Рішення № 36137632, 16.12.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №2-89/2011

Провадження № 2/395/3/2013

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Височин Ю.В., Бондаренко О.В. та Айрапетян Л.А.,

за участю представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічними позовами) Шохи С.М., представників відповідачів за первісним позовом (позивачів за зустрічними позовами) ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в солідарному порядку; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_6, про розірвання кредитного договору; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_5, про визнання правочину нікчемним, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача 19.02.2010 року звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи і підтримуючи який зазначив, що 08.08.2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір, зі сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 14,4 % річних.

Згідно до якого ВАТ КБ „Надра" передав відповідачу 488 000 доларів США. Відповідач, згідно договору, зобов'язувався щомісяця погашати отриманий кредит та відсотки по ньому, починаючи з 10.09.2007 року та з остаточною виплатою заборгованості до 08.08.2022 року. Однак своїх обов'язків ОСОБА_5 не виконує, у зв'язку з чим у неї станом на 04.01.2010 року виникла заборгованість перед банком в розмірі 560 034 доларів США 79 центів, що в гривневому еквівалентів становить 4 471 877 грн. 78 коп.

Крім того, для забезпечення виконання умов договору з відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір поруки від 08.08.2007 року, згідно якого останній поручився за виконання основним боржником кредитного зобов'язання, та несе солідарну відповідальність з боржником.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 471 877 грн. 78 коп. та судові витрати в солідарному порядку.

Ухвалою суду від 10.06.2010 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення Шевченківського у цивільній справі №2-11350/2010 за позовом ОСОБА_5 до ВАТ "Комерційний банк "Надра" про визнання недійсним споживчого кредитного договору.

Указане рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2013 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 залишено без зміни згідно ухвали апеляційного суду м. Києва від 23.10.2013 року, що свідчить про набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

29.11.2013 року представник позивача подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з тим, що розмір заборгованості за кредитним договором значно збільшився з моменту подання позову до суду, тому просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 882 872 доларів США 38 центів, що в гривневому еквівалентів становить 7 056 798 (сім мільйонів п'ятдесят шість тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 90 коп. та судові витрати.

10.12.2013 року до суду надійшла зустрічна позовна заява за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_6, в якій позивач просить суд розірвати кредитний договір та визначити наслідки його розірвання.

10.12.2013 року до суду надійшла зустрічна позовна заява за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_5, в якій позивач просить суд визнати договір поруки нікчемним.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, обставини вказані у позові підтвердив, зазначивши що відповідач ОСОБА_5 добровільно підписала умови договору, однак не виконала їх на належному рівні, а тому банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредитних коштів. Крім того, представник банку вважає, що відповідальність за невиконані кредитні зобов'язання ОСОБА_5 в солідарному порядку. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив, зазначивши про те, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2013 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним залишено без зміни. З цих підстав просив задовольнити вимоги банку в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання з'явився, заперечив проти первісного позову, оскільки розмір позовних вимог не може вважатися доведеними, так як до нього повинно бути застосовано строк позовної давності. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 підтримав в повному обсязі, зазначивши, що остання належним чином виконувала свої зобов'язання по кредитному договору. Проте, в країні настала фінансово-економічна криза, що є надзвичайною та об'єктивно невідворотною обставиною, позивач опинилася у скрутному матеріальному становищі, а девальвація гривні взагалі робила неможливим для позивача виконання його зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з чим просив розірвати кредитний договір у зв'язку з суттєвою зміною обставин.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судове засідання з'явився, заперечила проти первісного позову, оскільки доводи зазначені в тексті первісного позову безпідставні та необґрунтовані. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 підтримала в повному обсязі, зазначивши, що банк не повідомляв ОСОБА_6 про невиконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань, а тому він не міг проконтролювати її дії та сприяти погашенню кредиту. У зв'язку з чим вважає, що у банку відсутнє право на звернення з вимогою про солідарне стягнення будь-яких платежів, так як банком порушено виконання умов договору. Крім того відповідач ОСОБА_6 стверджує, що не ставив підпис в договорі поруки від 08.08.2007 року, а тому даний договір повинен бути визнаний нікчемним.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників позивачів за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовів слід відмовити з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договірних зобов'язань, а саме виконання умов договору позики та поручительства.

В судовому засіданні встановлено, що 08.08.2007 року між ВАТ Комерційний Банк "Надра" та ОСОБА_5 укладено договір кредиту за №120/МК/42/2007/840 (а.с.7-8), згідно до якого ВАТ Комерційний Банк «Надра" передав ОСОБА_5 480 000 доларів США на споживчі потреби. Згідно вищезгаданого договору відповідач зобов'язувався щомісяця сплачувати, проценти у розмірі 14,4 % за користування кредитними коштами, починаючи з 10.09.2007 року та з остаточною виплатою заборгованості до 08.08.2022 року.

Для забезпечення виконання умов кредитного договору 08.08.2007 року між ВАТ "Комерційний Банк "Надра" та ОСОБА_6 укладено договір поруки, згідно якого відповідачі несуть солідарну відповідальність за невиконання умов договору.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договірних зобов'язань, а саме виконання умов договору позики.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог законодавства (ст. 526 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язується сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором, або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

В даному випадку умови були визначені укладеним в письмовій формі договором від 08.08.2007 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи. В договорі обумовлена сума позики, строк її повернення, проценти за користування грошима та штрафні санкції за прострочення виконання.

Зважаючи на те, що між сторонами 08.08.2007 року був укладений кредитний договір, ціна якого складає 480 000 доларів США та те, що у встановлений договором строк договірні зобов'язання з боку відповідачів виконані не були. Банком здійснено розрахунок заборгованості станом на 25.11.2013 року, але в даний розрахунок включений борг за одне й те саме порушення, а саме несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язання в розмірі 51 168 доларів США 94 цента і штраф за порушення строків повернення кредиту в розмірі 19 748 доларів США 46 цента, тому суд приходить до висновку, що за не виконання договірних зобов'язань не передбачена подвійна відповідальність одного виду та слід стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 863123, 92 долари США, що в гривневому еквіваленті (станом на 11.12.2013 року по курсу НБ України) становить 6898949 (шість мільйонів вісімсот дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 49 коп., яка складається із: непогашеного кредиту в розмірі 467 340 доларів США 93 цента; несплачених відсотків 344 614 доларів США 05 цента та несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов'язання в розмірі 51 168 доларів США 94 цента, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем (а.с.156-157).

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються в договорі.

В судовому засіданні встановлено, що згідно п.1.3 Кредитного договору позичальник повинен сплачувати 14,4% річних за використання вказаних коштів. Відповідач користувався вказаними грошима з моменту передачі 08.08.2007 р. та до вказаної позивачем дати 25.11.2013 року.

При цьому право звернення до суду позивача з позовом передбачено діючим законодавством, в тому числі і до закінчення терміну його дії щодо стягнення виниклої заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такими законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, зокрема, є: Закон України «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про Національний банк України»

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до п.п. 10-11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що згідно із статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу ІІ Закону України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті.

Як вбачається із змісту кредитного договору укладеного 08.08.2007 року між ВАТ Комерційний Банк "Надра" та ОСОБА_5, банк передав відповідачу ОСОБА_5 480 000 доларів США, про що була ознайомлена відповідач ОСОБА_5 поставивши свій підпис.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до договору поруки від 08.08.2007 року поручитель зобов'язується в разі невиконання та порушення боржником своїх зобовязань перед кредитором з моменту отримання повідомлення кредитора про невиконання боржником свої зобовязань заборгованості по кредитному договору, а саме: погасити осносну суму кредиту, погасити суму процентів, крмісій згідно з кредитним договором, погасити суму штрафних санкцій, пені, комісій, збитків та інші платежі, згідно з кредитним договором.

Проте, як вбачається з пояснень представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3, поручитель, на її думку, не була повідомлена про невиконання боржником ОСОБА_5 своїх зобов?язань по кредитному договору. Проте указане не є перешкодою для звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості в солідарному порядку.

Враховуючи викладене суд вважає звернення позивача правомірним, заперечення представника відповідача ОСОБА_3 не доведеними, згідно вимог законодавства відповідачі по цій справі повинні нести солідарну відповідальність перед позивачем, а тому первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Так, у відповідності до п. 2 договору поруки ОСОБА_6 зобов'язаний був повідомити банк про зміну свого місця проживання, інакше вважалось, що останній повідомлявся про невиконання зобов'язань за кредитним договором та обов'язок виконання вимог договору поруки щодо сплати суми заборгованості ОСОБА_5 за договором. З цього приводу суду надано доказ (поданий 10.12.2013 року позивачем) підтвердження направлення відповідного повідомлення ОСОБА_6 від 26.01.2010 року за №602/06-01, на адресу його зареєстрованого місця проживання. Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_6 був повідомлений про невиконання умов договору кредиту з боку ОСОБА_5

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 надав до суду письмову заяву в якій він просить застосувати строк позовної давності щодо вимог банку.

У відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Представник відповідача до постановлення рішення надав суду заяву, в якій просить про застосування строку позовної давності до зазначених вище вимог банку.

Відповідно до ст.261 ЦПК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_5 перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 20 жовтня 2008 року, а з 29 листопада 2011 року - зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та з вимогами про дострокове повернення кредиту банк звернувся 19 лютого 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження в даній цивільній справі було зупинено за заявою представника відповідача ОСОБА_5 в 2010 році. Таким чином банк скористався своїм правом на звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог у зв'язку із збільшенням суми заборгованості за договором за час зупинення справи.

Статтями 256, 257, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Кредитним договором №120/МК/42/2007/840 від 08.08.2007 року, укладеним між сторонами, виконання зобов'язань визначено у вигляді щомісячних платежів, складові якого зазначені у Тарифах.

Таким чином, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли боржник мав сплатити наступний щомісячний платіж, але не виконав свої зобов'язання за договором.

З розрахунку банку за кредитним договором №120/МК/42/2007/840 вбачається, що останній платіж був здійснений відповідачкою ОСОБА_5 29.11.2011 року у розмірі 500 грн. 00 коп., що також представником відповідача ОСОБА_2 підтверджено в судовому засіданні.

Таким чином, звернувшись до суду з даним позовом 19.02.2010 року, позивач не пропустив трирічний строк позовної давності про повернення заборгованості за кредитним договором.

Суд вважає, що строк позовної давності по кожній з виплат не пропущений позивачем за первісним позовом.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів несплачені відсотки за користування кредитом на загальну суму 51168,94 доларів США. Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України). Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Таким чином, спеціальна позовна давність щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_5 на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне повернення кредиту, за останній рік, починаючи з 25.11.2012 року.

Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК).

Пунктом 9.2 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту. Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст.61 Конституції зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу за порушення умов кредитного договору з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі 19748, 46 доларів США, слід відмовити за викладених вище підстав.

Керуючись тим, що кредитодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати дострокового погашення заборгованості по ньому у разі прострочення заборгованості більш, ніж за один платіжний період; відповідач на звернення позивача про сплату заборгованості не відреагував, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про неналежне виконання відповідачем покладених на нього, згідно договору, обов'язків.

Відповідно до аналізу змісту ст.652 ЦК розірвання договору у зв'язку з суттєвою зміною обставин допускається за наявності чотирьох обов'язкових умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після її виникнення при всій турботливості й обачності, котрі від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.

Зазначені представником ОСОБА_5 обставини не є підставою для розірвання договорів, оскільки в позивача була можливість передбачити в момент укладення договорів зміни курсу гривні відносно долара США, враховуючи динаміку зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання нею кредиту в національній валюті.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах.

Оспорюючи дійсність кредитного договору, ОСОБА_5 мала на меті не захист власних цивільних прав, а ухилення від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань. Зловживання цивільним правом у такий спосіб є неприпустимим.

Також позовні вимоги ОСОБА_5 про розірвання кредитного договору задоволенню не підлягають, оскільки договір був укладений належним чином та частково виконувався обома сторонами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_5 потрібно відмовити в задоволенні позовної заяви, постільки останньою, в порушення вимог ст.60 ЦПК, не надано суду будь-яких доказів у підтвердження своїх позовних вимог.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. В той же час, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_6 вимоги щодо визнання договору поруки недійсним не заявлені. Крім того, за своїми вимогами ОСОБА_6 просив визнати нікчемним правочин поруки зважаючи на не підписання його ним, однак достовірних доказів цьому суду не надав, оскільки не поставив суду під сумнів підписання такого договору самостійно. З цього приводу у задоволенні заяви про призначення почеркознавчої експертизи судом було відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача ОСОБА_5, оскільки рішення ухвалено на користь позивача.

Судовий збір за розгляд вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі 458 грн. 80 коп. віднести на рахунок останніх, які сплатили їх при зверненні до суду.

На підставі ст. ст. 11, 16, 526, 546, 553, 554, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України, та ст.ст. 4, 10, 60, 88, 130, 174, 213, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456, МФО 380764), - заборгованість за кредитним договором в розмірі 863123, 92 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 6898949 (шість мільйонів вісімсот дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 49 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456, МФО 380764), - 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. 00 коп. сплаченого позивачем судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_6, про розірвання кредитного договору,- відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_5, про визнання правочину нікчемним,- відмовити.

Судовий збір за розгляд вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі 458 грн. 80 коп. віднести на рахунок останніх, які сплатили їх при зверненні до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний тексту рішення суду виготовлено 16.12.2013 року.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області С.М.Вознюк