Постанова № 36139807, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2013 р. (17:41) Справа №801/8078/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мельникової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправними та незаконними дії та бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови.

Обставини справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправними та незаконними дії (бездіяльність) відповідача щодо пропонування тільки одному стягувачу ОСОБА_2 прийняти майно боржника ОСОБА_3; визнання протиправною та незаконною бездіяльність відповідача у вигляді не направлення стягувачу ОСОБА_4 пропозиції про прийняття частки майна боржника ОСОБА_3; визнання протиправною та незаконною бездіяльність відповідача щодо не виконання вимог ч. 7 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з пропуском ОСОБА_2 строку для подання заяви про прийняття майна боржника у власність; визнання протиправними та незаконними дії відповідача щодо прийняття згоди представника ОСОБА_2 на прийняття майна боржника ОСОБА_3 у власність не дивлячись на пропуск строків, передбачених ч.7,8 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»; визнання протиправними та незаконними дії (бездіяльність) відповідача щодо надання ОСОБА_2 можливості залишити за собою майна боржника ОСОБА_3 з порушенням строку для внесення на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу ДВС різниці між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою, що підлягає стягненню на його користь, у порушення вимог ч. 8 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»; визнання протиправною, незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Рустамової З.В. від 22.05.2013 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач в період часу з червня 2012 року по травень 2013 року у Центральному відділі державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим за виконавчим листом №122/3623/2012 була стягувачем суми в розмірі 101050,00 гривень з боржника ОСОБА_3 Також, з липня 2010 року по травень 2013 року у Центральному відділі державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим за виконавчим листом №2-384/10 був стягувачем суми в розмірі 63000 гривень ОСОБА_2 з того ж боржника ОСОБА_3 Єдиним майном боржника ОСОБА_3, на яке можливо було звернути стягнення, була 1/3 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що двічі у 2012 році на прилюдних торгах не вдалося реалізувати вищевказану частку квартири боржника, в серпні 2012 році відповідач у порушення п.6 ч. 1 ст. 44, ч. 2 ст. 44, ч. 6 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» направив тільки ОСОБА_2 лист з пропозицією про передачу йому у власність нереалізованого майна боржника. Крім того, відповідно до ч. 7, 8 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_2 зобов'язаний був на протязі 15 днів письмово заявити до ВДВС про прийняття такої пропозиції, чого в установлені строки ним зроблено не було. Також, у порушення ч. 8 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_2 на протязі 15 днів не вніс на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягає стягненню на його користь, однак не дивлячись на це відповідач надав ОСОБА_2 можливість отримати у власність майно боржника ОСОБА_3 Крім цього, приймаючи оскаржувану постанову від 22.05.2013 року державний виконавець Рустамова З.В. протиправно та незаконно зазначила, що передає у власність ОСОБА_2 всю квартиру АДРЕСА_1 тоді як боржнику ОСОБА_3 належить тільки 1/3 частки вказаної квартири.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 жовтня 2013 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, до матеріалів справи надав письмові заперечення проти позову (а.с.41-44).

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

На примусовому виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим знаходилося виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-384/10, який видав 12.04.2010 року Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 63000 грн. (а.с.59).

09 липня 2010 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Ходикіним М.А. винесено постанову про відкриття вищевказаного виконавчого провадження (а.с.60).

Також, 09 липня 2010 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Ходикіним М.А. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено його відчуження (а.с.63).

26 січня 2011 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим ОСОБА_9 при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа описано і накладено арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, яка на праві власності належить боржнику ОСОБА_3, про що складено акт опису і арешту майна (а.с.65-68).

Відповідно до висновку про ринкову вартість майна, проведеної 26 вересня 2011 року суб'єктом оціночної діяльності діяльності - суб'єктом господарювання (фізичною особою) ОСОБА_10, ринкова вартість 1/3 частки 2-х кімнатної квартири, загальною площею 44,8 кв.м, розташованої за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1 склала (без ПДВ) 89994,00 грн.

Відповідно до договору №1-01149 від 08.12.2011 року, укладеного між Центральним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим та КФ ТОВ «ТД Укрспецреалізація» вищевказане майно передано на реалізацію.

У зв'язку з тим, що 05.01.2012 року прилюдні торги по реалізації арештованого майна, що належало боржнику ОСОБА_3, не відбулися, у зв'язку з відсутністю потенційних покупців, 20.01.2012 року була проведена уцінка цього майна на 5%, після чого вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 склала 85494,30 грн., про що державним виконавцем Володькіним С.А. складено акт уцінки майна (а.с.74).

