Рішення № 36136320, 18.12.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.13р. Справа № 904/8866/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротранснафта", м.Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 251 838,66 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Федоренко Р.В., представник за договором про надання правової допомоги №1307-5ю від 04.07.13р.

від відповідача: Меркович Д.В., представник за довіреністю № б/н від 21.09.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротранснафта" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (далі - відповідач) про стягнення 251 838,66 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 187 102,00 грн. - заборгованість за поставлений товар, 16 090,14 грн. - пеня, 48 646,52 грн. - 24 % річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 081110 від 08.11.2010 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 14.11.13р. порушено провадження у справі №904/8866/13, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17.12.13р.

17.12.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги визнає частково. Щодо вимог позивача про стягнення 24 % річних у розмірі 48 646,52 грн., то відповідач вважає їх необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, про що також зазначено у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.12.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.10р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 081110 (далі - Договір поставки), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язується передати відповідачу товар, згідно доданих специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 1.2. Договору поставки, відповідач зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах передбаченими даним договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки, найменування товару, його кількість та якість характеристики, вартість товару, ціна товару за одиницю та по позиціям, поставка якого буде здійснюватись згідно з Договором зазначається у специфікаціях.

Пунктом 3.1. Договору поставки передбачено, що поставка товару здійснюється позивачем на протязі двох днів з моменту отримання заявки відповідача.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP об'єкт відповідача за адресою (м.Дніпропетровськ, вул. К. Крилова, 2а) згідно з правилами "Інкотермс-2000" (п. 3.2. Договору поставки).

Відповідно до п. 4.1. Договору поставки, датою поставки є дата надання товару в розпорядження відповідачу на об'єкті відповідача. Документом, що підтверджує факт отримання товару відповідачем є накладна, підписана уповноваженими на приймання-передачі товару представниками сторін.

В 5.1. Договору поставки зазначено про те, що відповідач зобов'язується в повному об'ємі провести розрахунок з позивачем на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання товару.

Як зазначено в п. 6.1. Договору поставки, на товар, поставлений згідно з Договором, позивач надає відповідачу наступні документи: паспорт якості установи - виробника; податкову накладну; товарно-транспортну накладну.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідачем згідно з інструкцією "Про порядок приймання продукції ПТН та ТНП по кількості", затвердженою постановою Держарбітражу від 15.06.65р. № П-6 та інструкцією "Про порядок приймання продукції ПТН та ТНП по якості", затвердженою постановою Держарбітражу від 25.04.66р. №П-7 (п. 6.2. Договору поставки).

Пунктом 6.3. Договору поставки передбачено, що при наявності у відповідача претензії по якості або/та кількості товару, відповідач в розумний термін направляє позивачу в письмовій формі претензію по якості та/або кількості поставленого товару. Зміст та обґрунтування претензії повинно бути підтверджено актом, складеним за участю представника позивача, якщо це не буде письмово узгоджено сторонами.

Відповідно до п. 7.1. Договору поставки, в разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених Договором, винна сторона відшкодовує добросовісній стороні завдані збитки.

Згідно з п. 7.2. Договору поставки, порушення договірних зобов'язань тягне за собою оплату винною стороною на користь добросовісної сторони неустойку у вигляді пені в розмірі:

- за прострочення поставки товару - 1% від договірної вартості простроченого до поставки товару за кожен день прострочення поставки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого до постачання товару, що діє в період, за який нараховується пеня;

- за прострочення оплати товару - 1% від розміру простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого до постачання товару, що діє в період, за який нараховується пеня.

Як зазначено в п. 10.3. Договору поставки, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.11р. У випадку, якщо у стороні на момент закінчення строку дії договору залишаються невиконані договірні зобов'язання та не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується у відношенні таких обов'язків до задоволення законних вимог.

01.01.12р. між сторонами було укладено та підписано додаткову згоду № 1 до Договору поставки, відповідно до якої договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.12р.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору поставки позивачем було поставлено товар на загальну суму 1 436 902,00 грн., що підтверджують видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату отриманого товару (а.с.13-33).

В порушення умов Договору поставки, відповідач за поставлений товар в передбачені договором строки в повному обсязі не розрахувався, здійснив лише часткову оплату за поставлений товар у розмірі 1 249 800,00 грн., що підтверджують виписки з банку (а.с. 34-37), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 187102,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 07.08.13р. на адресу відповідача була надіслана претензія № 005 від 06.08.13р., відповідно до якої позивач вимагав на протязі 7-ми днів з моменту отримання даної претензії перерахувати на рахунок позивача заборгованість за отриманий товар у розмірі 187 102,00 грн. та пеню у розмірі 16 090,14 грн., всього 203 192,14 грн. (а.с. 39-42). Вказану претензію відповідач отримав 20.08.13р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44).

Як зазначає позивач, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п. 7.2. Договору була нарахована пеня у розмірі 16 090,14 грн.

Крім того, позивачем на підставі ст. 536 ЦК України та ч. 4.ст. 232 ГК України були нараховані 24% річних від несплаченої суми у розмірі 48 646,52 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 187 102,00 грн., пеню у розмірі 16 090,14грн., 24 % річних у розмірі 48 646,52 грн., всього 251 838,66 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору поставки на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не визнає тільки вимог позивача про стягнення 24% річних у розмірі 48 646,52 грн., оскільки умовами Договору поставки не передбачено 24% річних за користування чужими грошовими коштами, що сплачуються в разі прострочення виконання грошового зобов'язання. Тому відповідач вважає їх необґрунтованими, у зв'язку з чим простить суд відмовити позивачу в їх задоволенні.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товару розмірі 187 102,00 грн. обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу відноситься часткове погашення самим боржником основного боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2. Договору поставки передбачено, що порушення договірних зобов'язань тягне за собою оплату винною стороною на користь добросовісної стороні неустойку у вигляді пені в розмірі:

- за прострочення поставки товару - 1% від договірної вартості простроченого до поставки товару за кожен день прострочення поставки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого до постачання товару, що діє в період, за який нараховується пеня;

- за прострочення оплати товару - 1% від розміру простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого до постачання товару, що діє в період, за який нараховується пеня.

На підставі п. 7.2 Договору поставки, позивачем була нарахована пеня у розмірі 16090,14 грн., розрахунок якої господарським судом перевірений (за вказаний позивачем період) та визнаний таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України).

На підставі ст. 536 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем були нараховані 24 % річних від несплаченої суми у розмірі 48646,52грн.

Вимоги позивача в частині стягнення 24 % річних у розмірі 48 646,52 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Укладений між сторонами Договір поставки не передбачає розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Не встановлений він в даному випадку і законодавством, оскільки вказані позивачем відповідно до ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України проценти є саме штрафними санкціями за порушення договірних зобов'язань між сторонами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Договором поставки передбачена інша відповідальність за порушення відповідачем зобов'язання щодо прострочення оплати за поставлений товар (п. 7.2. Договору поставки).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений товар у розмірі 187 102,00 грн., пеня у розмірі 16 090,14 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (49081, м.Дніпропетровськ, вул. Артільна, буд. 6 Б, код ЄДРПОУ 32835809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротранснафта" (51937, м. Дніпродзержинськ, пр.Перемоги, буд. 1, кв. 107, код ЄДРПОУ 34827716) заборгованість за поставлений товар у розмірі 187 102,00 грн. (сто вісімдесят сім тисяч сто дві грн. 00 коп.), пеню у розмірі 16090,14 грн. (шістнадцять тисяч дев'яносто грн. 14 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 063, 84 грн. (чотири тисячі шістдесят три грн. 84 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 19.12.13р.