Ухвала суду № 36132097, 09.12.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:

доповідача - Баглика С.П.,

суддів - Сачука В.І., Остапука В.І.,

при секретарі - Міщук Л.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012190010000864 щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Рівне, проживаючого в АДРЕСА_1, обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,

за участі прокурора - Горбань О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури м. Рівне та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 10 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст.121 КК на п'ять років шість місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 20 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної клінічної лікарні 8 839 грн. 64 коп.

Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.

В поданих на вирок суду апеляційних скаргах:

Адвокат ОСОБА_2 вважає вирок незаконним з невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження. Доводить, що ОСОБА_1 завдав потерпілому два удари ножем, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3 було заподіяно випадково, оскільки останній сам впав на ножа.

Просить вирок скасувати, а провадження закрити у з в'язку з відсутністю події кримінального правопорушення;

Прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України і призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі.

Вважає вирок незаконним з невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що перекваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст. 121 КК є невірною, оскільки доводи свідків та ОСОБА_1 щодо відсутності умислу в останнього на позбавлення життя ОСОБА_3 спростовуються тим, що обвинувачений намір щодо вбивства потерпілого ОСОБА_3 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки кухонний ніж, яким було завдано потерпілому тілесних ушкоджень - зламався.

Також вказує, що суд помилково визначив місце злочину кв.АДРЕСА_2, в той час, як органами досудового розслідування встановлено, що події відбувались в кв. АДРЕСА_3.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 15 грудня 2012 року о 05 год. 30 хв. по місцю проживання ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав ОСОБА_3 три удари кухонним ножем, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота праворуч, ускладненого свентерацією, колото-різану рану м'яких тканин попередньої ділянки, колото-різані поранення у підключеній ділянці грудної клітки.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, щодо залишення вироку без змін, думку прокурора про скасування вироку, обговоривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника та прокурора не підлягають задоволенню з таких підстав.

Винність ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 при наведених у вироку обставинах ґрунтується на сукупності зібраних по справі доказах, яким суд дав належну оцінку.

З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений як на досудовому так і судовому слідстві не заперечував щодо завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та показав, що завдав потерпілому тілесне ушкодження з необережності під час самозахисту, вину визнав частково.

Потерпілий показав, що 15 грудня 2012 року, під час розпиття алкогольних напоїв, між ним та обвинуваченим за вищевказаною адресою виникали суперечки. О 05 год. 30 хв. вони разом з ОСОБА_1 вийшли із-за столу та пішли до іншої кімнати, обвинувачений підійшов до нього та умисно завдав одне тілесних ушкодження в область живота знаходячись в вертикальному положенні. Що було далі він не пам'ятає.

З висновку судово-медичної експертизи № Е-176 (а.с.86-88) вбачається, що на тілі ОСОБА_3 відмічені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота праворуч, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та колото-різані рани м'яких тканин, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Локалізація та характер тілесних ушкоджень не властиве для падіння, а тому виникнення тілесних ушкоджень за обставин на які вказує потерпілий не виключається.

Доводи прокурора щодо зміни судом кваліфікації дій ОСОБА_1 з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження, а саме: показами експерта ОСОБА_9, який показав, що довжина проникаючого у черевну порожнину раневого каналу до 10-12см., тоді, як довжина клинка 19см., що свідчить про нанесення тілесного ушкодження в область живота з незначною силою, що підтверджує покази обвинуваченого щодо відсутності наміру позбавити життя потерпілого, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, що саме ОСОБА_3 спровокував конфлікт між ним та ОСОБА_1

Твердження прокурора про те, що обвинувачений не завершив намір на вбивство з причин не залежних від його волі, так як кухонний ніж зламався, є безпідставним, оскільки після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_1 мав змогу вчинити будь-які інші дії для позбавлення життя ОСОБА_3

Крім того, враховуючи обставини події, поведінку потерпілого і обвинуваченого, локалізацію поранень та наслідки, колегія суддів вважає, що умислу на вбивство ОСОБА_3 в ОСОБА_1 не було, оскільки удари ножем були нанесені не цілеспрямовано в життєво важливі органи, а хаотично, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи про наявність трьох тілесних ушкоджень, два з яких відносяться до легких тілесних, а одне до тяжких тілесних ушкоджень.

Інших даних, які б давали підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого із ч.1 ст. 121 КК України на ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України суду не надано, як не надано і підчас апеляційного розгляду.

На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу й посилання прокурора щодо не вірно встановленого, судом першої інстанції, місця вчинення злочину, оскільки воно спростовується звукозаписом судового засідання, під час якого, судом було вірно встановлено, що подія мала місце 15 грудня 2012 року о 05 год. 30 хв. в квартирі ОСОБА_4 АДРЕСА_3, що не оскаржувалось учасниками процесу, про те під час проголошення вироку суд в цій частині допустив описку.

Доводи захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого щодо самозахисту останнього спростовуються матеріалами справи, а саме: показами потерпілого, свідків та висновком судово-медичної експертизи.

Крім того під час апеляційного розгляду, в своєму останньому слові, ОСОБА_1 визнав себе винним в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та щиро розкаявся.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно перекваліфікував дій обвинуваченого з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, і призначив обґрунтоване та необхідне покарання, яке є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.

Підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 10 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 обвинуваченого за ч.1 ст. 121 КК України залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.

С У Д Д І :

(підпис) (підпис) (підпис)

Баглик С.П. Сачук В.І. Остапук В.І.

З оригіналом згідно

Суддя : С.П. Баглик