Постанова № 36140452, 12.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 грудня 2013 р. № 820/9721/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан В.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Салацької Я.І.,

представників

позивача - Копійка О.С.,

відповідача - Токаренка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів, Головне управління Державної казначейської служби України по Харківській області про скасування рішення та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - позивач, СП "УВРК" ТОВ), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просив скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 80700001/2013/0000013/1 від 04.06.2013 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00015 від 04.06.2013 року; стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю надмірно сплачені 6623 гривень 79 копійок податку на додану вартість, стягнути з державного бюджету України судовий збір у розмірі 149 грн. 11 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при здійсненні митного декларування правильно визначив митну вартість товарів за основним методом - за ціною договору. Підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару у спірних правовідносинах не було. Посилаючись на викладені вище доводи, представник позивача у судовому засіданні, просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Харківська митниця Міндоходів з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що в ході застосованої митницею процедури консультацій платник податків не виконав вимог митного органу, бо не подав витребуваних митницею документів, необхідних для застосування основного методу визначення митної вартості товару. У зв'язку з неможливістю застосування кожного наступного методу визначення митної вартості товару, митний орган застосував резервний метод відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Посилаючись на викладені вище доводи, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року по справі № 820/9721/13-а задоволено клопотання представника позивача та залучено до розгляду справи в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України по Харківській області.

Представник відповідача ГУДКС України по Харківській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно зі ст. 35 КАС України, заперечення на позов не надав. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ, під час здійснення імпортної зовнішньоекономічної операції за укладеним з резидентом Норвегії компанією Marine Harvest Norway AS контрактом №0408/07 від 04.08.2007р. в особі декларанта подав до Харківської обласної митниці вантажну митну декларацію від 04.06.13 №807010001/2013/806131 на товар "Лосось (сьомга) охолоджений, з головою, з хвостом, патраний. харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, виду: "SALМО SALAR" розмір: SUP1-2, SUP2-3, SUP5-6, SUP6-7, SUP7-8, SUP8-9, SUP9+; ваговий. Виробник "Marine Harvest Norway AS", (SТ400; М394; R110; N1115). Країна виробництва: NO. Торговельна марка відсутня. Дата виготовлення: травень 2013 р., 270 коробів (SUP1-2: 75 коробів, SUP2-3: 27 коробів; SUP5-6: 243 коробів; SUP6-7: 169 коробів; SUP7-8: 180 коробів; SUP8-9: 64 коробів; SUP9+: 27 коробів), пінопластові короби на дерев'яних піддонах." Митна вартість за одиницю товару від 6,00 до 7,55 дол. США.

При цьому, загальна митна вартість товару складалась з показників митної вартості окремих позицій товару, які відрізнялись між фізичними параметрами риби.

Внаслідок реалізації у спірних правовідносинах владної управлінської функції Харківською обласною митницею було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим прийнято рішення № 80700001/2013/0000013/1 від 04.06.2013 року "Про коригування митної вартості товарів", яким скориговано митну вартість товару до 125626,82 доларів США, а також рішення про відмову в митному оформленні товару у вигляді картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00015 від 04.06.2013 року. Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірних рішень суб'єкт владних повноважень обрав положення ст.ст. 55, 57, 64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про непідтвердження платником податків за наслідками процедури консультацій підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та наявність у розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на ідентичний товар.

З метою запобігання псування товару та випуску товару у вільний обіг згідно митного режиму позивачем було надано до митного органу нову митну декларацію №807010001/2013/806140 з митною вартістю, визначеною у відповідності до оскаржуваного Рішення, після митного оформлення якої позивачем відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було сплачено різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, у розмірі 6623,79 грн.

Про завершення митного оформлення декларації №807010001/2013/806140, сплати митних платежів (тобто ПДВ), зняття з митного контролю та дозвіл на вільне використання товару свідчить відтиск особистої номерної печатки інспектора митного органу згідно з наказом Державної митної служби України від 17.11.1998 року №723 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, а також введення в дію особистих митних забезпечень нового зразка".

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що правовідносини з визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування унормовані приписами глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України, котра включає статті з 57 по 64.

За правилами ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч.5 ст.57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч.7 ст.57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57).

Оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.69, 70, 71, 86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах на момент прийняття суб'єктом владних повноважень спірних рішень не існувало законодавчо запроваджених перешкод для визначення митної вартості імпортованого платником податків товару відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

Так, подані до митного оформлення документи, а саме: митна деклараціая, картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародна автомобільна накладна (СМR), книжка МДП, рахунок за послуги перевезення товару, рахунок-інвойс, доповнення до контракту, зовнішньоекономічний контракт купівлі продажу товару,договір (контракт) на перевезення товару, сертифікат про походження товару у загальній формі, тощо, повністю задовольняли вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали достатніх підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

При цьому, суд бере до уваги, що у розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч.10 цієї ж статті.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У ході розгляду справи судом встановлено, що іноземний контрагент позивача - резидент Норвегії компанія Marine Harvest Norway AS згідно з поданими до митного оформлення документами є виробником імпортованого товару.

Суб'єкт владних повноважень цієї обставини при здійсненні митних процедур під сумнів не поставив, належних та допустимих згідно з ст. 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.

Отже, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б показували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.

З наявних у справі документів випливає, що стосовно інших складових митної вартості суб'єкт владних повноважень також не мав підстав для сумніву в достовірності та правильності їх визначення платником податків.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що процедура консультацій у спірних правовідносинах була проведена митницею формально, позаяк, по-перше, у платника податків були повторно витребувані ті документи, котрі вже були подані до митного оформлення в пакеті з первісною вантажною митною декларацією (а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, копія митної декларації країни відправлення). По-друге, вимоги митниці про подання додаткових документів були висунуті без урахування предмету зовнішньоекономічної імпортної операції, адже наданий зовнішньоекономічний контракт на поставку товару риба охолоджена об'єктивно не може мати жодного відношення до ліцензійного або авторського договору покупця.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54); за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В силу положень ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Проте, під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень не надано до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв'язку з неподанням митницею доказів правомірності та обґрунтованості рішень про застосування резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, слід дійти висновку про обґрунтованість доводів платника податків.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку ч.1 ст. 55 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та в порядку ч.6 ст.54 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про відмову в митному оформленні товару у вигляді картки відмови у митному оформленні товарів здійснена безпідставно.

Окремо суд зважає на ту обставину, що митницею застосована однакова митна вартість одиниці імпортованої продукції 7,73 дол. США до всього товару, хоча згідно з контрактом №0408/07 від 04.08.2007р. та інвойсом № 21090436 від 30.05.2013 р. номенклатура поставки має суттєві відмінності по позиціям товару в залежності від фізичних параметрів риби, внаслідок чого ціна коливається в межах від 6,00 долл. США до 7,55 долл. США.

Застосування органом доходів і зборів при причині спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. А відтак, висновок митниці про ідентичність товару є недоведеним за правилами ч.2 ст.71 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення гл.9 МК України здійснено повторно визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосування резервного методу визначення митної вартості, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.57-64 МК України, без достатніх підстав, передбачених Митним кодексом України, а отже позовні вимоги про скасування рішення Харківської обласної митниці № 807010001/2013/000013/1 від 04.06.2013р. про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00015 від 04.06.2013 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України, у разі, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надмірно сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення є неправомірним, то сплачені на його підставі кошти, а саме: 6623,79 грн. податку на додану вартість підлягають поверненню (стягненню) з бюджету на користь підприємства як надмірно сплачені ним

Суд також зауважує, що зі змісту статті 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Вказана норма кореспондується з приписами Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого наказом Мінфіну України від 12.10.2011 № 1280 згідно яких Управління (відділення) Казначейства відповідно до покладених на них завдань: здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (п.п.3,5 п.4)

Згідно п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Оскільки, судовим розглядом встановлено, що рішення першого відповідача не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України, та що є водночас правовою підставою для відшкодування позивачеві з Державного бюджету України в особі другого відповідача надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 6623,79 грн.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст.94 КАС України. Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів, Головне управління Державної казначейської служби України по Харківській області про скасування рішення та стягнення коштів- задовольнити.

Скасувати в повному обсязі рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 80700001/2013/0000013/1 від 04.06.2013 року.

Скасувати картку відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00015 від 04.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю 63702, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Дзержинського, буд. 55, код ЄДРПОУ 30665859) надмірно сплачені 6623 гривень 79 копійок (шість тисяч шістсот двадцять три гривні 79 коп.) податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю (63702, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Дзержинського, буд. 55, код ЄДРПОУ 30665859) витрати зі сплати судового збору у розмірі 149 грн. 11 коп. (сто сорок дев'ять гривень 11 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 17.12.2013р.

Суддя Рубан В.В.