Постанова № 36136482, 18.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа№ 927/1215/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Суліма В.В.

За розглядом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2013р. у справі № 927/1215/13 (суддя Оленич Т.Г.)

За позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради

до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром»

про стягнення боргу та неустойки

Представники сторін:

від позивача: Максак Т.Л. (довіреність № 01-92 від 07.02.2013р.);

від відповідача (скаржник): Олексієнко О.П. директор;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2013 року у справі № 927/1215/13 задоволено позовні вимоги Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» в доход обласного бюджету 2 630, 53 грн. боргу по орендній платі та на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 1 127, 37 грн. боргу по орендній платі, 7 515, 80 грн. неустойки, 20, 59 грн. процентів річних та судові витрати.

У поданій апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Кінотехпром» просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2013р. по справі № 927/1215/13, прийняти постанову про сплату відповідачем до обласного бюджету (70%) - 1 721, 20 грн., управлінню (30%) - 736, 21 грн., в іншій частині позову відмовити.

Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що висновки викладені в рішенні суду суперечать ст. 19 Конституції України, ст. 547, ст. 614, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, ст. 17, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки: суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, а саме ст. 547, ст. 614 та ч. 2 ст. 795 ЦК України; своє рішення, відповідно до норм процесуального права не мотивував; не спростував належним чином ні одного доказу відповідача у справі, окрім того судом першої інстанції використані недійсні пункти договору оренди № 18.

Під час розгляду апеляційної скарги, представником позивача відзначено про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність винесеного судового рішення при вірному встановленні всіх обставин справи.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що згідно укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 18 в користування відповідача було передано нерухоме майно розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька 66 загальною площею приміщень 730, 4 кв.м., до складу яких входить двоповерхова будівля майстерні «Т-2» загальною площею 488, 3 кв.м., приміщення механічної майстерні «А-2», яке знаходиться в двоповерховій будівлі, загальною площею - 242, 1 кв.м..

Спір щодо врегулювання розбіжностей при укладенні вказаного договору вирішено в судовому порядку, в межах справи № 15/338/16 (рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2007р., залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р., постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2008р.).

За рішенням суду, днем укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 18 від 01.11.2006р. між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та Закритим акціонерним товариством «Кінотехпром» є 21.11.2006р., що відповідає приписам ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України.

Додатком № 1 до договору оренди № 18 від 01.11.2006р. є акт прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька 66.

До договору сторонами неодноразово вносились зміни в частині терміну дії договору, розміру та порядку розрахунку орендної плати, про що укладались додаткові угоди (№ 1 від 21.11.2008р., № 2 від 15.07.2009р., № 3 від 30.10.2009р., № 4 від 30.10.2010р.).

Додаткову угоду № 5 від 25.07.2011р. сторонами укладено у зв'язку зі зміною назви Закритого акціонерного товариства «Кінотехпром» на Приватне акціонерне товариство «Кінотехпром», та згідно з її положеннями преамбулу договору викладено в редакції із вказанням орендаря - Приватне акціонерне товариство «Кінотехпром».

Як правильно визначено місцевим господарським судом, спірні правовідносини, що пов'язані з виконанням договору оренди № 18 від 01.11.2006р. регулюються параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України та главою 58 Цивільного кодексу України, а з урахуванням встановлених обставин належності переданого в оренду відповідачу нерухомого майна до комунальної власності, правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, регулюються також нормами спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності...; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

В силу положень п. 10.1 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 30.10.2010р., договір діє по 30 жовтня 2012 року включно.

У п. 10.9 договору № 18 від 01.11.2006р. сторони передбачили, що, чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено…

Наведені положення договору кореспондуються зі ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за якими договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із частиною другою статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Предметом регулювання зазначеної статті закону є передання будівлі або іншої капітальної споруди у найм (назва статті), аналіз вказаної норми свідчить, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму (оренди) вправі вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання (висновки по застосуванню ч. 2 ст. 795 ЦК України згідно постанови Верховного Суду України від 20.03.2012р. у справі № 3-19гс-12).

Положення ст. 795 ЦК України не регулюють та не визначають підстав поновлення чи продовження договору, строк дії якого закінчився, і який в силу положень договору (п. 10.1, 10.9) та закону (ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 1 ст. 598 ЦК України) припинив свою дію.

Припинення відносин найму (договору найму) згідно положень ст. 795 ЦК України, пов'язується із вчиненням відповідної дії - оформленням документу (акту), який підписується сторонами договору.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди, як зобов'язання що виникло з такого договору, безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним не пізніше одного місяця після закінчення строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

У листі за вих. № 03-841 від 05.11.2012р., який надісланий Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради на адресу ПАТ «Кінотехпром», було зазначено, що у зв'язку із закінченням 31.10.2012р. терміну дії договору оренди № 18 від 01.11.2006р., відповідач зобов'язаний передати майно орендодавцю за актом приймання-передачі відповідно до п. 2.3, 2.4 та 10.6 договору. Зазначеним листом, також було направлено для підписання новий проект договору оренди від 01.11.2012р. з додатками.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що між сторонами виникли відносини з приводу укладення нового договору оренди, а не про поновлення існуючого договору на новий строк і зазначене узгоджується з приписами частини третьої ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», де вказано, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника…

У відношенні майна, що було об'єктом оренди за договором № 18 від 01.11.2006р., між сторонами укладено новий договір оренди № 74 від 27.12.2012р., який посвідчено нотаріально.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо припинення дії договору оренди з 31 жовтня 2012 року, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено підтверджені матеріалами справи, в тому числі і при врахуванні доводів апелянта в частині застосування п. 10.7 договору оренди в редакції згідно протоколу розбіжностей (викладені в листі за вих. № 158 від 21.11.2006р.).

Документів, які б підтверджували, що термін дії договору № 18 від 01.11.2006р. було продовжено згідно законодавства України матеріали справи не містять, а доводи апелянта в цій частині відхиляються судом з огляду на вищевстановлені обставини виходячи із врегулювання питання закінчення дії договору положеннями ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», умовами укладеного між сторонами договору (п. 10.1, 10.9), та з урахуванням аналізу положень ст. 764, 795 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із п.п. 2.3, 2.4 договору оренди у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю, у порядку, встановленому при передачі майна орендарю; майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі; обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Пунктом 5.1.9. договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується негайно повернути орендодавцеві одержане від нього майно у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з усіма зробленими в ньому поліпшеннями.

Виходячи з наведених положень договору, правильними є висновки суду про те, що об'єкт оренди мав бути повернутий відповідачем позивачу негайно після припинення дії договору оренди, а саме 31 жовтня 2012 року. При цьому ініціювати процедуру повернення майна з орендного користування та складати акт приймання-передачі майна за умовами договору зобов'язаний відповідач.

Після припинення дії договору № 18 від 01.11.2006р., відповідач до моменту укладення нового договору оренди № 74 від 27.12.2012р. продовжував користуватись об'єктом оренди без належної правової підстави, при невиконанні свого зобов'язання повернути об'єкт оренди по закінченню строку дії договору, що передбачено п. 5.1.9 договору № 18 від 01.11.2006р. та ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Повернення орендодавцю майна орендованого за договором № 18 від 01.11.2006р. підтверджено складеним актом №2 приймання-передачі із орендного користування майна комунальної власності області розташованого за адресою: вул. Любецька 66, м. Чернігів, який підписано орендарем 27.12.2012р.. Як те стверджується позивачем, акт у двох примірниках було надіслано орендарю саме управлінням, разом з листом за вих. № 03-841 від 05.11.2012р., однак такий було підписано орендарем 27.12.2012р., про що орендодавець дізнався під час розгляду Господарським судом Чернігівської області іншої справи, оскільки примірник акту на адресу управління орендодавцем не надсилався.

При цьому судом враховується, що згідно запропонованого Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради проекту договору оренди № 74 від 01.11.2012р. та посвідченого нотаріально 27.12.2012р. договору оренди № 74 (п. 10.1) дію договору визначено з 01.11.2012р. по 31.10.2017р., чим обумовлено і складання акту № 2 приймання-передачі із орендного користування майна за договором № 18 датованого 31.10.2012р. (аркуш справи 76) та акту прийому-передачі майна в орендне користування за договором № 74, який є додатком № 1 до договору складеного датою 01.11.2012р. (аркуш справи 80) із відміткою про підписання таких з боку ПАТ «Кінотехпром» 27.12.2012р..

Натомість, при вирішенні спору в судовому порядку, що виник згідно договору № 74 від 27.12.2012р. саме з урахуванням доводів та заперечень ПАТ «Кінотехпром» щодо відсутності підстав нарахування плати за користування майном в періоді з 01.11.2012р. по 26.12.2012р. за вказаним договором, було встановлено, що договір оренди (№ 74 від 27.12.2012р.) укладено 27.12.2012р. і у цей же день товариством за актом приймання-передачі прийнято майно у оренду, нарахування за листопад 2012р. та за 26 днів грудня 2012р. за цим договором оренди суперечить умовам п. 2.1 договору оренди і підстав для її стягнення за цим договором немає.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2013р. у справі № 927/787/13 набрало законної сили, у належним чином засвідченій копії залучене до матеріалів справи, а факти встановлені під час розгляду зазначеної справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

Згідно із п.3.1. договору оренди орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю незалежно від наслідків діяльності орендаря та сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акта приймання-передачі в оренду та акта приймання-передачі майна з орендного користування.

Відповідно до п.10.6. договору оренди після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано орендодавцю за актом приймання-передачі. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом, орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

Правомірним та таким, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, є висновок суду першої інстанції, про те, що відповідачем допущено порушення зобов'язання в частині своєчасного повернення майна з орендного користування після припинення дії договору оренди № 18 від 01.11.2006р. та при встановленні факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати за час фактичного користування майном після припинення дії договору, прийнято рішення про задоволення вимоги позивача про стягнення 2 630, 53 грн. до обласного бюджету та 1 127, 37 грн. на користь позивача боргу з орендної плати за користування в періоді з 01.11.2012р. по 26.12.2012р. нерухомим майном, переданим в строкове платне користування на підставі договору №18 від 01.11.2006р., а також про стягнення 20, 59 грн. процентів річних за прострочення сплати орендної плати, нарахованих за період з 01.09.2013р. по 20.09.2013р. на підставі ст. 625 ЦК України, п. 9.4 договору оренди.

Відповідно до п.16.1. Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011р., орендна плата, розрахована згідно з цією Методикою, перераховується у разі коли орендодавцем майна виступає управління комунального майна за оренду нерухомого майна та іншого індивідуально визначеного майна, що перебуває в оперативному управлінні (бухгалтерському обліку) управління комунального майна - 70 відсотків орендної плати до обласного бюджету, 30 відсотків - управлінню.

Згідно із абз.1 п. 3.4 договору оренди (в редакції згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2007р. по справі №15/338/16) розмір орендної плати становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - 1 067, 88 грн..

Відповідно до абз.2 п.3.4. договору оренди орендна плата за перший (листопад 2006 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень та листопад 2006 року.

В силу п.3.5. договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Відповідно до п.3.6. договору оренди орендну плату орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця, згідно виставлених рахунків орендодавцем у співвідношення встановленому Методикою розрахунку та порядком використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Листом за вих. №01-570 від 09.08.2013р. позивачем направлено на адресу відповідача акт надання послуг №0000000438 від 07.08.2013р. (аркуш справи 34) та рахунки №0000000438 від 07.08.2013р. на сплату орендної плати за користування приміщенням на підставі договору №18 від 01.11.2006 до обласного бюджету у розмірі 2630, 53 грн., на користь управління - у розмірі 1127, 37 грн. (здійснення відправлення підтверджено поштовим чеком № 6327 від 09.08.2013р. та описом вкладення у цінний лист).

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені заперечення відповідача з приводу розміру заборгованості, який, за твердженням ПАТ «Кінотехпром» є менший, оскільки представлена до матеріалів справи довідка - «Розрахунок заборгованості по орендній платі за період оренди з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. (на яку міститься посилання і в апеляційній скарзі) свідчить про ведення обліку боргу орендодавцем та підтверджує зарахування проведених оплат за договорами оренди № 66 та № 74.

В даному випадку, господарським судом надана вірна оцінка представленому до справи доказу в силу підтвердження ним відповідних обставин, оскільки вказана довідка не стосується розрахунків за договором № 18 від 01.11.2006р., не може встановлювати чи спростовувати наявність чи відсутність боргу за вказаним договором.

Жодних належних доказів, як то платіжних документів підтверджуючих сплату за фактичне користування майном переданим за договором № 18 від 01.11.2006р. у періоді з 01.11.2012р. по 26.12.2012р. матеріали справи не містять, таких відповідач під час розгляду справи не надав.

Не підтверджують наявності порушення або неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції посилання апелянта на положення ст. 547 ЦК України, оскільки неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Вказаний вид відповідальності застосовується в силу положень закону (ч. 2 ст. 785 ЦК України) та не потребує додаткового врегулювання у договорі, оскільки підстави її застосування та розмір визначені положеннями вказаної статті закону, а її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня), тобто не потребує погодження між сторонами на відміну від неустойки передбаченої ст. 549 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Виходячи із встановлених обставин щодо припинення дії договору оренди №18 від 01.11.2006р. з 31 жовтня 2012 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та невиконання відповідачем обов'язку повернути об'єкт оренди у разі закінчення терміну дії договору, ініціювати процедуру передачі майна з орендного користування та скласти акт приймання-передачі майна про повернення майна (п.п.2.3, 2.4, 5.1.9 договору), вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 515, 80 грн. неустойки є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2013 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2013р. у справі № 927/1215/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/1215/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Сулім