Рішення № 36139657, 17.12.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів : Демянчук С.В., Шимківа С.С.

при секретарі : Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку ''ПриватБанк'' на рішення Рівненського міського суду від 29 липня 2013 року та додаткове рішення Рівненського міського суду від 31 жовтня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ''ПриватБанк'' до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 29 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ ''ПриватБанк'' до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ''ПриватБанк'' заборгованість в сумі 33846,89 грн., в решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Рівненського міського суду від 31 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» пеню в розмірі 500 грн.

В поданій на рішення апеляційній скарзі в частині зменшення розміру пені позивач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що при укладання договору сторони досягли згоди щодо його умов відповідно до ст. 638 ЦК України, та щодо розміру та умов сплати пені і штрафу, а тому згідно з ст. 526 ЦК України вимоги щодо стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання підлягають до задоволення.

Крім того, суд не врахував, що норми ч. 3 ст. 551 ЦК України застосовується за наявності певних умов, проте висновок суду про стягнення пені в розмірі 500 грн. нічим не мотивовано, в матеріалах справи відсутні докази щодо тяжкого матеріального становища відповідача, належного виконання зобов'язань тощо. Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України неустойка підлягає стягненню у повному розмірі.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач просить скасувати рішення в частині стягнення пені та додаткове рішення та ухвалити нове яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Рішення Рівненського міського суду від 29 липня 2013 року в частині стягнення 33 846 грн. 89 коп. та судових витрат сторонами не оскаржується, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені суд виходив з того, що позивачем не доведено розміру заподіяних збитків, та не враховано спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені, який становить 1 рік.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам („Розстрочка") (Стандарт), з якими ознайомився та погодився відповідач, про що свідчить його підпис у заяві позичальника, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Договором встановлено сторонами тривалістю 5 років.

У зв'язку з наведеним застосування судом строку позовної давності 1 рік щодо позовних вимог в частині стягнення пені не відповідає нормам ЦК України.

Крім того, колегія суддів не погоджується із розміром визначеної банком та судом першої інстанції неустойки (пені) з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно укладеного договору № DNH4KP87860068 від 23.01.2006 року, укладеному між сторонами, ОСОБА_1 отримав строковий кредит у розмірі 6305 грн. строком на 24 місяців по 23.01.2008 р. з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09% в місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в умовах. (а.с.7).

Згідно п.4.2 Умов, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6,00 % на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Крім того, у своїй анкеті-заяві позичальника від 23 січня 2006 року, адресованій банку, відповідач визнав, що він ознайомлений і згідний з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді; підтвердив факт отримання від банку повної інформації про умови кредитування.

Умови договору ОСОБА_1 належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка складається із: 5545,21 грн. заборгованості по кредиту, 24475,77 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 36497,30 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 5.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам - 500 грн. штраф (фіксована частина), 3325,91 грн. штраф (процентна складова).

Розмір вказаної пені підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Обґрунтовуючи позов у частині нарахування пені, позивач вказував на визначений сторонами розмір пені, посилаючись на анкету-заяву і умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт).

Відповідно до частини 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Судом установлено, що розмір основної заборгованості складає 5545,21 грн., а розмір пені - 36497,30 грн. Такі обставини можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.

Крім того, термін погашення цього кредиту сторонами був визначений 23 січня 2008 року.

Пункт 6.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам зобов'язував банк здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору.

Проте незважаючи на цей обов'язок, а також на те, що право вимоги до позичальника у зв'язку із неповерненням кредиту, у банку виникло найпізніше 23 січня 2008 року, кредитор, на підставі вигідного для нього пункту 5.3 Умов протягом наступних 4 років 9 місяців продовжив нараховувати відповідачу пеню, що призвело до її зростання аж до 36497,30 грн., й яка (пеня) більш аніж у 7 разів перевищила суму основної заборгованості відповідача за тілом кредиту. І лише ближче до закінчення позовної давності банк припинив нарахування пені та звернувся до суду із даним позовом до відповідача.

Таку поведінку кредитора, який, на переконання колегії суддів, не вжив заходів щодо зменшення збитків, апеляційний суд розцінює як недобросовісну.

Наведені вище обставини та вимоги закону дають апеляційному суду підстави зменшити розмір пені за порушення умов кредитного договору з 36497,30 грн. до 4000 грн.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення в частині стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 307, 309, 316, ЦПК України, ст.ст.526, 527, 530, ч. 3 551, ч.2 ст.616, 1055 ЦК України колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ''ПриватБанк'' задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 29 липня 2013 року в частині часткового задоволення позову про стягнення пені в сумі 500 грн. та додаткове рішення Рівненського міського суду від 31 жовтня 2013 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку ''ПриватБанк'' до ОСОБА_1 про стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку ''ПриватБанк' пеню в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :