених в межах згаданого правочину господарських операцій позивач подав складені контрагентом видаткові накладні №РН-0000818 від 08.12.2011 року на суму 183.942,00грн. (в т.ч. ПДВ - 30.657,00грн., товар - металоконструкції, вага - 16,722т.), №РН-0000821 від 13.12.2011 року на суму 174.790,00грн. (в т.ч. ПДВ - 29.131,67грн., товар - металоконструкції, вага - 15,890т.), №РН-0000838 від 20.12.2011 року на суму 116.930,00грн. (в т.ч. ПДВ - 19.488,33грн., товар -металоконструкції, вага - 10,630т.) (а.с.20, 25, 26 т.3), а також податкові накладні №19 від 08.12.2011 року на суму 183.942,00грн. (в т.ч. ПДВ - 30.657,00грн.), №26 від 13.12.2011 року на суму 174.790,00грн. (в т.ч. ПДВ - 29.131,67грн.), №42 від 20.12.2011 року на суму 183.942,00грн. (в т.ч. ПДВ - 30.657,00грн.).

Загальна вартість товару і вага товару, що вказаний у перелічених первинних документах, збігається з вагою товару, наведеному податковою інспекцією на стор.15 акту № 1635/22-106/14090900 від 03.08.2012р. по епізоду взаємовідносин з ТОВ «Металіст-Будметалконструкція».

Оглянувши перелічені документи, суд не вбачає підстав для відхилення названих документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності господарських операцій та настання змін у стані і структурі активів сторін правочину, адже за змістом, формою та джерелом походження документи відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88). При цьому, суд бере до уваги, що матеріали справи не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність/існування у спірних правовідносинах обставин, з якими закон пов'язує втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також суд зазначає, що позивачем до суду не подано доказів оплати за поставлений товар у спірних правовідносинах, проте, оскільки питання виконання ТОВ «Стройиндустрия» зобов'язань по оплаті вартості товару за даними господарськими операціями податковою інспекцією у ході перевірки не досліджувалося, в основу спірних рішень мотиви відсутності розрахунків не покладалися, суд не знаходить підстав для додаткового дослідження даного питання у ході розгляду справи.

Суд відмічає, що в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б у спірних правовідносинах спростовували презумпцію добропорядності, добросовісності та сумлінності позивача, ТОВ «Стройиндустрия» як платника податків. Територіальний орган доходів і зборів при реалізації владної управлінської функції контролю таких даних не здобув, в тексті акту перевірки не відобразив, а отже в основу спірних рішень не поклав. Сумнівів щодо реальності зазначених господарських операцій у відповідача в ході перевірки не виникало, позаяк в тексті акту перевірки відповідних мотивів не відображено. Ані в ході перевірки, ані в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень не заперечував та не спростовував факт використання позивачем придбаних за спірним правочином товарів у власній господарській діяльності.

За висновком призначеної по справі судової економічної експертизи від 20.11.2013 р. №8835 документально судження територіального органу доходів і зборів про вчинення платником податків порушення за даним епізодом не підтверджується.

За таких обставин, слід дійти висновку про недоведеність за правилами ч.2 ст.71 КАС України та п.п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України, факту вчинення платником податків податкового правопорушення за цим епізодом.

Епізод збільшення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4.944,00грн. по господарській операції з міжнародного перевезення вантажу, які оподатковуються за нульовою ставкою, як з'ясовано судом в ході розгляду справи платником податків не оспорюється. На підтвердження вимоги позову в цій частині платник податків не подав до суду належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів, вимога в цій частині не обґрунтована доводами, котрі б з розумною достатністю спростовували факт вчинення податкового правопорушення.

Окрім того, суд зауважує, що висновком призначеної по справі судової економічної експертизи від 20.11.2013р. №8835 підтверджено факт заниження платником розміру доходу за даним епізодом.

За таких обставин, слід дійти висновку про обґрунтованість суджень податкової інспекції за даним епізодом, що за визначеними розділом V Податкового кодексу України правилами обчислення податку на прибуток тягне нарахування основного платежу з податку на прибуток в розмірі 4.944,00грн. У зв'язку з відсутністю підстав для скасування спірного податкового повідомлення - рішення за цим епізодом, суд з огляду на п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України не вбачає підстав для визнання неправомірним нарахування штрафу з податку на додану вартість в розмірі 1.236,00грн.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин за окремими епізодами самостійного визначення контролюючим органом грошового зобов'язання платника податків з податку на прибуток та ПДВ, а також за окремими епізодами нарахування штрафу, то позов належить задовольнити частково, а саме за винятком епізоду невключення до складу доходів суми умовно нарахованих процентів в розмірі 1.211,00грн. через неповернення по завершенню IV кварталу 2011 року одержаної поворотної фінансової допомоги (основний платіж з податку на прибуток - 283,70грн., штраф - 1,00грн.) та епізоду збільшення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4.944,00грн. по господарській операції з міжнародного перевезення вантажу, які оподатковуються за нульовою ставкою (основний платіж з ПДВ - 4.944,00грн., штраф - 1.236,00грн.), де обґрунтованість доводів платника податків не знайшла свого підтвердження.

За рештою епізодів слід визнати, що судовим розглядом не підтверджено обґрунтованості доводів суб'єкта владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України та п.п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ "Стройиндустрия" до Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000542211 від 17.08.2012 р. в частині основного платежу в розмірі 166.289,30 грн., №0000552211 від 17.08.2012 р. в частині основного платежу в розмірі 79.277,00 грн. та в частині штрафу в розмірі 19.819,25 грн.

У решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Роз'яснити, що постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13.12.2013р.

Суддя А.В. Сліденко