У зв'язку з тим, що 09.03.2012 року повторні прилюдні торги по реалізації арештованого майна, що належало ОСОБА_3 не відбулися у зв'язку з відсутністю потенційних покупців, 18.04.2012 року була проведена повторна уцінка цього майна на 20%, після якої вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 склала 68395,44 грн., про що старшим державним виконавцем Рустамовою З.В. складено акт уцінки майна (а.с.72).

01 серпня 2012 року за вих. №03-21/14/13282 Центральним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення з пропозицією залишити за собою право на майно, зняте з торгів (а.с.71).

Вказане повідомлення було отримано представником ОСОБА_2 - ОСОБА_11 18.09.2012 року, про що свідчить її підпис на цьому повідомленні.

18 вересня 2012 року представник стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 подала до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим заяву, в якій просила залишити за собою право на нереалізоване майно при примусовому виконанні виконавчого листа №2-384/10, який було видано 12.04.2010 року Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим (а.с.70).

22 травня 2013 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Рустамовою З.В. прийнято постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, якою стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу передано не продане на прилюдних торгах майно боржника у вигляді квартири АДРЕСА_1 (а.с.81-82).

28 травня 2013 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Володькіним С.А. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.84).

Позивач ОСОБА_1 не погодилася з вказаними вище діями відповідача та постановою від 22.05.2013 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та оскаржила їх до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" № 606 від 21.04.1999 (далі - Закон № 606).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону № 606, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений порядок реалізації майна, на яке звернуто стягнення.

Так, відповідно до вказаної статті реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 цього Закону.

Суд зазначає, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №122/3623/2012, який було видано 17.07.2012 року Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_1 суми в розмірі 100000,00 грн., на яке остання посилається в обґрунтування свого позову, було відкрито лише 30 липня 2012 року за заявою про примусове виконання, поданою 27 липня 2012 року, відповідно до постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Кулик О.С.

Тобто вказане виконавче провадження було відкрито вже після опису і накладення арешту на майно боржника ОСОБА_3 у ході примусового виконання виконавчого листа №2-384/10, який видав 12.04.2010 року Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 63000 грн., а також після спливу місячного строку з дня проведення повторної уцінки майна, яке не було реалізовано на прилюдних торгах.

Крім того, через один день після відкриття вказаного виконавчого провадження, як зазначалося судом вище, 01 серпня 2012 року відповідачем на адресу стягувача ОСОБА_2 було направлено повідомлення з пропозицією залишити за собою право на майно, зняте з торгів, яке було отримано представником ОСОБА_2 - ОСОБА_11 лише 18.09.2012 року, та яка у цей же день надала до відповідача заяву про залишення за собою права на нереалізоване на прилюдних торгах майно.

За таких обставин, є необґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними та незаконними дії (бездіяльність) відповідача щодо пропонування тільки одному стягувачу ОСОБА_2 прийняти майно боржника ОСОБА_3; визнання протиправною та незаконною бездіяльність відповідача у вигляді не направлення стягувачу ОСОБА_4 пропозиції про прийняття частки майна боржника ОСОБА_3; визнання протиправною та незаконною бездіяльність відповідача щодо не виконання вимог ч. 7 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з пропуском ОСОБА_2 строку для подання заяви про прийняття майна боржника у власність; визнання протиправними та незаконними дії відповідача щодо прийняття згоди представника ОСОБА_2 на прийняття майна боржника ОСОБА_3 у власність не дивлячись на пропуск строків, передбачених ч.7,8 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та незаконними дії (бездіяльність) відповідача щодо надання ОСОБА_2 можливості залишити за собою майна боржника ОСОБА_3 з порушенням строку для внесення на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу ДВС різниці між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою, що підлягає стягненню на його користь, у порушення вимог ч. 8 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», то підстав для їх задоволення також не має виходячи з наступного.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Рустамової З.В. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22 травня 2013 року та письмових заперечень на позов представника відповідача, наданих суду, стягувач ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим різницю між початковою вартістю нереалізованого майна, та сумою коштів, що підлягала стягненню на його користь за виконавчим листом №2-384/10 в повному обсязі.

Доказів які б спростували вищенаведене твердження відповідача позивачем та його представником суду не надано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною, незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Рустамової З.В. від 22.05.2013 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме квартири АДРЕСА_1 також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що дійсно вказаною постановою стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу передано не продане на прилюдних торгах майно боржника у вигляді квартири АДРЕСА_1, що є помилкою, оскільки, як встановлено судом, боржнику ОСОБА_3 належала тільки 1/3 частка вказаної квартири, на яку було накладено арешт, та яка не була реалізована на прилюдних торгах, однак вказана помилка не може слугувати підставою для визнання протиправною та скасування цієї постанови, оскільки в неї можливо внести відповідні виправлення у порядку встановленому законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та залишення їх без задоволення у повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 02 грудня 2013 року. В повному обсязі постанову складено 06 грудня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет