Вирок № 36138097, 18.12.2013, Вишгородський районний суд Київської області

18.12.2013 Справа № 1-8/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1,при секретарі ОСОБА_2,за участю прокурора

захисника-адвокатаОСОБА_3,

ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_3, начальника ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ», проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365 і ч. 3 ст. 368 КК України,

встановив:

ОСОБА_5, обіймаючи посаду начальника Дослідного виробничого та випробувального комплексу Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», перевищив службові повноваження, що спричинило тяжкі наслідки та одержав хабар у значному розмірі, повязаний з вимаганням за наступних обставин.

Наказом № 1-10 від 22.02.94 року Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (далі ДП «ДНДІ ІТЕЕ») створено дослідний виробничий та випробувальний комплекс (далі ДВВК), який є госпрозрахунковим структурним підрозділом ДП «ДНДІ ІТЕЕ» з правами державного підприємства.

Згідно п. 1.2 Положення ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ», затвердженого наказом директора ДП «ДНДІ ІТЕЕ» № 32/1 від 05.10.07 року, ДВВК здійснює науково-дослідні, випробувальні, технологічні роботи по створенню нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії, виробів та пристроїв з використанням ефекту біжучого поля, а також випуску товарів народного споживання і надання послуг населенню.

За головними напрямками своєї діяльності ДВВК відповідно до п. 4.2 цього ж Положення від свого імені укладає договори з підприємствами Міністерства палива та енергетики, а також з іншими підприємствами, організаціями та установами за головними напрямками своєї діяльності. Укладання договорів на надання позик з фізичними особами, Положенням не передбачено.

Майно яке є державною власністю і закріплене за ДВВК, належить йому на праві господарського відання.

Наказом № 19 від 01.06.07 року на посаду начальника ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» призначено ОСОБА_5.

Згідно п.п. 7.1-7.5 Положення ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ», затвердженого директором ДП «ДНДІ ІТЕЕ» № 32/1 від 05.10.07 року, управління ДВВК здійснюється його керівництвом згідно з чинним законодавством України, Статутом ДНДІ ІТЕЕ та цим Положенням.

Керівник ДВВК:

розробляє структуру, формує штатний розклад ДВВК та погоджує їх з керівництвом ДНДІ ІТЕЕ;

в установленому порядку призначає на посаду і звільняє з посади працівників ДВВК;

при укладанні трудових договорів з працівниками ДВВК, визначає та забезпечує умови їх праці та відпочинку, керуючись трудовим законодавством з урахуванням специфіки галузі, галузевими тарифними угодами і можливостями підприємства;

за упущення в роботі, які призвели до невиконання основних виробничих функцій та/або порушення виробничої дисципліни, притягує винних до дисциплінарної або іншого виду відповідальності.

Керівництво роботою ДВВК на основі єдиноначальності здійснює його керівник. Він несе повну відповідальність за стан і результати діяльності ДВВК, самостійно діє від імені ДВВК, представляє його інтереси у відносинах з підприємствами, установами та організаціями.

В межах своєї компетенції керівник ДВВК видає накази і дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників ДВВК.

Таким чином, обіймаючи посаду начальника ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ», ОСОБА_5 виконує організаційно-розпорядчі обов'язки, а тому в силу примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою.

ОСОБА_5, обіймаючи з 01.06.07 посаду начальника ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ», який згідно п. 7.4 вищевказаного Положення несе повну матеріальну відповідальність за стан і результати діяльності ДВВК, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, діючи всупереч інтересів служби та з корисливих мотивів, вирішив використати грошові кошти очолюваного ним підприємства на свої особисті потреби.

Так, діючи в порушення вимог ст. 75 Господарського кодексу України, якою визначено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, ОСОБА_5, виступаючи одночасно як начальник ДВВК та як фізична особа, одноособово уклав між ДВВК та самим собою договір безвідсоткової позики від 15.12.10 року строком до 15.12.11 року, за умовами якого ДВВК, в особі начальника ОСОБА_5, як позикодавець передає у власність того ж ОСОБА_5, як позичальника грошові кошти в розмірі 120 000 грн., які позичальник отримує з каси підприємства за видатковим касовим ордером.

Відповідно до ч. 1,9 ст. 75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство зобов'язано складати і виконувати річний план та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік, відповідно до якого здійснюється розподіл їх прибутку (доходу).

Однак, затвердженими фінансовими планами ДП «ДНДІ ІТЕЕ» на 2010 та 2011 роки надання позики працівникам ДП «ДНДІ ІТЕЕ», в тому числі і його структурного підрозділу ДВВК, не передбачено.

Згідно п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про стан фінансово- бюджетної дисципліни, заходи посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» від 29.11.06 № 1673 встановлено, що під час формування та затвердження фінансових планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки суми витрат на благодійну, спонсорську та іншу допомога суб'єктів господарювання, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, встановлюються у розмірі не більш як 1 відсоток обсягу чистого прибутку (за результатами попереднього звітного року). У разі виникнення об'єктивної потреби у плануванні зазначених витрат понад визначені граничні розміри та/або за відсутності чистого прибутку їх обсяг встановлюється за рішенням органу, уповноваженого управляти майном (корпоративними правами) суб'єкта господарювання, відповідно до поданого суб'єктом розрахунку таких витрат, за погодженням з органами, уповноваженим затверджувати фінансові плани.

Відповідно до п. 5.3 Положення ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» питання трудових і соціально-економічних гарантій працівників вирішуються відповідно до чинного законодавства України з урахуванням вимог галузевого та колективного договорів.

Так, п. 4.8 Колективного договору, укладеного між Адміністрацією та трудовим колективом ДП «ДНДІ ІТЕЕ», затвердженого протоколом загальних зборів трудового колективу ДП «ДНДІ ІТЕЕ» від 10.09.09 року та зареєстрованого управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації 04.11.09 року, передбачено, що у випадку наявності вільних коштів, Адміністрацією може надаватися безоплатна позика на придбання товарів широкого вжитку, поліпшення житлових умов, санаторно-курортного чи стаціонарного лікування на умовах визначених окремими договорами. Пунктом 6 Колективного договору передбачено надання при наявності коштів матеріальної допомоги працівнику у випадку народження дитини, важкої чи довготривалої хвороби працівника або члена його сім'ї, у разі смерті працівника чи члена його сім'ї, при виникненні для працівника інших кризових ситуацій, а також при виході працівника на пенсію.

Однак, незважаючи на збитковість як ДВВК окремо, так і ДП «ДНДІ ІТЕЕ» в цілому за результатами господарської діяльності за 2009 та 2010 роки, начальник ДВВК ОСОБА_5, діючи в порушення зазначених вимог Законів, підзаконних нормативно-правових актів, усупереч вимог ст. 75 Господарського кодексу України, п. 4.2 Положення ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ», п.п. 4.8, 6 Колективного договору, без відома та погодження органу управління адміністрації ДП «ДНДІ ІТЕЕ», явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, всупереч завдань та цілей очолюваного ним підприємства, уклав сам з собою згаданий договір безвідсоткової позики та на його виконання одержав на свою користь з каси ДВВК грошові кошти на загальну суму 120 926 грн.

Зокрема, в період часу з грудня 2010 року по березень 2011 року, знаходячись в приміщенні ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» за адресою: с. Лебедівка Вишгородського району Київської області, ОСОБА_5 подав до бухгалтерії ДВВК заяви на видачу грошових коштів згідно договору позики від 15.12.10 року та отримав з каси ДВВК за видатковими касовими ордерами № 25 від 17.12.10 року, № 28 від 28.12.10 року, № 29 від 28.12.10 року, № 1 від 19.01.11 року та № 2 від 18.03.11 року грошові кошти на загальну суму 120 926 грн., які в строк до 15.12.11 року та в порядку визначеному договором не повернув.

Умисне порушення ОСОБА_5 вищевказаних вимог чинного законодавства, перевищення наданих йому повноважень, призвело до незаконних видатків грошових коштів з каси державного підприємства ДВВК та нанесення державі в особі ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» матеріальної шкоди на загальну суму 120 926 грн., що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і згідно примітки 4 до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.

Разом з тим, ОСОБА_5, обіймаючи ту ж посаду начальника ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ», вирішив використати займану посаду для одержання хабара, з корисливих мотивів та з метою незаконного особистого збагачення.

Так, у травні 2011 року до начальника ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» ОСОБА_5 звернувся приватний підприємець ОСОБА_6 з метою взяти в оренду приміщення для створення цеху з переробки деревини (пилорама).

ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_6 два приміщення виробничого цеху ДВВК загальною площею 600 кв.м., які за своїми параметрами підійшли ОСОБА_6 Під час обговорення розміру орендної плати ОСОБА_5 вказав, що орендна плата становитиме 15 грн. за 1 кв. м. щомісяця.

Обговорюючи з ОСОБА_6 питання зменшення цієї вартості, ОСОБА_5 послався на необхідність погодження ціни договору із директором ДП «ДНДІ ІТЕЕ» ОСОБА_7

Через кілька днів ОСОБА_5 при зустрічі повідомив ОСОБА_6, що орендна плата становитиме 13 грн. за 1 кв. м. щомісяця.

Використовуючи своє службове становище та надані йому службові повноваження, ОСОБА_5 при зустрічах запевняв ОСОБА_6, що він в силу своїх службових стосунків може вирішити із директором ДП «ДНДІ ІТЕЕ» ОСОБА_7 питання про зменшення орендної плати до 8 грн. за 1 кв.м. щомісяця, і загалом 57 600 грн. за рік, висунувши ОСОБА_6 наступні вимоги.

Зокрема, ОСОБА_6 має сплатити наперед орендну плату за весь рік, при цьому половину суми потрібно перерахувати на рахунок підприємства, а другу половину готівкою передати особисто ОСОБА_5, яку він, нібито, має віддати директору ДП «ДНДІ ІТЕЕ» ОСОБА_7 В інакшому випадку орендна плата становитиме більше ніж 8 грн. за 1 кв.м. щомісяця або ж договір оренди взагалі не буде укладено.

За таких умов з метою укладання договору оренди по вигідній ціні 8 грн. за 1 кв.м. щомісяця, ОСОБА_6 змушений був погодитися на висунуті ОСОБА_5 вимоги.

Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Разом з тим, п.п. 3.2-3.3 Положення ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» передбачено, що майно, яке є державною власністю і закріплене за ДВВК, належить йому на праві господарського відання, здійснюючи яке, ДВВК володіє і користується вказаним майном, застосовуючи до нього дії, які не суперечать цьому Положенню, Статуту ДНДІ ІТЕЕ та чинному законодавству України.

Згідно п. 4.5 Статуту ДП «ДНДІ ІТЕЕ» передача в оренду організаціям, підприємствам, установам, а також громадянам устаткування, транспортних засобів, інвентарю та інших матеріальних цінностей, що належать Підприємству, списання їх з балансу, укладання договорів про спільну діяльність, за якими використовується державне нерухоме майно, здійснюється відповідно до чинного законодавства за погодженням з органом управління майном, який для ДП «ДНДІ ІТЕЕ» є Міністерство палива та енергетики України.

Надалі, розуміючи, що здавати в оренду ОСОБА_6 обране ним приміщення заборонено, оскільки його площа становить понад 200 кв.м., а укладання договору оренди приміщень ДВВК потрібно погоджувати з органом управління майном - Міністерством палива та енергетики України, всупереч вказаних вимог чинного законодавства, без відома та погодження Міністерства палива та енергетики України, а також керівництва ДП «ДНДІ ІТЕЕ», ОСОБА_5 вказав ОСОБА_6, що замість договору оренди приміщення необхідно укласти договір зберігання, який він вправі укласти згідно наданих йому прав та повноважень як начальника ДВВК і укладання такого договору пов'язане безпосередньо з його службовими обов'язками.

З цією метою ОСОБА_5 надав ОСОБА_6 зразок договору зберігання та протоколу узгодження ціни до нього, запевнивши останнього, що і по цьому договору він зможе безперешкодно використовувати надані приміщення.

Разом з тим ОСОБА_5 вказав ОСОБА_6, що в протоколі узгодження ціни до договору зберігання вартість наданих послуг зберігання на площі 600 кв.м. слід зазначити в сумі 28 800 грн. щорічно, що фактично становить 4 грн. за 1 кв.м. щомісячно.

ОСОБА_6, підтримуючи партнерські відносини із ПП "Оазис" та маючи довіреність на представництво інтересів даного підприємства, за погодженням з директором ПП «Оазис» ОСОБА_8 за зразком наданим ОСОБА_5 підготував проект договору зберігання між ПП "Оазис" і ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» у двох примірниках, які підписав у ОСОБА_8

Розуміючи протиправність дій ОСОБА_5, сприймаючи їх як вимагання хабара за надання в оренду приміщень, ОСОБА_6 15.07.11 року звернувся з письмовою заявою до УДСБЕЗ ГУ МВС України в Київській області.

Того ж дня 15.07.11 року ОСОБА_6 поблизу станції метро "Політехнічний інститут" в м. Києві передав ОСОБА_5 два примірники договору зберігання. ОСОБА_5 повторно вказав ОСОБА_6 на необхідність найшвидшої передачі йому готівкових грошових коштів, оскільки директор ДП «ДНДІ ІТЕЕ» ОСОБА_7, якого він нібито вмовив на орендну плату по ціні 8 грн. за 1 кв.м. щомісяця, може передумати і ціну підвищити.

18.07.11 року близько 12 год. ОСОБА_6 прибув до ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ», що розташоване с. Лебедівка Вишгородського району Київської області, та в службовому кабінеті ОСОБА_5 передав останньому підписані директором ПП «Оазис» ОСОБА_8 два примірники протоколу узгодження договірної ціни до раніше підписаного договору зберігання, згідно яких вартість наданих послуг зберігання на площі 600 кв.м. становить 28 800 грн. щорічно, тобто 4 грн. за 1 кв.м. щомісяця. В свою чергу ОСОБА_5, використовуючи своє службове становище, підписав обидва примірники договору зберігання та протоколу узгодження договірної ціни, поставив на них печатку та один примірник передав ОСОБА_6

Після цього ОСОБА_6, виконуючи вимогу ОСОБА_5, передав останньому грошові кошти в сумі 28 800 грн. в якості хабара за надання в оренду приміщень ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ».

Отримавши і перерахувавши вказані грошові кошти, ОСОБА_5 вказав ОСОБА_6, що обумовлену в протоколі узгодження договірної ціни до договору зберігання між ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» та ПП «Оазис» суму в розмірі 28 800 грн. необхідно перерахувати на банківський рахунок ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ».

Отримана ОСОБА_5 сума хабара в розмірі 28 800 грн. у 5 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а тому згідно примітки 1 до ст. 368 КК України є значним розміром.

У суді ОСОБА_5 вину не визнав. Показав, що мав тривалі перемовини з ОСОБА_6 стосовно оренди приміщень ДВВК площею 600 кв.м. Директор ДП ДНДІ ІТЕЕ уповноважив його на самостійне укладання подібних договорів. Він запропонував ОСОБА_6 сплачувати 13 грн. за 1 кв.м. щомісячно або сплатити за весь рік наперед по 8 грн. за 1 кв.м. щомісячно. Домовилися про ціну 8 грн. зі сплатою на весь рік й про укладання договору зберігання, зразок якого він надав ОСОБА_6 для складання та підписання другим контрагентом.

Складений ОСОБА_6 договір містив помилки. В протоколі погодження ціни йшлося про суму 4 грн. за 1 кв.м., тобто 28 800 грн. за рік.

Грошові кошти терміново були потрібні підприємству для погашення боргів. Заради отримання готівкових грошових коштів погодився підписати договір та протокол погодження ціни на вказаних умовах, а в подальшому збирався виправити помилки. Не дивлячись на невірні умови ціни договору, при його підписанні будь-яких виправлень у цій частині він не вносив.

Досягнутими домовленостями передбачалося, що 28 800 грн. він отримує готівкою, а ще 28 800 грн. ОСОБА_6 окремо внесе на рахунок підприємства. 15.07.11 року ОСОБА_6 передав йому в його службовому кабінеті 28 800 грн. готівкою. Тоді ж ним підписано договір й протокол погодження ціни. Отримані грошові кошти мав намір покласти на рахунок підприємства для сплати податку.

Після цього в службовому кабінеті його затримали співробітники міліції, вилучили передані готівкові грошові кошти.

Стосовно отримання безвідсоткової позики на підприємстві, будь-яких порушень законодавства в своїх діях не вбачав. Договір позики укладений із самим собою вважав правомірним, що положенням підприємства не заборонено. Отримані ним по договору грошові кошти в сумі 120 926 грн. не є бюджетними коштами, зароблені підприємством завдяки його діяльності, а тому він мав право отримати ці вільні кошти. Заборгованості по заробітній платі на той час не існувало.

В дебатах ОСОБА_5 визнав допущені помилки та протиправність вчинених ним дій, щиро покаявся у вчиненому.

Не дивлячись на невизнання своєї вини, його винуватість у вчиненому підтверджується зібраними й дослідженими по справі доказами.

За ч. 3 ст. 368 КК України, відомостями заяви ОСОБА_6 від 15.07.11 року поданої до УДСБЕЗ ГУ МВС України в Київській області (т. 1 а.с. 44) про вимагання ОСОБА_5 хабара в сумі 28 800 грн. за підписання договору зберігання та про добровільну видачу диктофону «Olympus VN-5500 PC» із записом його розмов із ОСОБА_5 на підтвердження обставин поданої заяви.

Даними протоколу огляду від 18.07.13 року складеного відповідно вимог ст. 8 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» та ч. 2 ст. 65 КПК України 1960 року про вручення ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 28 800 грн. для забезпечення документування протизаконної діяльності ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 45-48).

Відомостями довіреності виданої ОСОБА_6 директором ПП «Оазис» ОСОБА_8 на представлення інтересів підприємства й укладення договорів (т. 1 а.с. 49).

Даними протоколу огляду місця події від 15.07.11 року про вилучення з робочого столу службового кабінету начальника ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 28 800 грн., договору зберігання № 5/08-011 від 15.07.11 року та протоколу узгодження ціни до нього (т. 1 а.с. 58-62).

Відомостями аркушу із записами ОСОБА_5 від руки стосовно оплати по договору № 5/08-011 від 15.07.11 року (т. 1 а.с. 75).

Змістом договору зберігання № 5/08-011 від 15.07.11 року укладеного між начальником ДВВК ОСОБА_5 та директором ПП «Оазис» ОСОБА_8 та протоколу узгодження ціни до нього, яка становить 28 800 грн. за 600 кв.м. щорічно, тобто 4 грн. за 1 кв.м. щомісячно (т. 1 а.с. 76-79).

Показаннями ОСОБА_6, оголошеними в суді згідно вимог ст. 306 КПК України 1960 року, в тій частині, що в липні 2011 року він вів переговори з директором ДВВК ОСОБА_5 стосовно оренди приміщень площею 600 кв. м. на очолюваному останнім підприємстві для створення цеху з переробки деревини (пилорама).

Названу ОСОБА_5 вартість оренди приміщень 15 грн. за 1 кв. м. щомісяця просив зменшити. ОСОБА_5 послався на необхідність погодження цього питання з директором інституту.

В подальшому ОСОБА_5 запропонував йому оформити договір за ціною 8 грн. за 1 кв.м. щомісяця за умови сплати всієї суми коштів за рік вперед. Наполягав на найшвидшому укладанні договору й передачі грошових коштів готівкою, бо директор інституту може передумати та підняти ціну оренди.

Договір оформлював, як представник директора ПП «Оазис» ОСОБА_8, який для цього надав йому відповідне доручення. За наданим ОСОБА_5 зразком підготував текст договору та протокол узгодження договірної ціни між ПП "Оазис" і філією ДП "ДНДІ ІТЕЕ" у двох примірниках, які підписав у ОСОБА_8

При зустрічі 15.07.11 року ОСОБА_5 вказав, яку суму слід прописати в договорі та яку суму сплатити йому готівкою. Сума, яку мав привезти 18.07.11 року для ОСОБА_5 становила 28 800 грн. і таку ж суму він мав сплати згідного укладеного договору оренди на рахунок підприємства.

Усвідомлюючи вимагання ОСОБА_5 хабара за укладання договору, 15.07.11 року звернувся з відповідною заявою до УДСБЕЗ ГУ МВС України в Київській області.

18.07.11 року з особистими коштами в сумі 28 800 грн. прибув до УДСБЕЗ і передав їх співробітникам міліції. Серії та номери цих коштів зафіксовано в протоколі, грошові купюри оброблено спеціальною хімічною речовиною та вручено йому для документування протизаконної діяльності ОСОБА_5 Одночасно йому вручено спеціальну апаратуру для фіксування факту передачі цих коштів.

18.07.11 року вказані грошові кошти передав ОСОБА_5 в його службовому кабінеті на території ДВВК. Отримавши гроші, ОСОБА_5 вказав на необхідність здійснення оплати на рахунок підприємства для чого надав йому невеликий аркуш паперу жовтого кольору, де написав призначення платежу при здійсненні оплати по договору оренди, а саме: "оплата по договору зберігання № 5/08-011 від 15 липня 2011 за зберігання матеріальних цінностей".

Проведені з ОСОБА_5 розмови записував на власний диктофон "Olympus VN-5500PC". Всього їх записав чотири. Вказаний диктофон передав працівникам міліції при написанні згаданої заяви (т. 1 а.с. 87-89, т. 2 а.с. 74-79).

Даними проколу очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, під час якої останній підтвердив свої показання й викладені ним обставини стосовно вимагання та отримання ОСОБА_5 незаконних грошових коштів за укладання договору зберігання (т. 1 а.с. 201-208).

Свідченнями в суді ОСОБА_9, який працював заступником начальника ДВВК й на прохання ОСОБА_5 показував ОСОБА_6 виробничі приміщення їхнього підприємства.

Свідченнями в суді ОСОБА_7 директора ДП «ДНДІ ІТЕЕ», в тій частині, що з 2007 року він призначив ОСОБА_5 на посаду директора ДВВК. Підприємство вело самостійну господарську діяльність. ОСОБА_5 самостійно, на власний розсуд укладав договори зберігання, використовуючи вільні площі підприємства.

Показаннями в суді свідка ОСОБА_8 керуючого ПП «Оазис», в тій частині, що в 2011 році він уповноважив ОСОБА_6 на укладання договору оренди складського приміщення у Вишгородському районі для зберігання непродовольчої групи товарів. В липні 2011 року ОСОБА_6 приніс йому договір зберігання на суму 28 800 грн. за рік. Передбачена в договорі ціна залежала від метражу. Договір укладався на один рік. Порядок і період розрахунку договір не передбачав. Підписав вказану редакцію договору, не дивлячись на помилки, які були не суттєвими, а договір в цілому його влаштовував. Після підписання, планував особисто поїхати до ОСОБА_5 і внести зміни до договору, домовитися про порядок розрахунків.

За будь-яких обставин розрахунки з державним підприємством мали бути проведені виключно в безготівковій формі.

Зауважив, що ДВВК не є професійним зберігачем і ціна в договорі зберігання має залежати не від площі, а від кількості та вартості збереженого товару. Ці питання планував врегулювати з ОСОБА_5 в подальшому, які не були принциповими при підписанні договору.

Влітку 2011 року дізнався про вимагання ОСОБА_5 хабара за підписання цього договору від ОСОБА_6. Оскільки приміщенням вони так і не користувалися, розрахунок за договором не проводився.

Показаннями в суді свідка ОСОБА_10 (директора ТОВ «ХСС» з грудня 2010 року) та оголошеними згідно ст. 306 КПК України 1960 року в суді показаннями ОСОБА_11 (попереднього директора ТОВ «ХСС», що працював з травня по грудень 2010 року) в тій частині, що розрахунки між ТОВ «ХСС» та ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» за укладеним договором зберігання від 01.09.10 року здійснювалися виключно в безготівковій формі. Ціна за договором становила 43,20 грн. за 1 кв.м. щомісяця (т. 2 а.с. 173-176).

Свідченнями ОСОБА_5 на досудовому слідстві, як підозрюваного, який показав про отримання від ОСОБА_6 вказаної суми готівкових грошових коштів з метою погашення особистої заборгованості перед інститутом за отриману матеріальну допомогу (т. 1 а.с. 93-97). Такі свідчення він підтвердив і в суді. Показання в цій частині змінював, посилаючись на те, що саме інститут завинив йому ці кошти, які він до цього сам позичав ДВВК, а отже мав право їх отримати готівкою.

Такі твердження підсудного на матеріалах справи і вимогах Закону не ґрунтуються, спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів.

Даними протоколу огляду предметів від 28.07.11 року про те, що серійні номери грошових купюр на суму 28 800 грн., вилучених у службовому кабінеті ОСОБА_5 18.07.11 року, співпадають з тими, що вручені ОСОБА_6 при проведенні оперативно-розшукових заходів (т. 2 а.с. 218-219, 248-249).

Висновком судово-хімічної експертизи № 1055/х від 15.08.11 року про те, що люмінесцентна речовина на вилучених грошових коштах та виявлена зі змивів рук ОСОБА_5 під час огляду місця події має спільну родову належність (т. 2 а.с. 241-246).

Згідно висновку судово-технічної експертизи № 452 ВКД від 10.08.11 року згадані вище грошові купюри номіналом 500 гривень у кількості 27 штук, 200 гривень у кількості 17 штук, 100 гривень у кількості 116 штук, 50 гривень у кількості 6 штук, відповідають аналогічним грошовим знакам, які знаходяться в офіційному обігу на території України (т. 2 а.с. 225-234).

Даними дослідженого в суді аудіофайлу VN550055.WMA на диску CD-RW Verbatim, записаного на диктофоні «Olympus VN-5500 PC», та даними протоколу огляду цих доказів від 23.12.11 року (т. 3 а.с. 6-10, 106-116, т. 5 а.с. 161-162). Зазначений аудіофайл містить розмову ОСОБА_6 та ОСОБА_5 15.07.11 року, під час якої вказані особи, продовжуючи перемовини стосовно оплати за договором, домовилися про те, що ОСОБА_6 на виконання умов договору зберігання повинен здійснити оплату грошових коштів по безготівковому розрахунку на рахунок ДВВК у сумі 28 800 грн. за 600 кв.м., а також сплатити ОСОБА_5 таку ж суму коштів готівкою (т. 3 а.с. 106, 113-116).

Даними дослідженого в суді відеозапису з місця події на відеофайлі av rec197.asf розміром 148 851 кб, записаному на диску CD-RW Verbatim та диску Arena DVD+R, серійний номер VR5F 16-00704 F1 інв. № 66/11 т, протоколом огляду відеозапису на досудовому слідстві від 23.12.11 року, а також даними протоколу про результати здійснення оперативно-технічного заходу від 19.07.2011 року стосовно застосування 18.07.11 року оперативно-технічних заходів по негласній фіксації розмов, дій та обстановки, складеного відповідно вимог ст. 8 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» та ч. 2 ст. 65 КПК України 1960 року.

З цих доказів убачаються дані про одержання ОСОБА_5 18.07.11 року у своєму службовому кабінеті від ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 28 800 грн., у якості хабара за укладання договору зберігання по низькій ціні, після чого ОСОБА_5 пропонує ОСОБА_6 здійснити оплату згідно умов договору шляхом внесення тієї ж суми грошових коштів на рахунок підприємства в банку (т. 2 а.с. 215, т. 3 а.с. 106-190, т. 3 а.с. 6-10, т. 5 .а.с. 161-162).

Дослідженими в суді речовими доказами диктофоном «Olympus VN-5500 PC», оптичним диском CD-RW Verbatim, на яких зафіксовано згадані вище розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т. 5 а.с. 161-162).

Відповідно до висновку судової експертизи звуко- та відеозаписів № 19/13-01 від 06.01.12 року згадані відео та аудіо файли ознак монтажу не містять (т. 3 а.с. 7-10).

Підсудний погодився, що досліджені в суді звуко- та відеозаписи містять його розмови з ОСОБА_6, що передували укладанню договору зберігання й при передачі грошових коштів.

Зміст зафіксованої на цих доказах дослівної розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також послідовність дій по отриманню останнім грошових коштів за підписання договору забігання, підсудним не заперечувалися, які відповідають сукупності досліджених доказів та встановленим по справі обставинам.

Разом з тим зі справи встановлено, що оперативно-розшукові заходи стосовно ОСОБА_5 здійснено на підставі дозволу Апеляційного суду Київської області від 15.07.11 року (т. 2 а.с. 217).

Згідно розяснень даних у п. 3 ППВСУ від 28 березня 2008 року № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства», під іншими засобами отримання інформації слід розуміти такі засоби, які дають змогу негласно фіксувати поза каналами звязку розмови, дії, обстановку.

Відтак згідно наявних у справі доказів негласно зафіксовані розмови ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за допомогою технічних засобів, які мали місце до 15.07.11 року проведено без відповідного рішення суду й всупереч вимог ст. 62 Конституції України, а тому з цих підстав аудіозаписи на аудіо файлах «VN550052.WMA, VN550053.WMA, VN550054.WMA», протокол їх прослуховування та диктофон Olympus VN-5500 PC щодо розмов зафіксованих до 15.07.11 року є недопустимими доказами і не враховуються при обґрунтуванні обвинувачення.

За змістом зафіксованих розмов та показань ОСОБА_5 і ОСОБА_6, встановлено відповідні етапи їхніх перемовин, з яких убачається, що зафіксовані на вказаних аудіофайлах розмови мали місце до 15.07.11 року, коли обумовлені грошові кошти ОСОБА_5 передано в понеділок 18.07.11 року.

Згідно Положення ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» затвердженого наказом директора № 32/1 від 5.10.07 року встановлено, що ДВВК є госпрозрахунковим структурним підрозділом з правами державного підприємства (з обмеженнями визначеними Положенням) у складі ДП «ДНДІ ІТЕЕ».

ДВВК має самостійним баланс, розрахунковий та інші рахунки у банківських установах, печатку із своїм найменуванням та штамп.

Керівництво роботою ДВВК на снові єдиноначальності здійснює його керівник, який несе повну відповідальність за стан і результати діяльності ДВВК, самостійно діє від імені ДВВК, представляє його інтереси у відносинах з підприємствами, організаціями та установами (т. 4 а.с. 17-23).

Аналізуючи досліджені по справі докази за обвинуваченням ОСОБА_5 в частині вимагання та одержання хабара, суд зазначає, що договір зберігання та обовязковий додаток до нього протокол погодження ціни, підписано саме на суму 4 грн. за 1 кв.м. щомісячно, що за рік становить 28 800 грн. ОСОБА_6 ці готівкові грошові кошти отримав ОСОБА_5 як обовязкову умову підписання договору, тоді як ОСОБА_6 на рахунок підприємства мав ще сплатити таку ж суму й частину від неї обовязково в той же день.

Ці обставини підтверджуються сукупністю досліджених доказів, у тому числі показаннями як ОСОБА_6, так і ОСОБА_5, відеозаписом з місця події. ОСОБА_5 такі обставини події не заперечував.

Відтак істотних розбіжностей в показаннях вказаних осіб, які б мали правове значення і впливали на правильність встановлення фактичних обставин події, судом не встановлено.

Покликання ОСОБА_5 на іншу ціну договору (8 грн. за 1 кв.м. щомісячно), спростовуються змістом фактично укладених і підписаних сторонами договірних документів, які внаслідок цього здобули юридичної сили. Отже офіційне, реальне укладання договору на суму 28 800 грн. за рік, наявний обовязок ОСОБА_6 сплатити саме цю суму в безготівковій формі на рахунок підприємства, поряд з отриманням ОСОБА_5 цієї ж суми готівкою, як умови укладання договору, створює очевидні безперешкодні умови для обертання підсудним грошових кошів на власну користь, отриманих ним у якості хабара.

З характеру вчинених ОСОБА_5 дій останній усвідомлював, і не міг не усвідомлювати, що отримує обумовлені грошові кошти в якості хабара.

Доводи ОСОБА_5 про подальше виправлення помилок ціни договору є неприйнятними та юридично необґрунтованими, і не можуть мати значення з правової точки зору.

При цьому посилання ОСОБА_5 під час перемовин з ОСОБА_6 на вказівку про ціну договору від директора інституту ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки як встановлено з положення ДВВК, показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_12 та самого ОСОБА_5, останній очолював самостійну господарську одиницю й одноособово укладав господарські договори.

Отже такого характеру дії ОСОБА_5 за своєю сутністю свідчать про штучне створення ним таких умов, за яких стало можливим висувати погрозу вчинення або не вчинення в інтересах ОСОБА_6 певних дій, повязаних з укладанням договору по меншій ціні, а тому ці дії ОСОБА_5 містять у собі всі необхідні ознаки вимагання хабара.

Посилання підсудного на фрагменти звукозапису його перемовин з ОСОБА_6, у яких він висловлюється про те, що йому байдуже, яка саме сума коштів буде сплачена готівкою, а яка по безготівковому розрахунку, встановлених обставин вимагання і отримання хабара не спростовують.

Ці обставини й такі вислови підсудного можуть свідчити тільки про те, що ОСОБА_5 у ході перемовин стосовно ціни договору не називав конкретної суми хабара, хоча планував і в підсумку одержав хабар з огляду на фактично вчиненні ним діяння.

Вирішальним у цьому для встановлення ознак злочину є те, що певні грошові кошти в сумі 28 800 грн. згідно висунутих ОСОБА_5 вимог треба було сплатити готівкою саме йому й поза межами договірних правовідносин.

Вина підсудного за ч. 3 ст. 365 КК України підтверджується частково згаданими вище доказами, а також наступним. Показаннями в суді свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9, оголошеними в суді показаннями свідка ОСОБА_18Г, - працівників ДВВК, про те, що протягом 2010-2011 років існувала систематична заборгованість по заробітній платі за кілька місяців, сплата якої залежала від ОСОБА_5. Про отримання позики останнім їм нічого невідомо. Загальні збори трудового колективу ДВВК з цих питань не проводилися.

Твердження в суді ОСОБА_5 про необєктивність показань вказаних свідків, які на його думку надані під тиском слідчого спростовується постановою старшого слідчого прокуратури Вишгородського району від 20.05.13 року (т. 5 а.с. 102-104) про закриття кримінального провадження за вказаним повідомленням ОСОБА_5 за відсутністю складу злочину, а також спростовується сукупністю досліджених по справі обєктивних доказів на підтвердження порушення термінів виплати заробітної плати працівникам ДВВК в умовах збитковості підприємства та отримання ОСОБА_5 безоплатної позики на свою користь.

Свідченнями ОСОБА_19 головного бухгалтера ДВВК, оголошеними в суді в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, в тій частині, що ОСОБА_5 як керівник ДВВК і одноосібний розпорядник коштів ДВВК (вона права банківського підпису не мала) видав їй чек на зняття з рахунку певної суми грошових коштів. По цьому чеку вона отримала з рахунку ДВВК в Промінвестбанку необхідну суму грошових коштів, які внесла в касу ДВВК, оформивши прибуткові касові ордери. Згідно заяви ОСОБА_5 видала йому грошові кошти за договором позики, оформивши видаткові касові ордери. Про отримання цих коштів ОСОБА_5 розписувався у видаткових касових ордерах. Грошові кошти в якості позики ОСОБА_5 отримав по видатковими касовим ордерам № 25 від 17.12.10 на суму 60 000 грн., № 28 від 28.12.10 на суму 45 000 грн., № 29 від 28.12.10 на суму 2726 грн., № 1 від 19.01.12 на суму 9000 грн. та № 2 від 18.03.11 на суму 4 200 грн. В видатковому касовому ордері № 25 від 17.12.10 на суму 60 000 грн. в графі отримувач поставлено її підпис по технічній помилці. Дану суму отримував ОСОБА_5, підтвердженням цього є його заява. У видатковому касовому ордері № 29 від 28.12.10 підпис отримувача відсутній, оскільки ОСОБА_5 міг пропустити цей документ, коли підписував документацію. Отримання ОСОБА_5 позики згідно договору від 15.12.10 відображено в головній книзі підприємства по балансовому рахунку № 685. На той час позику погашено частково на суму близько 15 000 грн. (т. 2 а.с. 133-137, 147-150).

Свідченнями в суді ОСОБА_7 директора ДП «ДНДІ ІТЕЕ», в тій частині, що рішення про надання ОСОБА_5 позики інститутом не вирішувалося.

Показаннями в суді ОСОБА_12 заступника директора ДП «ДНДІ ІТЕЕ», про отримання ОСОБА_5 позики з каси ДВВК в сумі близько 120 000 грн. на основі договору, який очолював ДВВК, як самостійну господарську одиницю й одноособово укладав господарські договори на власний розсуд.

Показаннями в суді свідка ОСОБА_20, яка з 2009 року працювала заступником головного бухгалтера ДП «ДНДІ ІТЕЕ», в тій частині, що ДВВК є самостійним структурним підрозділом інституту. Мачиньский по документах отримував й погашав позику в сумі близько 120 00 грн. Позику ОСОБА_5 отримано самостійно без погодження з інститутом.

Оголошеними згідно ст. 306 КПК України 1960 року в суді показаннями свідка ОСОБА_21 головного бухгалтера ДП «ДНДІ ІТЕЕ», в тій частині, що на підприємстві проводилася позапланова ревізія діяльності ДВВК. Виявлено факт отримання ОСОБА_5 безвідсоткової позики на суму близько 120 000 грн. Ніяких рішень по цьому питанню (колективного договору чи рішення зборів трудового колективу) під час ревізії не надано. На той час позика ОСОБА_5 не повернута. ОСОБА_19 і ОСОБА_5 не змогли пояснили в звязку з чим останній отримав вказану позику (т. 2 а.с. 155-158).

Актом перевірки фінансово-господарської діяльності ДВВК з 01.01.09 року по 31.03.11 року, що проводилася згідно наказу директора ДП «ДНДІ ІТЕЕ» комісією в складі: заступника директора ОСОБА_12, заступника директора по інноваційній діяльності ОСОБА_22, головного бухгалтера інституту ОСОБА_21, бухгалтера ОСОБА_20, начальника відділу про вітроенергетиці ОСОБА_23 в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_19

В ході опрацьованих бухгалтерських документів та банківських виписок серед іншого виявлено факт отримання ОСОБА_5 від ДВВК безвідсоткової позики на суму близько 120 00 грн., за відсутності прийняття по цьому питанню відповідних рішень загальними зборами згідно Колективного договору та положення ДВВК (т. 2 а.с. 103-107).

Свідченнями в суді свідка ОСОБА_24, в тій частині що з грудня 2012 року наказом директора ДП «ДНДІ ІТЕЕ» його призначено на посаду виконуючого обовязки директора ДВВК. Всі документи необхідні для здійснення керівництва підприємством він так і не отримав. Від бухгалтера ОСОБА_25 отримав довідку про борги ДВВК, які загалом склали суму близько півмільйона гривень, а тому він не вбачав можливості працювати в умовах збитковості. На той час на підприємстві за несплату відключили електроенергію. Неповернення ОСОБА_5 заборгованості за отриманою ним позикою, призвело до неможливості сплатити заборгованість за електроенергію та розпочати виробничу діяльність, що також перешкоджало здійсненню виплати заробітної плати працівникам. Не вбачаючи можливість розпочати виробничу діяльність за відсутністю коштів, виробничої бази, обладнання, тощо, що сталося внаслідок тривалого занепаду підприємства, в січні наступного року він звільнився. На той час ОСОБА_5 заборгованість перед підприємством так і не погасив.

Листом ДП «ДНДІ ІТЕЕ» від 21.12.11 року про те, що збори трудового колективу стосовно надання позики ОСОБА_5 згідно п. 4.8 Колективного договору не проводилися (т. 3 а.с. 183).

Листом, актом перевірки Головного державного інспектора праці в Київській області та приписом від 24.01.12 року про те, що на ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» мало місце систематичне порушення строків виплати заробітної плати працівникам протягом 2010-2011 років (ст. 34 Закону України «Про оплатну праці»), в звязку з чим ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 41 КУпАП (т. 3 а.с. 199, т. 4 а.с. 279-286).

Даними досліджених у суді речових доказів договору позики від 15.12.10 року підписаного з обох сторін ОСОБА_5 про надання на його користь безвідсоткової позики в сумі 120 000 грн.; заявами ОСОБА_5 до бухгалтерії ДВВК про видачу позики згідно договору та відповідними видатковими касовими ордерами від 17, 28 грудня 2010 року, 19 січня та 18 березня 2011 року про отримання підсудним з бухгалтерії ДВВК грошових коштів на суму 120 926,00 грн. (т. 3 а.с. 139-140).

Листом КРУ в Київській області від 17.01.12 року та актом № 07-21/2 від 16.01.12 року позапланової документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» за період з 15.12.10 року по 30.12.11 року, під час якої виявлено наступні порушення фінансової дисципліни допущені ОСОБА_5 (т. 4 а.с. 1-10).

Так, згідно договору позики від 15.12.2010 року укладеного директором ДВВК ОСОБА_5 з одного боку та ним же самим, як фізичною особою, останнім без достатньої правової підстави одержано грошову безвідсоткову позику на суму 120 926,00 грн. (в 2010 році 107 726,00 грн., в 2011 році 13 200,00 грн.) (т. 4 а.с. 22-23).

Отримання ОСОБА_5 вказаних грошових коштів як позики згідно договору № б/н від 15.12.10 року підтверджується документально видатковими касовими ордерами № 25 від 17.12.10 року на суму 60 000 грн., № 28 від 28.12.10 року на суму 45 000 грн., № 29 від 28.12.10 року на суму 2726 грн., № 1 від 19.01.11 року на суму 9000 грн. та № 2 від 18.03.11 року на суму 4 200 грн.

Укладання подібних договорів позики положенням ДВВК не передбачено і здійснено всупереч п.п. 4.8, 6 Колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом ДП «ДНДІ ІТЕЕ» та п. 4.2. Положення ДВВК (т. 4 а.с. 17-21, 24-37).

Між тим фінансовим планом на 2010-2011 роки ДП «ДНДІ ІТЕЕ» надання позики працівникам ДВВК не передбачено, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 75 ГК України та п. 13 Постанови КМУ від 29.11.06 № 1673, що призвело до незаконних видатків підприємства та заподіяння матеріальної шкоди ДВВК на суму 120 926 грн. (т. 4 а.с. 78-136).

Дане порушення допущено начальником ДВВК ОСОБА_5, який відповідно до п. 7.4 Положення ДВВК несе повну матеріальну відповідальність за стан і результати діяльності підприємства.

Також згідно фінансового звіту ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» за 2009-2010 роки зазначений структурний підрозділ є збитковим, коли ним отримано чистий збиток за 2009 рік у розмірі 170 000,00 грн. й за відсутності прибутків за 2010 рік (т. 4 а.с. 76-77).

Суд погоджується з вказаними висновками КРУ, які на основі доказів є вмотивованими та належно обґрунтованими, підтверджені нормами чинного законодавства України й діючими на підприємстві нормативно-правовими актами.

З цих же підстав суд не приймає до уваги лист ДП «ДНДІ ІТЕЕ» від 06.02.13 року (т. 5 а.с. 219-220) з твердженнями про прибуток ДВВК та посиланням на невизначені фінансові документи, що дійсності не відповідає, як і твердження в листі про відсутність завдання шкоди підприємству внаслідок надання цієї позики, та спростовується згаданими висновками КРУ, дослідженими в суді доказами та нормами чинного законодавства України, нормативно-правовими актами підприємства.

Таким чином ОСОБА_5 всупереч вимог статей 13, 202, 203, 626, 638, 641, 642 ЦК України, одноособово перебрав на себе повноваження по укладанню двостороннього договору, виступивши одночасно як службова особа (позикодавець) та як фізична особа (боржник), що суперечить загальним засадам договірних правовідносин, й у власних інтересах, з порушенням вимог колективного договору ДП «ДНДІ ІТЕЕ», положення ДВВК та ст. 75 ГК України, отримав з каси підприємства грошові кошти в сумі 120 926 грн. на виконання укладеного ним самим договору позики.

При цьому суд вважає, що порушення вимог ч. 5 ст. 75 ГК України в даному випадку полягає в передачі ОСОБА_5 грошових коштів на безоплатних умовах, тобто без сплати відсотків, що в силу вказаної норми Закону підприємство не має право здійснювати, і таке з моменту здійснення незаконних видатків підприємства, яке на той час працювало в умовах збитковості, наявності протягом 2011 року заборгованості по оплаті за електроенергію та по виплаті заробітної плати працівникам, безумовно призвело до заподіяння матеріальної шкоди на вказану суму.

Покликання ОСОБА_5 на те, що позика в сумі 120 926 грн. отримана в рахунок погашення наявності заборгованості ДВВК перед ним, оскільки до цього він за рахунок власних коштів надавав фінансову допомогу підприємству, є безпідставним і спростовуються сукупністю досліджених по справі доказів.

В справі відсутні належні бухгалтерські дані про те, що саме ці грошові кошти ДВВК на той час завинило ОСОБА_5. Належних і допустимих доказів цих правовідносин між ОСОБА_5 та ДВВК в справі не має та в суді не здобуто.

Твердження свідка ОСОБА_7 про відсутність будь-якої заборгованості ДВВК перед працівниками та іншими субєктами господарювання після отримання позики ОСОБА_5 є необєктивними і спростовуються зазначеними вище висновками КРУ, документами складеними державним інспектором праці, а також показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_27

Наявні в справі документи про продовження терміну дії договору позики розпорядженням директора ДП «ДНДІ ІТЕЕ» від 23.12.11 року, службова записка бухгалтера ОСОБА_25 про заборгованість ОСОБА_5, лист директора ДП «ДНДІ ІТЕЕ» від 17.01.13 року про погашення ОСОБА_5 заборгованості за одержаною позикою з доданими відповідними платіжними документами протягом 2011-2012 року (т.4 а.с. 273-278, т. 5 а.с. 187-221), суд розцінює як добровільне відшкодування ОСОБА_5 завданих підприємству збитків.

Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_5 у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, які спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та в одержанні службовою особою хабара в значному розмірі за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, дій з використанням службового становища, поєднаного з його вимаганням, що підтверджується доказами дослідженими в суді, і кваліфікує дії підсудного за ч. 3 ст. 365 і ч. 3 ст. 368 КК України.

При призначенні підсудному покарання, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь вчинення двох епізодів тяжких злочинів.

В судових дебатах підсудний щиро покаявся у вчиненому, висловив жаль з приводу вчинених правопорушень, визнав свої неправомірні діяння, що є обставиною, яка помякшує його покарання згідно ст. 66 КК України.

