Постанова № 36140, 05.07.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.07.06 Справа № 2/225н-ад.

Луганського обласного спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго», м. Луганськ

до Кіровської міської Ради, м. Кіровськ Луганської області

про скасування рішення

від позивача –Рисістих І.А., дов. від 24.10.05 № 15/42-17-457,

від відповідача – Луковська І.В., дов. від 02.06.06 № 1194,

в с т а н о в и в:

Суть спору: заявлено вимоги про скасування рішення відповідача від 25.01.06 № 21 «Про відміну рішення від 24.05.05 № 420».

Позивачем 23.06.06 надано заяву про виправлення помилки, відповідно до якого він просить внаслідок механічної помилки вважати відповідачем у справі –виконком Кіровської міської Ради.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 05.06.06 № 1180 позовні вимоги відхилив, посилаючись на неякісність надаваємих позивачем послуг та Постанови Верховної Ради України „Про недопущення підвищення тарифів на електроенергію та цін на газ для населення” від 10.01.06 № 3293 та „Про встановлення мораторію на відпускні ціни на природний газ для населення та підприємств житлово-комунального господарства” від 20.10.05 № 3020.

Позивач наполягає на задоволені свого позову.

Сторони не досягли примирення.

Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.

Відповідно до заяви позивача вважати відповідачем у справі –виконком Кіровської міської Ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго»у відповідності з вимогами п.3 ст. 2, п.3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1, ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»звернулось до відповідача у справі з розрахунками по затвердженню тарифів на послуги з теплопостачання у розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Розглянувши лист позивача відповідач у справі, згідно рішенням від 24.05.05 № 420 відмінив затверджений раніш тариф та узгодив новий тариф з 01.10.05.

25.01.06 рішенням виконкому Кіровської міської Ради № 21 було відмінено раніш прийняте рішення виконкому від 24.05.05 № 420 у частині узгоджених тарифів на теплопостачання. Позивач вважає, що рішення виконкому Кіровської міської Ради від 25.01.06 № 21 неправомірне та порушує вимоги діючого законодавства, у зв’язку з чим він був вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими що підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно п.1.1 Статуту ЛОСТП «Луганськтеплокомуненерго»є комунальним підприємством , що створене органом місцевого самоврядування - Луганською обласною Радою для безперебійного теплопостачання та гарячого водопостачання, для задоволення потреб населення, підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів в його послугах на території області.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.04 № 1875-ІУ ( далі – Законі № 1875-ІУ) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на забезпеченні функціонуванні підприємств, що виробляють та надають житлово-комунальні послуги. На умовах самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання»від 02.06.05 № 2633-ІУ ( далі –Закон № 2633-ІУ) передбачено, що тарифом на теплову енергію є грошовий вираз витрат на виробництво. Транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахування рентабельності виробництва, інвестиційних та інших складових.

Згідно п.3 ст. 31 Закону № 1875-ІУ та ст. 20 Закону № 2633-ІУ тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2 ст. 28 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що до відання сільських, селищних та міських рад належать встановлення у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних , транспортних на інших послуг, що надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі при прийнятті попереднього рішення від 24.05.05 № 420 враховувались неодночасні звернення позивача у справі з нормативно обґрунтованим розрахунком на підставі яких було узгоджено введення нового економічно обґрунтованого тарифу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Пунктом 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні передбачено., що в адміністративної справі про противоправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

У зв’язку з вищевикладеним, суд прийшов до наступного, що відповідачем у справі не доведено нормативні підстави щодо скасування рішення від 24.05.05 № 420, оскільки посилання відповідача на Постанови Верховної ради України „Про недопущення підвищення тарифів на електроенергію та цін на газ для населення” від 10.01.06 № 3293 та „Про встановлення мораторію на відпускні ціни на природний газ для населення та підприємств житлово-комунального господарства” від 20.10.05 № 3020 не правомірні, тому що рішенням № 420 він узгодив тарифи по оплаті послуг за центральне опалення з 01.10.05 та відповідно до вказаних постанов мораторій накладено на відпускні ціни лише на послуги з електроенергії та газу, а не опалення. Також нормами діючого законодавства не передбачені повноваження виконавчого комітету міської ради щодо скасування своїх рішень, тому позовні вимоги позивача слід задовольнити та скасувати рішення виконкому Кировської міської Ради від 25.01.06 № 21 „Про відміну рішення № 420 від 24.05.05 про підвищення тарифів”.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір позивача у сумі 3 грн. 40 коп. по сплаті державного мита стягуються на його користь з Державного бюджету України.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п"ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 150, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Вважати відповідачем у справі –виконком Кіровської міської Ради.

2. Позов задовольнити.

3. Скасувати рішення виконкому Кіровської міської Ради від 25.01.06 № 21 „Про відміну рішення № 420 від 24.05.05 про підвищення тарифів”.

4. Стягнути з Державного бюджету України ВДК в Ленінському районі м. Луганська, код 24046582 рахунок № 31114095500006 банк УДК в Луганській області МФО 804013 на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» судовий збір: 3 грн. 40 коп. на оплату державного мита. Виконавчий лист направити до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська для виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 05.07.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.О.Седляр