Також підсудний ОСОБА_5 повністю відшкодував завдані ДВВК ДП «ДНДІ ІТЕЕ» збитки та будь-якої заборгованості перед підприємством не має, що підтверджується листом ДП «ДНДІ ІТЕЕ» від 17.01.2013 року та відповідними платіжними документами (т. 5 а.с. 187-218).

Зазначене також є обставиною, яка помякшує покарання підсудного відповідно до вимог ст. 66 КК України.

Водночас суд звертає увагу на дані про особу ОСОБА_5, який досягнув пенсійного віку, має наукову - ступінь кандидата технічних наук, неодноразово заохочувався за час роботи в Київському політехнічному інституті, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, має низку складних хронічних захворювань, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має сімю, виховує та утримує неповнолітню дитину, до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив уперше (т. 1 а.с. 110-112, 144-165, т. 2 а.с. 19-29).

З урахуванням особи винного, за відсутності обставин, що обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України, наявність двох помякшуючих покарання обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчинених підсудним двох тяжких злочинів і обумовлює підстави до призначення покарання відповідно до ст. 69 КК України.

З викладених підстав суд вважає можливим призначити ОСОБА_5 основне покарання за ч. 3 ст. 365 КК України нижче від найнижчої межі встановленої в санкції цієї статті, а також не призначати додаткове покарання за ч. 3 ст. 368 КК України конфіскацію майна. До цього суд також зважає на наявність у підсудного неповнолітньої дитини, коли єдине арештоване майно підсудного автомобіль Шкода Фабіа д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований за дружиною останнього ОСОБА_28 (т. 2 а.с. 38-39).

Беручи до уваги майновий стан підсудного та всі інші наведені вище обставини, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 штраф у мінімальному розмірі передбаченому санкцією ч. 3 ст. 365 КК України.

Таким чином на даний час підстави забезпечення можливої конфіскації майна ОСОБА_5 (ст. 126 КПК України 1960 року) у справі відсутні, а тому арешт накладений на його майно відповідно до вимог п. 8 ст. 324 КПК України 1960 року підлягає скасуванню.

Оскільки підсудний повністю відшкодував заподіяну ДП «ДНДІ ІТЕЕ» шкоду, про що свідчать надані суду і згадані вище документи (т. 5 а.с. 187-218), підстави для стягнення заявленої в позові суми відсутні.

На підставі викладеного і керуючись статтями 323 і 324 КПК України 1960 року,

засудив:

визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365 і ч. 3 ст. 368 КК України і за цим законом призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 365 КК України на підставі ст. 69 КК України 5 (пять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі,

з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обовязків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на 3 (три) роки та

зі сплатою штрафу в розмірі 750 (семисот пятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн.

за ч. 3 ст. 368 КК України на підставі ст. 69 КК України 5 (пять) років позбавлення волі,

з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обовязків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на 2 (два) роки,

без конфіскації майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначити покарання 5 (пять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі,

з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обовязків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на 3 (три) роки та

зі сплатою штрафу в розмірі 750 (семисот пятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн.,

без конфіскації майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою в СІЗО № 13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, якого взяти під варту в залі суду.

Строк відбування покарання рахувати з часу затримання ОСОБА_5

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 час його тримання під вартою з 18 по 28 липня 2011 року (т. 1 а.с. 87-89, 106-109).

Речові докази по справі:

-оптичний диск Arena DVD+R, 4.7 GB 16х, серійний номер VR5F 16-00704 F1;

-відеокасету Panasonic Mini DV, серійний номер 8070BS4AR, на яку записано відеозйомка, що застосовувалася при огляді місця події від 18.07.11;

-відеокасету Panasonic Mini DV, серійний номер 04HK4929L 4910, на яку записано відеозйомка, що застосовувалася при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_6;

-копія договору зберігання № 01/09-10 від 01.09.10, укладений між ДВВК та ТОВ «ХСС»;

-копія протоколу узгодження договірної ціни до договору зберігання від 01/9-10 від 01.09.10;

-корінець платіжного доручення № 1 від 10.05.11 філії ДП «ДНДІ ІТЕЕ ДВВК:

-аркуш паперу жовтого кольору розміром 7,6x10 см;

-договір зберігання, укладений між ДВВК та ПП «Оазис»;

-протокол узгодження договірної ціни до договору зберігання, складений між ДВВК та ПП «Оазис»;

-папку з документами «ДВВК Договора ВФП 2008-2010»;

-швидкозшивач з документами «ОСОБА_11 ДВВК 2007-2010»;

-звіт про дебітові та кредитові операції по рахунку 26005060429644 «Філія ДП ДНДІ ІТЕЕ ДВВК», відкритому в ПАТ КБ «ПриватБанк», з 01.05.11 по 31.12.11;

-грошові чеки ДВВК серії ЛВ № 0161747 від 06.12.10, ЛВ № 0161750 від 16.12.10, ЛВ №0161751 від 17.12.10, ЛВ № 0161752 від 28.12.10;

-виписка руху по рахунку 26000301260108/980 ДВВВ ДП «ДНДІ ІТЕЕ» за період З 01.0110 по 22.12.11;

-копію договору безпроцентної позики від 14.06.07;

-аркуші паперу із чорновими записами ОСОБА_5;

-дані ЗАТ «УМЗ» стосовно з'єднань абоненту 050-310-48-03

залишити в матеріалах справи.

- мобільний телефон Nokia 6700с-1, в металевому корпусі сріблястого кольору, IMEI 2CD2E720F967, CODE 0571173, ІС: 661AD-RM470 повернути ОСОБА_5;

- цифровий диктофон Olympus VN-5500 PC та 28 800 гривень передані на зберігання до фінансово-економічного відділу ГУ МВС України в Київській області, повернути власнику ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 45, т. 2 а.с. 248-250, т. 3 а.с. 117, 139-140).

В задоволенні позову Заступника прокурора Київської області відмовити (т. 4 а.с. 156-160).

За проведення судово-криміналістичної та судово-хімічної експертиз стягнути з ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (р/р 31250272210700 УДК у Київській області МФО 821018 ЄДРПОУ 25574713) судові витрати в розмірі 4 112, 72 грн., 871, 97 грн., а всього 4 984, 69 грн. (т. 2 а.с. 224, 240).

За проведення судової експертизи звуко- та відеозапису стягнути з ОСОБА_5 на користь Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (р/р 3125572210705 ГУДКУ в Київській області, МФО 821018, код 25574630) судові витрати в розмірі 900, 48 грн.

Скасувати арешт накладений на автомобіль Шкода Фабіа д.н.з. НОМЕР_1, що знаходиться на штрафмайданчику ВДАІ Києво-Святошинського РВГУ МВС України в Київській області, за адресою Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2А та повернути його власниці ОСОБА_28 (т. 2 а.с. 38-39, 43).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же термін з дня вручення йому копії вироку.

Суддя: